Сепарація — це трансформаційний процес, який є важливим етапом дорослішання людини. Під час нього дитина руйнує залежні зв’язки з мамою та татом, відділяється і певною мірою “рівняється” з ними. А задача батьків — допомогти сину чи доньці отримати достатньо знань та навичок для цього й у потрібний момент відпустити з-під своєї опіки. Успішна сепарація дарує світу незалежних дорослих, які несуть за себе відповідальність та приймають рішення, керуючись власними інтересами.
В ідеалі сепарація відбувається у підлітковому віці. Але нерідко батьки через підвищену тривожність занадто схильні до гіперопіки, а тому не вміють відпустити. Їх світ побудований навколо дитини й лячно вийняти цей елемент. Або ж зворотна ситуація, коли людині не вистачає впевненості та внутрішніх опор вирушити у вільне плавання, адже здається, що самостійні кроки приречені на помилку.
Саме тому трапляється, що в дорослому віці ти продовжуєш відчувати залежність від батьків. І цей зв’язок часто не є здоровим, адже заважає обом сторонам рухатись власним шляхом. Батьки, що не відпустили вчасно дітей, в якийсь момент з’ясовують, що все їх життя досі крутиться довкола дитини, а власних інтересів та кола спілкування немає. І здорове прагнення до самостійності починають сприймати як загрозу звичному порядку речей. А дитина, що постійно перебуває під тягарем батьківських очікувань, поступово замість любові відчуває все більше агресії.
При цьому не важливо, чи живете разом, чи знаходитесь за тисячі кілометрів одне від одного. Адже незавершена сепарація тримає на відстані дзвінка.
Процес дорослішання не завжди проходить гладенько, а часом взагалі не доходить до фінальної точки. Ознаки незавершеної сепарації від батьків:
- ти намагаєшся виправдати їх очікування;
- при прийнятті рішень батьківські бажання та цінності ставиш вище за свої;
- змінюєш звичну поведінку у присутності мами чи тата;
- часто відчуваєш себе невпевнено;
- при виборі партнера думаєш, чи схвалять його мама з татом;
- боїшся змінити сферу діяльності, бо це розчарує батьків;
- маєш проблеми з самооцінкою;
- відмовляєшся від бажаного, якщо знаєш, що батьки це не схвалять;
- ти боїшся відповідальності, прагнеш перекласти рішення на інших, хто “краще знає”;
- фінансово залежиш від батьків;
- у розмові тобі можуть вказувати, як “правильно” думати, нав’язують свій погляд;
- відсутнє спілкування на рівні “дорослий-дорослий”;
- ти схильна бачити у батьках ворогів, які постійно на тебе тиснуть;
- ти вирішуєш за дієздатних батьків їх проблеми (хоча фізично могли б впоратись, але не хочуть розбиратися та шукати варіанти);
- відчуваєш провину, коли робиш щось для себе, а не так, як вони хочуть;
- погано розумієш особисті кордони та не вмієш їх відстоювати;
- керуєшся не своїми, а чужими інтересами, відкладаєш мрії на користь дрібних бажань мами з татом;
- емоційно обслуговуєш їх невдоволення своїм життям.
Успішна сепарація не означає ігнорування батьків. Ти так само можеш їм допомагати. Але тому, що щиро хочеш цього та маєш ресурс, а не з жертвування власними цілями.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: сепарація від батьків
Цікаво також:
Новини по темі
Чи шкодить Інтернет 5G здоров'ю?
Здоров'я | 20:30, 27.10.2025
Батьки, які постійно сидять в телефонах, негативно впливають на здоров'я своїх дітей
Сімейні справи | 07:30, 24.10.2025
Чи дійсно батьки люблять молодших дітей більше, ніж старших?
Сімейні справи | 01:20, 24.10.2025
Сурогатні матері мають на 40% більший ризик розвитку психічних захворювань
Плануємо дитину | 19:40, 23.10.2025
Чому сімейні пари часто мають однакові психічні діагнози?
Сімейні справи | 18:30, 23.10.2025
Як нерівність у суспільстві впливає на мозок і психіку дітей?
Дитина | 22:30, 21.10.2025
Чому насправді жінки мають довшу тривалість життя, ніж чоловіки?
Сімейні справи | 21:30, 21.10.2025