Всі новини про: дитячі істерики

Дитяча істерика — випробування для нервової системи батьків. Починається вона, як зазвичай кажуть батьки, "на рівному місці". Емоційний спалах може наздогнати де завгодно: вдома, в магазині, на дитячому майданчику, в громадському транспорті. Що робити батькам? Перше: не панікувати. Друге: згадати рекомендації дитячих неврологів по цій темі.

Часто сучасні діти добиваються бажаного завдяки істерикам. Вони добре знають, що мама чи тато здадуться після кількох хвилин такої вистави - от і завжди отримують бажане. Як же бути батькам, які не хочуть йти на повідку у дітей?

Дитячі істерики можуть бути важливим випробуванням для батьків. Часом це явище може здатися незрозумілим і лякати дорослих, але важливо зрозуміти, що істерики - це спосіб вираження емоцій та потреб дитини, коли вона не може виразити їх словами.

Дитячі істерики сповнюють батьків жахом. Однак прояви такої поведінки в дітей – невід'ємна частина дитинства, і батькам годі щось із цим удіяти. Стикаючись із дитячими істериками, легко втратити самовладання. Це тест на терпіння, і батьки повинні пройти його до кінця. Спробуймо з’ясувати, чому трапляються дитячі істерики, як батькам їм зарадити і в яких випадках дитина потребує медичної допомоги.

Це може статись у магазині, кабінеті лікаря або на святі, якого дитина з нетерпінням чекала. Щось спрацьовує, і малюк улаштовує тотальну, яскраву й некеровану істерику: він кричить, смикає ногами та плаче. У цей час усі ваші слова є марними й зовсім не допомагають заспокоїти дитину. Навколо збирається натовп глядачів, незабаром і у вас самих з'являється гостре бажання впасти на підлогу та кричати від безпорадності... Що ж таке істерики, якою є причина їх появи? Маленькі діти слабо контролюють власне життя, їх словниковий запас ще недостатній – вони можуть оперувати лише кількома словами для повідомлення про свої бажання та прикрощі. Тому істерики – це їх спосіб висловити свої почуття. Тобто істерика – це фрустрація, яку відчуває маля, коли хоче зробити щось на власний розсуд, але при цьому ще не володіє навичками самовираження. Однак той факт, що істерики – це відносно нормальна поведінка дитини, не означає, що їх не можна уникнути. Далі пропонуються способи, які допоможуть попередити істерики дітей.

Істерики – одне з найскладніших явищ, з якими зіштовхуються батьки, виховуючи маленьких дітей. Ми відчуваємо себе успішними батьками, коли наші діти спокійні й посміхаються. Але коли вони падають на підлогу, кричать і тупають ногами, ми почуваємося безпорадними та пригніченими. Але, як би дивно це не звучало, істерики – важлива частина емоційного здоров'я та гарного самопочуття дитини. Зіштовхуючись з істериками, ми вчимося бути спокійнішими. Розглянемо 10 причин, чому істерики корисні для дитини.

Навчитися розуміти та «приборкувати» свої емоції важко навіть дорослим, що вже казати про малюків, які лише починають пізнавати світ. Як же ж допомогти дітям давати лад усім тим почуттям, що вирують усередині? Як навчити розрізняти їх? А головне – опановувати, а не йти у них на поводі? Тут дітям, а також їхнім батькам, вихователям й іншим дорослим, яких турбує це питання, у пригоді стануть перевірені на практиці поради від психологині Юлії Джежелій.

Часто на вулиці чи в магазині ми бачимо, як маленька дитина влаштовує мамі істерику, через те, що їй не придбали того, що вона хотіла, або не виконали ту чи іншу забаганку. Реакція батьків на таку поведінку зазвичай найрізноманітніша: деякі ігнорують ці примхи, інші привселюдно карають малюків. Здебільшого батьки самі вирішують, як виховувати дітей, хоча зараз і телебачення, і література дає безліч підказок. Тож як правильно реагувати на дитячі істерики і що зробити, аби вередування не стали звичною поведінкою, навіть у дорослішому віці?

До вашої уваги 5 порад, які вам допоможуть, коли важко втриматись і бути спокійним під час дитячих істерик на людях.

Більшість батькам відомо, що таке ранкові збирання в садочок чи до школи. Це завжди плач і істерика, бо 2я не хочу цю шапку, я хочу ту2 і т.д. Тож сьогодні говоримо про те, як навчити дитину збиратися спокійно.

«Діти, які потребують любові більше за всіх, поводяться гірше за всіх». Краще й не скажеш. Бувало у вас таке: діти вимагають вашої уваги, але поводяться при цьому огидно. І ви думаєте про себе: «Ну чому знову?! Знову ці нескінченні істерики, ниття, капризи…».

Всі діти — імпульсивні, каже Ніколь Шварц, сімейний психотерапевт. Всім їм, і багатьом дорослим теж, необхідно вміти «поставити себе на паузу». Як цього навчити дитину? Залишати її «дуріти» — погано, ставити в кут — не дає бажаного результату. Але дещо придумати все-таки можна.

Про дитячі демонстративні істерики багато мам знають не з чуток. Звичайно, мова не йде про ситуації, коли малюк хворіє, засмучений або просто скучив за рідною увагою. Ми говоримо про маленьких маніпуляторів і про те, що робити батькам.

Коли я запитала у свого психотерапевта, як впоратись з дитячими істериками, вона відповіла: "Не питайте, бо я не знаю". Тож як. власне. рятуватись батькам у тій ситуації, коли все виходить з-під контролю: кричати на дитину чи до останнього спокійно із нею говорити?

Стикаючись із дитячими істериками, легко втратити самовладання. Це тест на терпіння, і батьки повинні пройти його до кінця. Спробуймо з’ясувати, чому трапляються дитячі істерики і як батькам їм зарадити?