Чому насправді плаче дитина

Adoption

Date: 23:30, 29.05.2016 | Категорія: Мама [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

2083 Переглядів

Хоча причини сліз малюка іноді відомі тільки йому самому, експерти кажуть про те, що існують три основні мотиви поведінки.

0323_img_7205-edit-628x419.jpg (50.42 Kb)

0323_img_7205-edit-628x419.jpg (50.42 Kb)

Напади плачу зазвичай викликані тим, що малюк прагне уваги, хоче щось зробити чи отримати бажаний предмет або не хоче поступатись вимогам батьків.

Спроба привернути увагу може зародитись у ситуації, коли дитина, весело граючи з батьками, раптом бачить, що вони відволіклись від гри, у результаті вона починає вередувати, щоби повернути їхню увагу.

Із цим нічого не можна вдіяти, стверджують фахівці. Вони рекомендують батькам ігнорувати таку поведінку або повертатись до дитини спиною (якщо вона знаходиться в безпеці). Батькам важливо не реагувати на її примхи.

Прагнення дитини можуть бути дуже різними: від бажання нової іграшки до, незважаючи на юний вік, бажання зайнятись тим, що їй буде заборонено ще багато років, наприклад, водити машину.

Як і у випадку зі спробами дитини привернути увагу до себе, батьки не повинні піддаватись вимогам малюка та вступати у тривалі суперечки з ним.

Захоплюючись суперечкою, ви вчите малюка, що істерика може бути результативним способом привернути вашу увагу. Якщо ви будете ігнорувати подібні емоційні сплески, дитина припинить їх.

З іншого боку, істерика, влаштована з метою невиконання вимог, наприклад, вкладатися в ліжко або прибрати іграшки, вимагає негайного реагування.

Цей тип плачу спрямований на відтягування моменту виконання того, що дитині веліли зробити, навіть якщо сам малюк не усвідомлює цього.

Дітям може не подобатися плакати, але, принаймні, так вони відтягують момент, коли доведеться робити те, чого вони не хочуть. Хоча малюки й не великі стратеги, але їх плач призначений саме для цього.

Тому не звертати уваги на такий тип істерики просто неправильно. Батьки повинні знайти спосіб, щоби примусити малюка підкоритися, що може потребувати певного попереднього планування.

Треба пояснювати дитині заздалегідь (зрозуміло, що коли істерика вже відбувається, робити це марно), що коли вона буде вередувати із приводу того, що її попросили зробити, тато чи мама будуть виконувати такі дії: вони порахують до трьох, візьмуть руки дитини у свої руки й допоможуть їй зробити те, що потрібно.

Діти дуже не люблять цього, тому що це перешкоджає їх самостійності. Батьки зазвичай не повинні зазначені дії виконувати грубо й неввічливо, робити це треба м'яко й делікатно.

Діти ясельного віку швидко та з інтересом учаться, і їм не подобається, коли їхні руки хтось контролює.

У результаті, щоб впоратися з плачем та істериками, необхідні послідовність і систематичність.

Якщо ви не можете перемогти, не вступайте в суперечку. Якщо ви будете боротись і програєте, то навчите малюка того, що істерики ефективні.

Це можна порівняти з ігровими автоматами, які рідко дають виграти, але примушують людей грати за допомогою рідкісних невеликих грошових виграшів.

Пам'ятайте: якщо істерики малюка виявились ефективними один раз із десяти, вони триватимуть.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: