Всі новини про: поведінка дитини

Якщо ваш малюк імпульсивний, часто впадає в істерики або поводиться нешанобливо, ви, напевно, відчуваєте сильне збентеження й сором перед іншими батьками. Пропонуємо кілька рекомендацій, які допоможуть вам угамувати негативні відчуття й розвинути відсутні навички в дітей.

Дитина допомогла по дому, намалювала гарний малюнок у садочку, зробила власними руками листівку на день народження бабусі, навчилася говорити «дякую» та «будь ласка», поділилася з вами смаколиками – все це, безсумнівно, варте вашої уваги. І похвали!

Вчені вирішили, що материнське молоко впливає на поведінку дитини в майбутньому. Команда американських фахівців в області поведінки й медицини вирішила провести дослідження в області вивчення особливостей впливу кортизолу, який знаходиться в грудному молоці. Цього разу добровольцями були два з половиною десятки мавп, які вигодовували своїх малят грудним молоком.

Реагуйте спокійно, коли вихователь нарікає на поведінку вашого сина чи доньки. Педагог оцінює лише поведінку дитини, а не її особистість загалом. Тому опануйте емоції і не звинувачуйте вихователя. Дитині також не докоряйте: хоч що вона накоїть, будьте на її боці. Пам’ятайте, ваша дитина щодня проводить у дитячому садку багато часу. А тому проблема, про яку розповідає вихователь, стосується великої і значущої для дитини частини життя. Тож не заперечуйте й не ігноруйте скарги вихователя.

Діти можуть поводитися по-різному. І навіть досвідчені батьки часто заходять у глухий кут, не знаючи, що робити зі своїм чадом і не розуміючи, як реагувати на його поведінку. Перед вами 15 порад для батьків, які допоможуть краще зрозуміти вашу дитину. Найчастіше малюк хоче сказати щось батькам, але мами та тата невірно розшифровують їхнє послання, тому ситуація може лише погіршитися. Проте є кілька вірних способів, як розшифрувати «погану» поведінку дитини, встановити причину її вчинків і «почути», що насправді дитина хоче «сказати» своєю поведінкою.

Кожна дитина унікальна по-своєму, але психологія дорослішання в усіх здебільшого однакова. Поговоримо про головні омани батьків стосовно дітей, які дорослішають.

Батьки інколи скаржаться, що не можуть впоратися з поганою поведінкою дитини. Усе не так і все не те. Дитина вередує, улаштовує істерики і робить усе наче «на зло». Насправді слід лише змінити власну систему виховання, або внести деякі зміни. Які? Розповідаємо далі.

Інколи після вчинків малюка хочеться «провалитись крізь землю». Проте ніколи не варто забувати, що перед вами дитина. Пропонуємо ознайомитися зі «шкідливими» фразами, які батьки необережно використовують, намагаючись заспокоїти дитину.

Інколи терпець уривається, а інколи неприйнятна поведінка дитина застає зненацька. Ми не встигаємо поміркувати та вирішити, як краще вчинити. Тому частіше вдаємося до підвищеного тону, погроз, маніпуляцій. Добре, що більшість чудово розуміє, що такі дії є неприйнятними у вихованні. Як краще реагувати на неприйнятну поведінку дитини?

Малюк допоміг по дому, намалював гарний малюнок у садочку, зробив власними руками листівку на день народження бабусі, навчився говорити «дякую» та «будь ласка», поділився новими іграшками – все це, безсумнівно, варте вашої уваги.

Іноді батьки зриваються, коли дитяча поведінка стає дуже дратівливою. Найчастіше у таких випадках ігнорування працює краще.

Всі, хто має дітей, хоча б раз у житті ставили собі запитання: "У кого він такий?", "Чому так поводиться? Адже я стільки вкладав/ла у дитину, виховував/ла правильно", "Що впливає на поведінку хлопців?" та інші. Виявляється, багато факторів. Навіть цукор у харчуванні.

Діти бувають різні. Хтось емоційний, а хтось - стриманий і "закритий". І це НОРМАЛЬНО! Не можуть усі стрибати весь день, або ж чемно сидіти і малювати пейзажі. Батькам потрібно це знати. Однак є проблеми з поведінкою, на які не можна закривати очі.

Як тільки дитина починає усвідомлювати, що вона - окрема особистість, їй одразу ж хочеться вести себе, як дорослі І не будь-які, а ті, які перебувають поряд з нею. А це - мама, тато, бабуся і дідусь, старші брати чи сестри, няня... Тож дуже важливо подавати дитині правильний приклад поведінки, який вона захоче повторювати.

Дитячі психологи розглядають різні проблеми дитини (хвороби, складнощі в поведінці, нав’язливі стани і т.д.) як мову, за допомогою якої дитина повідомляє родині про свої труднощі. Те, що дитина не може висловити словами вона завжди повідомить своїм тілом або проблемами в поведінці.

Бувають ситуації, коли процес виховання виходить з-під контролю, а дитина з доброго і слухняного малюка перетворюється в дратівливого та агресивного. Ми рідко думаємо про те, що самі можемо бути причиною цього. Сьогодні ми поговоримо про те, чого краще не робити, якщо хочете щасливого майбутнього для своїх дітей.

Виховання дитини є завданням, яке завжди приносить багато радості і викликів батькам. Одним з таких викликів може стати ситуація, коли дитина часто закидає голову назад. Ця поведінка може викликати хвилювання і непокій у батьків, але в більшості випадків не є серйозною проблемою.

Батькам варто бути уважними до своїх дітей. Деякі речі здаються не такими важливими, проте коли малюк "входить" у дорослий світ, усі проблеми поведінки дитинства "випливають" на поверхню.

Всі діти порушують правила. Такими діями вони вивчають світ та намагаються знайти межі, які не можуть переступити. Проте бувають моменти, коли нешкідлива поведінка дитини може означати щось більш серйозне.

Якщо ми хочемо, щоб із добрих, милосердних дітей виросли духовні, співчутливі дорослі люди, ми повинні відокремлювати осуд від моралі. Безумовно, є те, що правильно й неправильно. І все ж часто за завісою моральних принципів ховається осуд. Незаміжня мама, дошкільник, який усе ще на грудному вигодовуванні, батько, який віддає перевагу природному вихованню, дитина, яка здобуває освіту вдома... Невже в сучасному світі цілодобового мовлення, миттєвого обміну повідомленнями з друзями по всьому світу та щохвилинного оновлення статусів у соціальних мережах у нас дійсно стало більше можливостей для оціночних суджень і висловлювання своєї несхвальної думки? Ми спостерігаємо за способом життя й подіями, яких наше суспільство не знало раніше, і коли якісь ідеї суперечать нашим переконанням, ми часто нападаємо на них, намагаючись захистити себе.