Чому не треба говорити дитині «перестань плакати»

Якщо у вас є дитина, ви регулярно чуєте, як вона плаче – це щось таке, чого не вдається уникнути навіть кавалерам ордена «За ідеальні сімейні фотографії в інстаграмі». І ви, напевно, час від часу вимовляєте цю фразу: «Перестань плакати!» Вона зазвичай є реакцією на гучність плачу або на його причину, яка здається дорослим дурницями, що не варті уваги. Але наказом перестати плакати ви не тільки не припините істерику, але ще й відштовхнете від себе дитину, яка потребує підтримки.

Чим погана фраза «перестань плакати»?

Ніхто вас не засуджує – ми іноді говоримо ці слова. Важко весь час бути відкритим до діалогу, справлятися з емоціями і терпіти рев, що зашкалює. Але штука в тому, що кажучи «перестань плакати», ми відкидаємо почуття дитини і таким чином ускладнюємо роботу. У тому сенсі, що батьківство, вирощене на різких словах і грубості, у довгостроковій перспективі відгукнеться на нас тим, що діти виростуть емоційними невмійками (типу таких, яких багато серед наших друзів і нас самих, вирощених у радянській системі заборон і наказів).

Вимовляючи фразу «перестань плакати», ми говоримо дитині, що сльози – це неприйнятна реакція на подію, що її засмутила. Тоді як насправді ця реакція і є найбільш природною.

Чому ж він плаче замість пояснити, що з ним відбувається?

Коли діти не вміють говорити, вони дійсно плачуть для того, щоб привернути увагу до своїх потреб. У міру зростання дитина починає плакати рідше, тому що деякі речі вона до батьків вже може донести - вона може сказати, що їй хочеться пити, що в неї засвербіла спина, що їй незручно в цій шапці. Але емоції поки що описати не в змозі, тому великі (у масштабах її всесвіту) події викликають сильний відгук.

Конструкція людини передбачає, що з віком вона зовсім перестане плакати. Так що тримайте це в умі: чим старша дитина, тим вищий її емоційний інтелект, ширший словниковий запас і різноманітні інструменти, за допомогою яких він може подолати ті чи інші емоції.

А зараз, коли вона плаче, необхідно якнайчастіше підставляти плече та жилет для сліз. І саме так ви навчите дитину регулювати емоції та розуміти їх.

Але якщо ми не навчимо дітей зупинятися, вони ж весь час будуть нити або кричати!

Слухайте, крик це не жахливо. Смуток та розчарування за своєю суттю не є якимись неправильними емоціями. Так що якщо ми весь час заборонятимемо дитині їх відчувати і/або плакати, ми надамо їй ведмежу послугу.

Але згодом ми можемо навчити дитину справлятися з емоціями, а не витісняти їх. Ми можемо пояснити, що голосно кричати, тупотіти ногами і кидатися речами, відчуваючи напад гніву, зовсім не обов'язково. Але ми не повинні вчити їх, що плакати заборонено.

Так само, як малюк вчиться ходити або говорити, він вчиться і контролювати себе. Просто уявіть, скільки всього переживає одна маленька людина, прориваючись крізь нетрі цього життя. Взагалі, все це дуже непросто.

Окей, що тоді казати замість «перестань плакати»?

Почнемо з того, що закріпимо матеріал – діти потребують того, щоб їх слухали, чули та приймали. Їм потрібна наша безперечна підтримка. Саме вона вчить їх бути сильними та вміти долати фрустарцію максимально спокійними способами.

Але підтримка – це, зрозуміло, не лише нескінченне батьківське терпіння, яке диктує нам нескінченно слухати плач, а й конструктивні слова. Ось що можна сказати дитині, яка заплакала:

- Все нормально. Можеш поплакати, якщо хочеш.

- Розкажеш мені, що тебе так засмутило?

- Можеш бути один, якщо не хочеш зараз зі мною говорити. Але якщо що – я поряд.

- Ти маєш рацію, це неприємно/нечесно/сумно.

- Тобі сумно/ти засмучений/ти розчарований/ти образився.

- Так, тобі зараз тяжко.

- Розумію тебе.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Дітей без щеплень не будуть брати в садочки і школу

Дитина | 00:30, 23.06.2026

Верховна Рада готує заміну застарілому законодавству, яка передбачає заборону на відвідування шкіл та садочків невакцинованими дітьми, обов’язкове внесення даних до ЕСОЗ та впровадження відповідальності за порушення.

Як перестати картати себе за те, що твоя дитина-підліток тебе дратує?

Сімейні справи | 01:20, 22.06.2026

Почуття провини — це найпопулярніша емоція серед батьків тінейджерів. Проте психологи запевняють: дратуватися на підлітка — це абсолютно нормально і біологічно виправдано.

Чому підлітку байдуже до почуттів батьків і як це виправити?

Школярі | 00:30, 22.06.2026

«Я вкладаю в дитину всю душу, а у відповідь бачу лише холодний егоїзм», — з такою скаргою до сімейних психологів звертаються тисячі виснажених батьків.

Підлітки під тиском хронічного стресу: як вчасно помітити приховану депресію?

Дитина | 08:30, 21.06.2026

Підлітковий вік є складним сам по собі, а накладання тривалої кризи робить психіку підлітка максимально вразливою до депресивних станів та тривожних розладів.

Як навчити дитину мислити критично в епоху інтернету?

Дитина | 00:30, 20.06.2026

Сучасні діти споживають гігабайти інформації з TikTok, YouTube та Instagram, проте вони часто не вміють відрізняти правду від вигадки чи відвертої брехні.

Гормональна перебудова у підлітків, криза ідентичності і зміна авторитетів

Дитина | 19:30, 19.06.2026

Вік 11–13 років — це початок пубертату, коли дитина раптово втрачає емоційну стабільність, а батьківський авторитет перевіряється на міцність.

Формування самооцінки у дитини та важливість внутрішньої мотивації до навчання

Навчання | 08:30, 19.06.2026

У початковій школі змінюється авторитет дитини: думка вчителя та оцінки починають сильно впливати на її внутрішнє сприйняття себе.