Мамо, йди: чому дитина проганяє батьків

Ви чули колись на свою адресу: «Мамо/тато, йди!»? Було неприємно, так? Коли діти нас проганяють, це кривдить, фруструє, дратує. Хтось хвилюється: щось трапилося? Щось не так із нашими стосунками? Діти можуть сказати не лише батькам, а й бабусям, дідусям, іншим найближчим родичам. Чому ж діти так кажуть та як нам на це реагувати?

Основна причина полягає у незрілості дітей. Вони не вміють контролювати свої імпульси, не вміють керувати своєю поведінкою, не вміють усвідомлювати та висловлювати свої емоції. Їхня незрілість не дає утримати більше однієї прихильності відразу. У підході розвитку це називають поляризацією прихильності: дитина не може одночасно відчувати близькість із двома батьками. Близькі теплі стосунки та зрілість дитини дозволять уникнути поляризації у майбутньому.

Тато і мама зазвичай дві основні прихильності дитини, але раптово вона «чує» лише одну. І тоді діти кажуть: «Мамо, йди, я зараз із татом». Або: «Тату, йди, я хочу грати тільки з мамою».

Дорослим важливо видихнути. Ви тут ні до чого, і дитина теж не робить це на зло.

Можна запропонувати дитині пограти утрьох, розповісти, що тато чи мама щось дуже добре вміє робити, покликати іншого з батьків це показати.

Цікаво, що це така поляризація може виникнути і до того батька, з яким дитина проводитиме більше часу. Наприклад, якщо тато працює, то коли він повертається, дитина «висне» на ньому, наче мама, яка з ним удома, більше не потрібна. Іноді, навпаки, більше дістається тому, хто на роботі.

Подібний поділ з дитиною (вихід на роботу, дитячий садок) важливо перекривати, оскільки дітям важко триматися за своїх дорослих. Надолужувати, коли разом: грати, розмовляти, обговорювати почуття, робити щось по дому, читати тощо. При прощанні розповідати, як сумуватимете, залишити щось на згадку (можна навіть поцілунок у кишеньку) і домовитися, що робитимете, коли знову зустрінетеся.

І все одно в дітей віком може виникнути захисне відчуження. Інакше висловлюючись – відторгнення близькості. Це захисна реакція, яка виникає, коли людина хоче уникнути поділу, що ранить. Тому під час зустрічі діти можуть відштовхувати, ігнорувати, грубо відповідати. Це можна помітити навіть у себе: нам буває важко йти на контакт із тими, кого давно не бачили (і це не було перекрито), навіть якщо це близька людина. Прагнення близькості сильне, очікування довге, мозок втомлюється. Тому на момент зустрічі багато фрустрації. Зменшення поділу, ритуали прощання та привітання знижують цю фрустрацію.

Дитина може проганяти дорослого в останній момент сильної емоції. Їй не вистачає інтегративного мислення, тому якщо дитина сильно розлютилася, якщо щось у неї пішло не так, їй складно впоратися з цими почуттями. І не до кінця розуміє, що відчуває і чому. І тоді діти імпульсивно відштовхують людину. Навіть якщо ми, батьки, були ні до чого, діти так висловлюють свій гнів. Звісно, це неприємно. І ми як дорослі можемо допомогти дітям у цей момент.

Важливо побачити дитину та її емоцію за поведінкою, спиратися на свою емпатію: що моя дитина зараз відчуває? Що насправді потрібне?
Визнайте емоцію, переведіть поведінку у відповідну форму. Можна просто обійняти чи побути поруч.

Якщо дитина зовсім не дається і проганяє, тут теж важливо показати, що з вашими стосунками нічого не трапилося: «Я буду поруч, якщо я потрібен/потрібна». За будь-якою поведінкою дитини щось стоїть. Розуміючи, як це працює і чому ми реагуємо з більшою теплотою. А це у свою чергу пом'якшує серця та наших дітей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як правильно хвалити дітей?

Виховання | 01:20, 28.03.2026

Під час виховання дуже важливо, аби батьки правильно хвалили свою дитину. Так вважають психологи університету міста Акрон у США та Амстердамського університету.

5 речей, які кожен батько повинен зробити для своєї дочки

Тато | 00:30, 28.03.2026

Кожен батько має сформувати у доньки почуття безпеки, впевненості та самоповаги, ставши для неї прикладом любові. Найважливіше — приділяти час, демонструвати повагу до неї та матері, підтримувати її мрії, навчати відповідальності та проявляти безумов

За домашнє завдання повинна відповідати дитина, а не її батьки

Дитина | 19:30, 27.03.2026

Багато батьків вважають, якщо не контролювати виконання «домашки», дитина буде вчитися гірше. Але дослідники з університетів Остіна і Дьюка (США) довели, що це не так. Вони 30 років збирали дані про те, як співпраця мамусь і татусів в процесі навчанн

Що насправді означає дитяча фраза: «У мене болить живіт»

Дитина | 08:30, 27.03.2026

Дорослішаючи, діти відчувають безліч емоцій. Вони знають, що всі почуття різні й часом навіть погані, але їм не вистачає досвіду, щоб зрозуміти, з чим саме вони мають справу. Діти просто говорять батькам, що щось не так, навіть коли не впевнені, що с

Як домашні обов'язки допомагають у вихованні дитини?

Виховання | 06:30, 27.03.2026

Діти, які розподіляють з родиною обов’язки по дому, вчаться відповідальності, розуміють, як це – завершувати завдання. А також усвідомлюють, що безлад сам по собі не зникає й розвивають повагу до праці.

Дітям з аутизмом корисно спілкуватися з котами

Дитина | 01:20, 27.03.2026

Дослідники зі США виявили, що спілкування з котами допомагає дітям з аутизмом покращити емпатію і знизити тривожність.

Як навчити дитину правильно ставитися до поразки?

Дитина | 00:30, 27.03.2026

Установки, які дітям прививають батьки, допомагають їм протягом всього життя. Однією з важливих навичок для малечі буде вміння програвати. Саме тому батькам потрібно допомогти дитині його засвоїти.