Більшість дослідників вважають, що інфантильна амнезія відіграє у житті людини – захисну функцію. Психологи та вчені з інших областей знайшли переконливе пояснення цього факту.
По-перше, народження – це, насправді, психологічна травма для новонародженого. І щоб вижити, її треба забути.
По-друге, немовля народжується істотою безпорадною і повністю залежною від дорослих. Це за сучасної медицини дитяча смертність суттєво скоротилася, а століттями новонароджених розглядали як венчурний проект – може виживе, а може помре.
Якби мозок і нервова система новонародженого були готові до усвідомлення та запам’ятовування всіх численних загроз життю, на які він поки що навіть не може відреагувати, його психіка просто не витримувала б.
Маленька дитина не вміє переживати страх спогадів відповідними способами, тому переживання реалізовувалися б на фізіологічному рівні, що знижує шанси на виживання.
Можливості пам’яті з’являються лише тоді, коли дитина починає активно реагувати на навколишні загрози. Природа перестає оберігати зміцнілого малюка відсутністю спогадів – вона включає нову функцію: «Можеш протистояти? Тоді запам’ятай, як це робити!». Швидше за все, саме з цих «плям» пам’яті і починається процес запам’ятовування.
З якого віку у дитини можуть бути перші спогади
Як правило, людина пам’ятає фрагменти подій, починаючи приблизно від 3,5 років. «Приблизно» тут є ключове слово, оскільки більшість дослідників сходяться на думці, що межі інфантильної амнезії дуже мінливі.
Це не дивно, адже кожна дитина має свій режим збереження спогадів дитинства для «дорослої версії себе».
Наприклад, дослідники М.Дж. Ікот та Р.А. Кролі (M. J. Eacott, R.A. Crawley., 1998) встановили межу інфантильної амнезії – 2,5 роки. На їхню думку (а воно авторитетне у науковому середовищі), перші спогади дитини можуть з’явитися не раніше 2,5 років.
Є й роботи, підкріплені лише життєвими історіями, у яких цей кордон ще нижчий – 2 роки.
Якщо хтось шкодує, що абсолютно нічого не пам’ятає до 3 років, то є і такий факт – у деяких людей перші повноцінні спогади припадають на 7 років. І це не відхилення.
Не існує різкого переходу від «нічого не пам’ятаю» до «пам’ятаю все», тому дитячі спогади часто бувають «плямистими».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина, дитинство, пам'ятати себе в дитинстві
Цікаво також:
Новини по темі
Як навчити дитину мислити критично в епоху інтернету?
Дитина | 00:30, 20.06.2026
Гормональна перебудова у підлітків, криза ідентичності і зміна авторитетів
Дитина | 19:30, 19.06.2026
Формування самооцінки у дитини та важливість внутрішньої мотивації до навчання
Навчання | 08:30, 19.06.2026
Емоційний інтелект та психологічна готовність дитини до школи
Дошкільнята | 07:30, 19.06.2026
Молодший дошкільний вік: ера рольових ігор та перші кроки у світ соціалізації
Ігри та іграшки | 06:30, 19.06.2026
Ранній вік (1–3 роки): чому предметна гра та самостійність важливіші за вивчення літер?
Дошкільнята | 01:20, 19.06.2026
Сенсорний розвиток немовляти та чому «дорогі іграшки» не працюють?
Немовля | 00:30, 19.06.2026