Чому діти так часто на чомусь зациклюються та влаштовують скандали через дрібниці?

Adoption

Date: 17:00, 02.03.2022 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

10307 Переглядів

Діти – відомі консерватори. Вони можуть тижнями харчуватися одним і тим же, щодня натягувати ту саму футболку і по колу переглядати той самий мультик, навіть якщо вже вивчили його напам'ять. Дитяча негнучкість нерідко стає джерелом роздратування та розладу для батьків.

8568_isterika-u-rebenka_1.jpg (38.33 Kb)

8568_isterika-u-rebenka_1.jpg (38.33 Kb)

Проте, виявляється, гнучкість можна натренувати. Соцпрацівниця та спеціалістка з дитячого розвитку Клер Лернер пояснила, чому малюкам так важко даються зміни, і що можуть зробити батьки, щоб допомогти їм це подолати.

Одна з головних занепокоєнь (і скарг) батьків, з якими вона працює, полягає в тому, що діти дуже нераціональні. Ось кілька типових прикладів:

Генрі влаштував бурхливу істерику, бо з дитсадка його забрала мама, а не бабуся, яка зазвичай приходить за ним вечорами.
Челсі відмовилася приймати ванну, бо мама увімкнула воду, а вона хотіла зробити це сама.
Ендрю зламав будівлю з кубиків, яку він будував разом зі своїми друзями, бо він хотів, щоб це був будинок для фігурок, а вони вже вирішили, що це буде ресторан.

Якщо ці сценарії здаються вам знайомими, знайте, ви не самотні. Усіх перелічених вище дітей об'єднувало одне — брак гнучкості, тобто вміння адаптуватися в ситуаціях, коли вони не можуть отримати саме те, що вони хочуть, тоді, коли вони цього хочуть, або коли відбувається щось несподіване.

Гнучкість - це одна з найважливіших якостей, необхідних для того, щоб успішно функціонувати. Вона допомагає нам адаптуватися до величезної кількості подій, які ми не можемо передбачити чи контролювати. Також гнучкість допомагає нам ефективно працювати в команді та будувати успішні відносини з оточуючими, тому що вона дозволяє нам розуміти та приймати погляди інших людей.

Уміння адаптуватися, яке стане у нагоді дітям у дорослому житті, закладається вже в дитинстві. У ранньому віці гнучкість проявляється в дрібницях: наприклад, коли дитина готова поступитися гойдалці іншій дитині, яка ще жодного разу не гойдалася, або коли дитина може спокійно (без істерики) пережити той факт, що вихователька спершу рукавиці, а потім куртку, а не навпаки.

То чому моя дитина така негнучка?

Для початку важливо пам'ятати, що деяким дітям складніше адаптуватися до нових умов через їхній темперамент. Є «діти-кульбаби» які від природи гнучкіші. А є діти чутливіші — їх ще іноді називають «орхідеями» — вони найчастіше виявляються менш гнучкими. Вони часто бурхливо реагують на, здавалося б, незначні подразники — наприклад, коли батько вимкнув світло, а не запропонував дитині зробити це самій (навіть якщо та не озвучувала своє бажання).

Також низьку гнучкість мають високочутливі діти — це означає, що вони щоразу дуже сильно реагують на зовнішні подразники. Уявіть собі дитину, яка почувається некомфортно, коли інші діти підходять до неї надто близько або порушують її особистий простір. Такій дитині весь світ здається надто наполегливим, тому що вона постійно відчуває неприємні відчуття. Це змушує почуватися так, ніби вона не має контролю над некомфортною для себе ситуацією.

Для того, щоб зробити своє повсякденне життя більш передбачуваним і терпимим, високочутливі діти дотримуються фіксованих правил того, як має працювати світ навколо них. Говорячи людям, де вони повинні сидіти, якою гучністю має бути музика, в мисці якого кольору мають бути пластівці, який одяг вони або не носитимуть, або як близько курка повинна розташовуватися від моркви на їхній тарілці, високочутливі діти просто намагаються контролювати своє оточення.

Негнучкі діти можуть бути авторитарними. Вони можуть говорити своїм одноліткам, яку роль відігравати, або які кубики вони можуть використовувати. І хоча така поведінка вважається «неприйнятною», важливо розуміти, що це лише спосіб знизити рівень стресу і дискомфорту в тих ситуаціях, в яких дитина не має контролю над своїм сенсорним досвідом.

Щоб навчити негнучких дітей гнучкості, потрібно багато часу та терпіння, але це дуже важливо для того, щоб підготувати їх до дорослого життя. Їм важливо проходити через ситуації, в яких вони не отримують того, що вони хочуть, щоб зрозуміти, що вони можуть вижити навіть тоді, коли все йде не так, як вони очікували.

Як навчити дитину адаптуватися до незвичних ситуацій?

Визнайте переживання та досвід дитини. Запам'ятайте, емоції — це не проблема, проблема у тому, як діти їх висловлюють. Чим частіше ви визнаєте ті емоції, які стоять за певною поведінкою дитини, тим швидше вони навчаться ними управляти.

Встановлюйте межі спокійно та з любов'ю. «Бабуся пішла до лікаря, і прийом зайняв більше часу, ніж очікувалося. Тож сьогодні я прийшла за тобою». Потім, зберігаючи спокій (наскільки це можливо), дайте дитині зрозуміти, що ви не маєте наміру вступати в суперечки або реагувати на її протести та обурення.

Навчіть бачити перспективи. Коли ви встановлюєте розумні межі та не виконуєте будь-які безапеляційні вимоги вашої дитини, ви допомагаєте їй бачити світ очима інших людей та брати до уваги їхні потреби та почуття.

Звертайте увагу дитини на переваги гнучкості у різних ситуаціях. Відзначайте кожен — навіть маленький і незначний — випадок, у якому ваша дитина виявила гнучкість і говоріть про те, що вона від цього виграє. Нагадуйте дитині про ті ситуації, коли виявлена гнучкість призвела до здобуття позитивного досвіду.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: