Батьківські фрази, від яких варто відмовитись

Adoption

Date: 01:30, 07.06.2025 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

275 Переглядів

Помилки у вихованні, необдумані фрази та звичні моделі поведінки – це те, на що треба звертати увагу. Ми розкажемо про батьківські фрази, за якими стоїть не лише любов. Відома психологиня Світлана Ройз у своїй книзі «Практичне дитинствознавство» не лише описала ці фрази, а й дала поради батькам, які допомагають виправити ситуацію.

4106_5.jpg (31.92 Kb)

1. «Хочу, щоб дитина назавжди залишилася такою маленькою, такою милою»
Подібні фрази подають дитині сигнал про те, що не потрібно дорослішати, про те, що любити її будуть лише доти, доки вона маленька. Такий неусвідомлений сигнал може призвести до страху дорослішання, інфантилізму, втечі у світ фантазій. Це може мати і зворотний ефект, коли дитина прагне швидше подорослішати та сепаруватися від батьків.

Що з цим робити?
Важливо говорити дитині про те, що радієте кожному її дню і з радістю сприймаєте її дорослішання. Не скупіться на похвалу та слова любові. Крім цього, психолог радить замислитися над тим, чому ви намагаєтеся утримати дитинство дитини.

2. «Ми» замість «Він»
Нерідко батьки настільки міцно прив’язуються до дитини, що в їхніх розмовах починає постійно звучати займенник «Ми». За словами психологині, після того, як дитині виповнилося чотири роки, потрібно уникати фраз на кшталт «ми пішли до садочка», «ми захворіли» тощо. Такі фрази свідчать про те, що батьки не відчувають дитину окремою від себе людиною. Діти з контролюючими батьками, які постійно опікають, часто бувають незібраними та несамостійними, вони часто хворіють та виглядають втомленими.

Що з цим робити?
Психологиня рекомендує дорослим відокремити себе від дитини. Необхідно розібратися у собі, згадати, про що ви мріяли, і подумати, як можете реалізувати свій потенціал. Важливо говорити дитині, що ви назавжди будете разом – батьками та дитиною, але у кожного з вас буде своє життя та доля.

3. «Мій чоловік, моя жінка»
Подібні фрази створюють плутанину в ролях, оскільки ми несвідомо робимо дитину своїм «партнером», ставимо її на сходинку поряд із собою. У майбутньому це може призвести до нездатності збудувати гармонійну сім’ю.

Що з цим робити?
Необхідно тримати фокус на стосунках з дорослим партнером і виявляти видимі для дитини знаки уваги та поваги до батька/матері. Важливо, щоб дитина зверталася до батьків не по імені, а називала їхню роль: мама/тато. Також необхідно промовляти ролі під час спілкування з дитиною: «Ти мій улюблений син/дочка, а це мій чоловік/дружина. Коли ти виростеш, у тебе теж буде кохана людина».

4. «Який поганий стілець – вдарив малюка, давай його покараємо»
Такий метод перемикання уваги дитини, коли вона вдарилася чи впала, відомий ще від наших батьків, бабусь та дідусів. Втім, мало хто думає, що таким чином ми пропонуємо помститися, відповісти «кривднику». Це вчить дитину мстити «зовнішнім» об’єктам за будь-який дискомфорт.

Що з цим робити?
Якщо дитина вдарилася, підтримайте її. Запропонуйте обійняти, поцілувати, погладити місце, яке болить. Крім цього, важливо акцентувати увагу на об’єктах, які стали причиною травми, та закликати дитину бути уважнішою.

5. «Ти будеш найкращим ученим, танцюристом…»
Коли батьки постійно говорять дитині про свої очікування, вони створюють ґрунт для розвитку неврозу та перфекціонізму. Дитина може або намагатися відповідати очікуванням, щоб не втратити любов близьких. Або, навпаки, кидати починання через порівняння з оточуючими.

Що з цим робити?
Психологиня рекомендує не реалізовувати у дитині те, що не змогли реалізувати самостійно. Частіше говоріть дитині про те, що любите її не за щось, а просто так. Дуже важливо дозволяти дитині помилятися і вчитися на своїх помилках, а також говорити їй про те, що вірите в неї та її успіх.

6. «Ти вилитий батько/мати»
Подібні фрази створюють передумови для «вирощування» у дітях якостей дорослих, які важливі для них. Через постійне нагадування про схожість, дитина почувається «копіркою». Вона може або погоджуватися з цією роллю, або чинити опір цьому. У результаті дитина або втрачає індивідуальність, або демонстративно відмовляється від характеристик, властивих обом.

Що з цим робити?
Ви можете говорити про те, що дитина схожа на когось із родичів, але обов’язково додавайте, що насправді вона схожа сама на себе. Говоріть дитині, що вона має право бути самою собою.

7. «Будуть у тебе свої діти, тоді зрозумієш»
Ця фраза відноситься до пасивно-агресивних фраз і для дитини вона може звучати як прокляття. За словами психологині, нерідко клієнти з психологічною безплідністю зізнаються, що саме цю фразу вони часто чули у дитинстві. Такі слова можуть викликати почуття провини чи страх мати своїх дітей.

Що з цим робити?
Говоріть дитині про свої почуття, коли ви злі, ображені чи роздратовані. Обов’язково пояснюйте дитині, що любите її завжди навіть коли складно один з одним.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: