Всі новини про: виховання дитини

Сучасні батьки все частіше звертаються до психологів із запитом «Моя дитина нічого не хоче, нічим не цікавиться і ні до чого не проявляє інтересу. Що робити?» У підліткового «не хочу» є чимало прихованих причин: розповідаємо та пояснюємо, що з цим робити.

Багато батьків прагнуть виростити своїх дітей успішними, що є цілком природним бажанням. Однак, у цьому прагненні важливо не перейти межу, коли турбота та підтримка можуть стати тиском і створити серйозні проблеми для дитини. Нижче розглянемо, як можна нашкодити дитині, намагаючись зробити її успішною.

Не можна всій родині концентруватися на дитині. Таку думку висловив лікар Євген Комаровський. Від такої поведінки батьків страждає насамперед сам малюк. Явище, коли все для дитини, Комаровський назвав кіндероцентризмом. Він вважає, що на такому принципі має будуватися політика держави.

Хоча універсальної інструкції не існує, існують особливі методики виховання, які можуть підштовхнути дитину до успіху.

Радість дитини формується під впливом багатьох факторів, що присутні у її вихованні: середовища, цінностей, та батьківського світогляду.

Ми здійснюємо певні дії для виховання наших дітей, і, виходячи з цього, діти розуміють, яка поведінка є нормальною. Вони закріплюють свої звички і моделі поведінки, які залишаються з ними і в дорослому житті.

Дитина повинна вміти контактувати з однолітками та дорослими. А для цього її варто навчити наступних фраз.

Тати та мами нерідко турбуються через скоєні ними батьківські помилки. Сучасні батьки висувають до себе дуже високі вимоги. Тому так легко потрапити в пастку та почати порівнювати себе з іншими батьками або шукати зовнішні критерії успішності чи неуспішності себе як батька.

На жаль, тут немає одного правильного рішення. Сім'ї дуже різні. Є сім'ї, яким комфортно всім разом. Молода мама, у якої з'явився малюк, у таких довірчих стосунках зі своєю мамою, чи свекрухою, що вона з радістю звертається до їхньої допомоги. Її це не травмує, не ранить.

"Не стрибай, а то впадеш", "Тобі не можна морозиво, а то захворієш", "Пішли, а то мама піде, і ти залишишся один", "Роби правильно, інакше отримаєш двійку, виженуть зі школи і чекає на тебе робота двірником", - таке виховання страхом настільки сильне, що формує певні поведінкові та життєві реакції. Які?

Багато батьків помилково вважають, щострогість - фундамент у вихованні дитини. Однак фахівці поспішають заперечити цей факт.

Ніхто з батьків не застрахований від помилок у вихованні дітей. І складність у тому, що багато помилок виявляються не відразу, а через роки, а то й через десятиліття.

Самостійність – завдання батьків не забороняти все поспіль своїй дитині, а навпаки, заохочувати бажання робити щось самому.

Вчені з Бельгії з'ясували, що суворість, яку батьки проявляють у вихованні своїх дітей, не минає безслідно для їхнього геному.

Взаємодія з оточуючими відіграє надзвичайно важливу роль у соціальному та емоційному розвитку дитини. Проте, на шляху росту малят постійно зустрічаються ситуації, коли дорослі намагаються нав'язати їм свою точку зору, включаючи й обов'язок ділитися своїми іграшками. Важливо розуміти, що примусова дія, навіть в такій дрібниці, може залишити негативний слід на психологічному стані дитини та вплинути на її сприйняття власних емоцій, прав і меж.

Відмова допомагає дитині встановити кордони та ліміти, які допоможуть її розвитку – емоційному, фізичному та психологічному. Якщо дитина не чутиме від вас "Ні", ви можете залишити її непідготовленою до реального життя.

Допомога по дому є важливою складовою розвитку дитини. Це не тільки навчає дітей відповідальності та самостійності, але також допомагає їм вирости організованими та дисциплінованими особистостями. Проте, не завжди діти хочуть допомагати мамі по дому. Тому якщо ви хочете заохотити свою дитину брати на себе більше обов'язків, ось декілька порад.

Всі батьки хочуть виростити щасливих, психологічно здорових дітей. І всіх цікавить, що для цього треба робити. Але виховання – це не лише про те, що робити, але й про те, чого уникати. Виростити ментально сильну дитину – це не означає, що вона не буде плакати, або програвати. Це означає, що вона зможе повертатись до стану рівноваги.

Залишайтесь позитивними у питаннях безпеки. Забезпечте вашу дитину чіткими правилами на всі випадки життя, а також роз’ясніть причини, через які ці правила так важливі, й завжди висловлюйтесь позитивно. Наприклад, «Будь ласка, іди» замість «Не біжи».

Гнів і непокора – нормальні реакції людини, котра відчуває загрозу або страх. Така реакція закономірна і для дорослих, і для дітей незалежно від того, чи є загроза реальною й походить із навколишнього світу, чи знаходиться всередині нас (наприклад, коли ми дуже засмучені, збентежені, відчуваємо горе або фрустрацію). Гнів або непокора здатні полегшити відчуття безсилля, на деякий час тамуючи біль.