Батьківська адаптація: що робити з тривогою та хвилюванням через те, що дитина пішла в сад?

Adoption

Date: 09:00, 25.02.2022 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1784 Переглядів

Традиційно вважається, що коли дитина починає ходити в сад або школу - це важкий стрес насамперед для дитини. Але всі чомусь забувають про батьків.

6791_imgonline-com-ua-resize-uvdieskihem.jpg (18.32 Kb)

6791_imgonline-com-ua-resize-uvdieskihem.jpg (18.32 Kb)

Зрозуміло, що є ті, хто здає дитину в сад з погано приховуваним тріумфуванням і не згадує про дитину до самого вечора (ми вас чудово розуміємо і не засуджуємо!), але є і ті батьки, яким вимушена розлука з дитиною дається непросто і стає додатковим приводом для тривог, переживань та страхів.

Справлятися з батьківською тривогою через сад можна тими ж методами, що з дитячою — стверджують психологи. Аби краще перенести адаптацію, використовуйте наступні поради.

Використовуйте свідомість, щоб керувати тривогою. Найкращий спосіб впоратися з тривогою — це усвідомлено її пережити, як морську хвилю. Пам'ятайте, що тривога — це лише почуття, і воно пройде.

Рекомендація для дорослих: використовуйте свідомість, щоб прийняти тривогу та нестачу контролю. Нам потрібно прийняти той факт, що ми переживатимемо за наших дітей, поки вони в саду чи школі, і ми дуже мало можемо вплинути на те, що там із ними відбуватиметься. Усвідомлений підхід до наших переживань полягає в тому, що ми дозволяємо їм проходити через нас, і є найкращим способом впоратися з ними.

Пам'ятайте, що діти зчитують ваші емоції. Діти, які важко переживають розлучення з батьками, роблять це тому, що відчувають тривогу батьків. Це означає, що «батьки мають донести дітям, що вони у безпеці. Звичайно, про це можна говорити безпосередньо, але ще це треба доносити за допомогою свого спокою та впевненості, які читаються через невербальні сигнали: тон голосу та мову тіла».

Підтримуйте зв'язок між собою навіть на відстані. Рекомендуємо батькам підтримувати зв'язок зі своїми дітьми, навіть коли їх немає поруч: наприклад, вкладати їм у рюкзак записку з добрими словами або маленьку іграшку чи суводні татуювання, які цілий день нагадуватимуть батькам та дитині одне про одного.

Рекомендація для дорослих: пам'ятайте, що ваше занепокоєння не повинно бути занепокоєнням ваших дітей. Батьки можуть переживати з різних приводів: як дитина впишеться в колектив, як впорається з навчанням, чи буде вона їсти і спати. Проте не виключено, що дітей усі ці питання зовсім не турбують — і це означає, що тривога батьків не повинна перетворюватися на тривогу дітей.

І діти, і батьки відчувають різні почуття, коли приходить пора йти в сад, в школу і на роботу. Немає нічого страшного в тому, щоб турбуватися за своїх дітей і переживати розлуку з ними — головне, нагадувати собі, що це лише почуття, яке обов'язково пройде, і не «інфікувати» дітей своїми переживаннями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: