Що робити, якщо дитину дражнять в школі?

Чому діти дражнять інших дітей? Не від щасливого життя. Винні у тому страхи, невпевненість у собі і тривожність, які часто виникають через несприятливу атмосферу вдома. Психолог Вікторія Шиманська розповіла, як допомогти дитині пережити булінг у школі та стати більш упевненою в собі.

Діти-задираки переважно йдуть найлегшим шляхом самоствердження – принижуючи інших. Навіть коли добре знають свої сильні сторони. Найбільше не щастить тим, хто чимось відрізняється від інших: занадто худий чи товстий, рудий або в окулярах, любить розглядати метеликів, коли інші грають з м’ячем тощо. Діти, як правило, долучаються до мобінгу за компанію, щоб не відставати від «зграї» та підтримати веселу атмосферу. Якщо жертва відрізняється від однолітків кардинально, то знущання з неї – це своєрідний спосіб взаємодії з чимось незрозумілим і невідомим: часто діти не знають, як можна поводитися інакше.

Як допомогти дитині, яку цькують у школі?

Впевненість у собі
Ображаються лише ті, у кого є проблеми із самооцінкою і самоприйняттям: упевнена в собі людина на знущання та злі приколи просто не звертає уваги. Тому чим більше ситуацій успіху в житті дитини, досвіду перемог і досягнень, тим упевненішою вона почуватиметься. Найлегше досягти успіху в тому, що справді подобається вашій дитині. Наприклад, коли мого сина Гліба цькували в школі, ми з ним зробили презентацію геологічної колекції каміння, яке привезли з різних країн. Він із задоволенням виступив перед класом, відчув себе впевненіше та здобув авторитет в однокласників.

Правильна реакція
Що змушує задирак знову і знову повертатися до однієї і тієї ж жертви? Реакція! Усе відбувається тільки заради неї. І чим вона яскравіша, тим краще. Негативні емоції тих, кого ображають, дають кривдникам потужне психологічне живлення, яке підкріплює відчуття правильності обраної тактики самоствердження: «Він ниє та благає помилування – слинько і плаксій, а я не плачу – я сильніший за інших, я герой». Розірвати це коло допоможе реакція, якої не очікують, – відреагувати на образу усмішкою, віджартуватися або ж перервати стьоб пропозицією: «Розумію, тобі хотілося пожартувати з мене. Але цього разу вийшло не надто ефектно. Давай наступного разу ти спробуєш ще раз?». Витрачати зусилля на таку жертву буде нецікаво та безглуздо. Поясніть цей механізм дитині. Звісно, не завжди легко стримуватися і силою волі видавати позитив у відповідь на зло, але потрібно навчитися це робити.

Історії успіху
Добре працюють приклади із життя. Будьте з дитиною відверті: розкажіть, що в дитинстві у вас були подібні ситуації, поділіться тим, як ви їх подолали. Не було таких – наведіть приклад із життя ваших друзів, родичів. Не стикались із цим, тоді подивіться разом із дитиною фільми та мультфільми із сюжетами, у яких головним героям вдалося протистояти нападкам, перетворити свої слабкі сторони в сильні. Наведіть приклад історії життя відомих особистостей, які зіштовхнулися зі схожими труднощами, але впевнено йшли далі на шляху до успіху: Майкла Джордана, Волта Діснея, Альберта Ейнштейна та інших.

«Разом ми – сила»
Поговоріть із дитиною, чи є в неї компанія або друг, який готовий заступитися за неї. Буває, що дитина не заводить собі друзів тільки тому, що не знає, як влитися в чужу компанію. Особливо це актуально для новачків та першокласників. Подумайте разом, з ким із класу малюк хотів би познайомитися ближче: запросіть однокласників у гості, товаришуйте сім’ями, проводьте разом час. Надійний товариш – гарний помічник у протистоянні із задираками.

Домашній гумор
Проаналізуйте, як у вашій родині з почуттям гумору. Можете з усмішкою сприймати зауваження близьких? Як часто ви по-доброму жартуєте одне з одного? Атмосфера довіри та дружби вдома подарує дитині здатність легко та з гумором ставитися до труднощів. Клейте дурня, кривляйтесь і смійтеся разом.

У дорослих є чудова можливість додати дитині впевненості у собі, адже діти копіюють нашу поведінку і ставлення до життя, яке тільки на 10% складається із подій і на 90% – із наших реакцій на них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Ефект «цифрового няньчення»: як екрани змінюють дитячу емпатію

Дитина | 00:30, 30.06.2026

Сучасні батьки часто використовують смартфон як швидкий спосіб заспокоїти дитину. Проте за спокійні хвилини дорослих діти платять високу ціну — втрату здатності розуміти чужі емоції. За останні роки нейробіологи все частіше говорять про дефіцит емпат

Шкільний стрес і соматоформні розлади: коли у дитини «насправді» болить живіт

Хвороби | 00:30, 27.06.2026

Часті скарги дитини на біль у животі чи голові перед школою батьки часто сприймають як симуляцію або небажання вчитися. Проте у педіатрії дуже поширені соматоформні дисфункції. Це реальний фізичний біль, який виникає не через запалення органів, а як

Ювенільний розлад сну: як розпізнати дефіцит відпочинку у підлітків

Школярі | 06:30, 26.06.2026

Підлітковий вік супроводжується масштабною гормональною перебудовою, яка впливає на циркадні ритми. У підлітків природне виділення мелатоніну (гормону сну) зміщується на ранішні години, через що вони фізіологічно не можуть заснути рано. Проте необхід

Синдром сухого ока у дітей цифрової епохи: приховані загрози екранного часу

Хвороби | 00:30, 26.06.2026

Сучасні діти проводять перед екранами гаджетів значну частину дня. Це призвело до різкого омолодження синдрому сухого ока, який раніше вважався хворобою дорослих. Коли дитина дивиться на монітор, частота кліпання знижується майже втричі. Слізна плівк

Теплі стосунки з бабусями й дідусями можуть знижувати рівень стресу та ризик депресивних симптомів у дітей

Сімейні справи | 01:20, 25.06.2026

Дані Harvard Center on the Developing Child та публікації в Journal of Family Psychology свідчать: наявність близького та турботливого дорослого поза батьками створює для дитини своєрідний «буфер» проти стресу.

Дітей без щеплень не будуть брати в садочки і школу

Дитина | 00:30, 23.06.2026

Верховна Рада готує заміну застарілому законодавству, яка передбачає заборону на відвідування шкіл та садочків невакцинованими дітьми, обов’язкове внесення даних до ЕСОЗ та впровадження відповідальності за порушення.

Як перестати картати себе за те, що твоя дитина-підліток тебе дратує?

Сімейні справи | 01:20, 22.06.2026

Почуття провини — це найпопулярніша емоція серед батьків тінейджерів. Проте психологи запевняють: дратуватися на підлітка — це абсолютно нормально і біологічно виправдано.