Що не так з людьми, яких в дитинстві не брали на руки?

У лікарів-психологів є чітке розуміння, чому у деяких пацієнтів виникають ті чи інші проблеми як зі здоров’ям, так і в соціальному житті. На жаль, причини подібних проявів йдуть корінням у дитинство і однією з них є відсутність тактильного контакту дитини з батьками, наприклад, її в дитинстві дуже рідко брали на руки. Чим же це загрожує?

Ментальні і соціальні проблеми
Можливо, хтось вважає, що не буває такого, щоб дитину не тримали на руках. Тим часом психологи вказують, що подібним чином діють не тільки з відмовниками і сиротами, що потрапляють в Будинки маляти. Там дійсно співробітники намагаються не встановлювати емоційних контактів з малюками, щоб в подальшому не провокувати у них істеричні стани. Схожим чином іноді ставляться до своїх дітей і деякі суворі батьки. Вони вважають, що дитину слід тримати на руках якомога менше, і краще намагатися взагалі не привчати до подібного, інакше дитя буде рости «розпещеним».

Тим часом, психологи впевнені, що такі свого роду обійми формують у дітей позитивні емоції, вони відчувають себе любимими і захищеними. Надалі це позитивно позначається на їх впевненості у власних можливостях. А ось діти, у яких в дитинстві було мало тактильних контактів з батьками або вони були взагалі відсутні, найчастіше виростають нервовими і невпевненими людьми, не здатними брати на себе серйозну відповідальність і встановлювати міцні соціальні зв’язки.

Вироблення окситоцину
Однак справа не тільки в емоційній нестійкості, яка розвивається через відмову дорослих брати дитину на руки. Німецькі вчені з Інституту біології розвитку Товариства Макса Планка в Мюнхені досліджували стан дітей в таких ситуаціях і прийшли до певних висновків. В рамках психолого-біологічного експерименту вони спостерігали взаємодію півсотні матерів з їх п’ятимісячними дітьми. Відразу після того, як малюки побували на руках у своїх матерів, дослідники збирали зразки дитячої слини. Наступні подібні аналізи проводилися через рік, коли дітям було вже по вісімнадцять місяців, і половину з них батьки більше не носили на руках. У німецьких вчених була мета з’ясувати, чи впливають такі контакти з матір’ю на ген рецептора окситоцину у дітей і скільки виробляється гормону, який вважають відповідальним за почуття любові і прихильності.

Дослідники виявили, що в ДНК всіх малюків відбулися епігенетичні зміни, але їх можна було передбачити. У перший період дослідження спостерігалося значне зниження метилювання ДНК гена рецептора окситоцину. До цього зниження метилювання ДНК в цій області пов’язували з підвищеною виразністю гена рецептора окситоцину. Виходить, якісна взаємодія матері зі своєю дитиною здатна активувати у малюка вироблення окситоцину, що в свою чергу надавало йому спокій і радість. Ну, а у дітей з підвищеною метиляціею ДНК в вісімнадцять місяців і з низьким рівнем рецепторів окситоцину, тобто з недостачею цього гормону, була виявлена ​​загальна психологічна нестійкість, вони були більш неспокійними і частіше плакали.

Розвиток соматичних і психічних хвороб
Однак через нестачу окситоцину у дітей розвиваються не тільки ментальні проблеми, які в майбутньому негативно впливають на їхній емоційний стан і розвиток соціальних зв’язків. Дослідження останніх десяти років показують, що цей гормон серйозно впливає на здоров’я людини.

Наприклад, біологи з Університету Огайо в США вважають, що нормальний рівень окситоцину сприяє якнайшвидшому затягуванню ран у дітей. При цьому недостача даного гормону якраз є тим фактором, через який загоєння подряпин відбувається повільно, і оскільки вони здатні довго кровоточити, в них можуть проникнути різні інфекції.

Несподіваний результат дослідження отримали медики з Пенсільванського університету. Ці американські вчені припускають, що недолік гормону окситоцину сприяє затримці їжі в шлунку у дітей, провокує здуття, нудоту, діарею і навіть може бути каталізатором розвитку гастриту.

Дослідники з Корнельського університету в Ітаці виявили, що окситоцин залучений в широкий спектр функцій мозку дитини і може брати участь в патогенезі багатьох психічних хвороб. Саме недостачею окситоцину в дитячому віці вони пояснюють розвиток у дітей більшості афективних станів, розладів тривожного спектру і навіть обсесивно-компульсивного синдрому.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому батькам і підліткам так важко порозумітися?

Сімейні справи | 20:30, 06.04.2026

Здається, ще вчора ваша дитина бігла до вас обійматися, а сьогодні вона зачиняє двері в кімнату і відповідає коротким «нормально» на будь-яке запитання. Конфлікти виникають на рівному місці: від невимитого посуду до вибору одягу. Чому цей період таки

Чому в дитинстві час здавався повільнішим?

Дитина | 19:30, 04.04.2026

Час для дітей протікає зовсім інакше, ніж для дорослих. Це можна пояснити різними аспектами розвитку дитячого мозку: емоцій та сприйняття.

Як не «розчинитися» в материнстві?

Мама | 07:30, 31.03.2026

Кожна жінка, коли стає мамою, хоче бути «найкращою» для свого малюка: бути завжди поруч, робити все й одразу, аби немовля отримувало все, що потрібно. Водночас слід пам’ятати просту істину: щаслива мама дорівнює щаслива дитина. Тому не менш важливо п

Який тато найкращий за знаком зодіаку?

Тато | 01:20, 29.03.2026

Виховання дитини — складний і водночас захопливий процес. Одну з найголовніших ролей в ньому відіграє тато. Виявляється, що кожен знак зодіаку має різні підходи до виховання дітей. Пропонуємо вам дізнатись про це детальніше.

Нарциси здоровіші і психічно міцніші за звичайних людей

Психологія | 01:20, 24.03.2026

Виявилося, що люди, які залежать від захоплення та уваги суспільства і люблять себе, живуть щасливіше, а також рідше страждають від депресії та психічних захворювань.

5 табу для мами хлопчика

Мама | 06:30, 17.03.2026

Виховання хлопчика з традиційними засадами вкрай важке заняття. Важливо в першу чергу зробити його гідною людиною, а не стереотипним чоловіком. Все ще не знаєте як це зробити?

Емоційне вигорання у батьків

Сімейні справи | 00:30, 17.03.2026

Емоційне вигорання — це синдром емоційного виснаження та постійної втоми, яка у свою чергу може змінюватися на розчарування та зниження інтересу до певної діяльності. Він може розвиватися через те, що ми перебуваємо під впливом довгострокового стресу