Всі новини про: діти

Пропонуємо кілька порад про те, як батьки можуть підтримати свого підлітка у віці від 11 до 19-ти років і допомогти йому стати щасливою та продуктивною людиною.

Іноді спроби вкласти дітей спати наводять на думку, що простіше дозволити дітям заснути, коли вони захочуть. Але нерегулярний графік сну має безліч недоліків. Британські вчені вивчили звички перед сном у 10 000 дітей віком від 3 до 7 років і виявили, що нерегулярний сон одна з причин поведінкових проблем у дітей.

1. Впевнені дорослі
Ви весь час питаєте дитину, де вона хоче спати, що хоче їсти, або самі намагаєтеся здогадатися, що для неї краще. Виходить, що дорослі йдуть за дитиною, а не навпаки. Часто буває, що дитина «веде» за собою одразу чотирьох дорослих — маму, тата, бабусю та дідуся. Дитині це нестерпно важко. Це стовідсоткова гарантія неврозів. Її ресурси швидко виснажуються, вона починає вередувати на рівному місці, стає агресивною, погано спить, погано їсть.

Народження другого малюка – неминучий стрес для старшої дитини у будь-якому віці. З'являються ревнощі, ворожість до немовляти, прагнення захопити вашу увагу. Часто старша дитина стає нестерпною: забуває ті навички, яких вже навчився, наприклад, самостійно ходити в туалет, акуратно їсти за столом, вимагає взяти її на руки та годувати з пляшечки. Новонароджена дитина потребує вас майже цілодобово, тоді як просто так плаче старша. Як впоратися з двома дітьми і не збожеволіти, підказують західні психологи та досвідчені мами.

Відповідь на це питання не така проста. Як показують опитування, більшість людей, які мають братів чи сестер, знають, що в їхній сім’ї хтось один – «улюбленець». Батьки ж можуть настільки заперечувати саму думку про фаворитизм однієї дитини, що це псуватиме їхнє ставлення з усіма дітьми. Отже, чи повинні батьки відчувати провину за те, що люблять одного з дітей трохи більше?

Дитячими образами такі історії часто не закінчуються, а подорослішавши, діти, як і раніше, відчувають різницю у ставленні їхніх батьків: одним дітям залишають спадщину, інших — порівнюють з братом чи сестрою не на їхню користь. Чому люди по-різному ставляться до своїх дітей і що робити тим, хто опинився в ролі «нелюбимчиків»?

Програш дитини може призвести до шторму емоцій. Іноді батькам легше піддатися, але така схема несе певні ризики. По-перше, рано чи пізно дитина почне грати з однолітками, і піддаватися їй ніхто не буде. По-друге, якщо дитина «розкусить» дорослих, то радості від фальшивої перемоги не буде і гра перестане бути цікавою. Психологи кажуть, що зрілість особистості визначається рівнем фрустрації, яку може винести. Чи це означає, що ніколи не можна не піддаватися дитині і завжди грати на межі сил?

Дуже багато батьків потрапляють у пастку, вважаючи, що з дітьми треба бути відвертими і нічого не приховувати. Тим не менш, існує кілька табу, які в жодному разі не варто обговорювати з дитиною, щоб не травмувати її психіку.

Багато батьків вважають, що участь бабусь у вихованні онуків — наша традиція та показник сімейних цінностей, тому до їх відмови посидіти з дітьми ставляться з нерозумінням та звинувачують у егоїзмі. Чи мають бабусі допомагати своїм дорослим дітям у їхньому батьківстві?

Народжувати, доглядати, оберігати, – це тільки частина. Дітей від себе ще важливо відпускати.

Більшість мам і татусів погодяться – діти виростають, не встигнеш змигнути оком. Фахівці провели дослідження. Загалом на запитання інтерв’юерів відповіли 2 тисячі осіб, пише The Daily Mail. “Багато мам й татусів хотіли б мати змогу якісно проводити трохи більше часу зі своїми малюками, але, через тиск повсякденного життя, іноді ця можливість може бути втрачена”, – каже представниця компанії-замовника дослідження Лорен Ревелл. Дві третини батьків зізналися, що поводилися б геть інакше, якби можна було повернути час назад. Чверть опитаних припустили, що дитинство їхніх нащадків не було таким веселим, яким мало б бути. 17% респондентів визнали, що не натішилися першими роками своїх дітей так, як мали б. 6 із 10 батьків, що мають більше ніж одну дитину, розповіли, що з нею поводилися вже інакше, ніж із первістком, намагаючись не повторювати своїх помилок.

Відомо багато чого, за що підлітки своїм батькам дорікають, чому дратуються, на що зляться, за що ненавидять. І цілком зрозуміло, чому батьки, дивлячись на уїдливу, похмуру, свою дитину, що постійно огризається, зі смутком думають, що втратили її любов безповоротно. Стосунки батьків із підростаючими дітьми у розпал пубертату завжди непрості. Підлітки люблять своїх батьків! Просто дещо витончено, законспіровано та тихо… Тож поговоримо, за що ж.

Усі батьки прагнуть стати справжніми друзями для своєї дитини, навчитися знаходити правильні слова та заспокоювати, коли це необхідно. Однак, не завжди розуміють потреби дітей.

Великі очікування, покладені на дитину, можуть бути корисними, але в той же час надмірний тиск може мати шкідливі наслідки.

У дитинстві ми часто даємо собі обіцянку, що коли станемо дорослими, ніколи не будемо говорити те, що говорили нам наші батьки. Та часто забуваємо про це.

Думаєте, що лише дорослі діти вміють цінувати своїх батьків? Це не так.

Хтось може заперечити, що всі малюки є унікальними, так і є. Але все-таки кожна пору року на особливий лад проявляє себе в дітях, це підтверджують і наука, і статистика. Ми зібрали найголовніші відмінності про дітей, що народилися з березня до травня.

Батьки хочуть підготувати дітей до дорослого життя якнайкраще: розвиваючі іграшки, уроки музики та англійської, математичні завдання ще до школи. У дитсадках та початкових школах тепер теж не просто малюють та грають – а займаються розвитком. Звичайно, батьки хочуть дати дітям найкраще і готові заради цього робити серйозні зусилля — але часто вони не враховують найголовнішого: діти мають грати і чим більше, тим краще. Саме гра сприяє розвитку мозку та є необхідною умовою правильного розвитку дитини. Проте в останні роки кількість вільного часу, який мають діти, скоротилася так різко, що численні експерти, у тому числі німецький нейробіолог Геральд Хютер, б’ють на сполох.

Батьки – це головні вчителі дитини. Ми намагаємося бути зразковими, але часто не помічаємо найпростіших речей. Часто саме батьки прищеплюють своїм дітям купу комплексів і поганих звичок. Перевірте себе за списком нижче, це може стати сигналом для того, щоб внести зміни в своє життя.

І звинувачувати немає кого: більшість звичок передаються дітям у спадок. Деякі з них настільки дивовижні, що стає зрозумілим, куди падає яблуко від яблуні.