Ознаки, які говорять про те, що ви не даєте дитині дорослішати

Adoption

Date: 08:00, 02.12.2021 | Категорія: Розвиток дитини [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1409 Переглядів

Ми хочемо для своїх дітей найкращого, проте часто наше прагнення виростити щасливу дитину обертаються прямо протилежним результатом. Про те, яких помилок неймовірно часто припускається середньостатистичний батько, ми й розповімо.

8659_5__.jpg (32.09 Kb)

Зайвий контроль

Зазвичай, жорстким контролем люблять зловживати батьки, якими керує страх. Цей страх може стосуватися втрати дитини, хвилювання, а що скажуть інші батьки, якщо не вдасться виховати, або ж просто ірраціональний страх за майбутнє свого малюка. Чи варто говорити про те, якою тривожною і несамостійною може вирости дитина у таких батьків? Важливо пам'ятати, що страх існує лише у нашій голові, реальності він у більшості випадків не стосується. Щоб не приносити дитині великого душевного дискомфорту, почніть з себе — боріться зі своїми страхами, не перекладаючи їх на дитину.

Ви порівнюєте дитину з іншими

Багато мам і тат просто обожнюють навішувати ярлики і, природно, у кожному віці їх дитини чадо має відповідати очікуванням. Якщо дитина лише пішла до школи, батьки одразу ж говорять про те, що буквально з першого дня дитина зобов'язана вміти читати і рахувати, а якщо не вдається, вона просто засмутить маму й тата. Або ж інша ситуація, коли на молодшого школяра перекладають відповідальність за молодших дітей, вважаючи, що дитині варто дорослішати. Зрештою ми отримуємо таку ж тривожну дитину, як і у першому нашому пункті. Сильна тривожність змушує сумніватися у собі і відмовлятися від шансів, які буде давати життя у дорослому віці. У якомусь сенсі, дитина буде завжди чекати на ваше схвалення, навіть коли сама стане батьком. Саме тому важливо припинити себе порівнювати.

Ви змушуєте дитину відчувати провину

Дуже часто батьки уникають своєї відповідальності за негативні почуття, перекладаючи цю відповідальність на дитину. Малюк стає винуватцем мало не усіх негараздів. Згодом серйозність звинувачень буде лише зростати. Усе це призводить до того, що дитина перебуває у постійному роздумі — яким чином не засмутити маму чи тата. За цими переживаннями вона пропускає своє життя, чекаючи, що ось зараз, нарешті, мама її помітить і оцінить, адже вона усе робить для того, щоб рідна людина не засмучувалася. Таким чином розвивається жага до пошуку батьківської любові, яка штовхає вже дорослу дитину у нездорові відносини з майбутнім партнером.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: