Криза 3-х років: чи всі діти влаштовують істерики?

Adoption

Date: 14:50, 17.06.2025 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

101 Переглядів

У якийсь момент батьки починають помічати зміни у поведінці своїх малюків. У такий період вони часто зіштовхуються з дитячими істериками, впертістю та неконтрольованою агресією. Чи всі діти влаштовують істерики в цей період? Чи існують винятки з цього правила, і як правильно реагувати на такі прояви?

6554_24.png (92.02 Kb)

Криза 3-х років, перш за все, характеризується тим, що у малюка прокидається бажання діяти самостійно. Усе частіше дитина використовує фразу «я сама(-м)». У той же час вона хоче робити те, що роблять батьки, навіть якщо це не в її силах. Адже батьки для дитини є прикладом в усьому. Малюк починає сприймати себе як самостійну людину, що має свої особливості та бажання. Разом із цим усвідомленням і розвивається криза трьох років, яку можна впізнати за такими ознаками:

- Негативізм. Якщо батьки пропонують щось зробити, дитина робить навпаки.
- Впертість. Починає проявлятися особистість дитини і вона вимагає, щоб з її думкою рахувалися.
- Свавілля. Бажання відокремиться від батьків. Дитина сама хоче щось робити, з’являється самостійність намірів, задумів.
- Знецінювання дорослих. Дитина починає лаятися і злитися на батьків.
- Прагнення до деспотизму. Дитина змушує батьків робити все, що вона вимагає.

На щастя, дитяча криза 3-х років – це явище, що проходить, особливо якщо підійти до цього питання відповідально та розібратися у причинах, що викликають таку неадекватну поведінку дитини.

Унаслідок чого виникає криза 3-х років
Саме у віці 3-х років дитина починає усвідомлювати те, що вона є самостійною особистістю. Поступово особисте «я» відокремлюється від батьківського піклування. Приходить розуміння, що свої бажання потрібно відстоювати.

Найчастіше поведінка дитини демонстративна, вона може влаштувати істерику через дрібниці або зовсім без причини. Така поведінка викликає у батьків чимало занепокоєння. У деяких випадках воно переростає у роздратування або, у найгіршому випадку, фізичне насильство. Однак, не слід забувати, що така поведінка дитини не спрямована на те, щоб роздратувати дорослих. Дитина просто поки що не знає, як інакше можна самоствердитися і довести всім, що вона також є особистістю зі своїм характером і бажаннями.

Що робити батькам?
Підготувавшись до цього періоду заздалегідь, батьки зможуть не тільки витерпіти всі примхи малюка з мінімальними психічними втратами для себе, а й допоможуть дитині подолати ці складнощі:

- Навчіться справлятися з істериками дитини. Багато батьків просто не знають, що робити і як поводитись у подібних ситуаціях. Єдиної поради, яка б підійшла абсолютно всім, на жаль, немає. Батьки самі мають обрати правильну поведінку чи стратегію виховання.
- Надайте дитині свободу вибору. Діти очікують від оточуючих, а особливо від батьків, визнання їхньої самостійності та незалежності, навіть попри те, що самі до цього ще не готові. Для дитини в цьому віці дуже важливо, щоб з нею радилися і цікавилися її думкою. Не ставте їй ультиматуми, підійдіть до вираження своїх прохань чи побажань винахідливіше.
- Дайте малюкові відчути себе самостійним. Постарайтеся виявляти більше гнучкості у вихованні, не бійтеся дещо розширити обов'язки та права дитини, дайте їй побути самостійною, звичайно, тільки в розумних межах. Іноді просіть її про допомогу або давайте якісь прості доручення.

Скільки вам доведеться терпіти цей період? Відповіді на це питання немає. Криза індивідуальна для кожної дитини і багато в чому залежить від батьків. Деякі діти досить швидко проходять через усі труднощі етапу, інші ж довго страждають, намагаючись довести оточуючим свою самостійність.

У будь-якому випадку криза 3 років вважається відправною точкою формування особистості. Це не перше і далеко не останнє випробування, з яким доведеться зіткнутися кожному з батьків. Тому, дуже важливо в цей період не втрачати самовладання та щиро підтримувати свою дитину, незалежно від її вчинків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: