Як боротися з післяпологовою депресією

Adoption

Date: 06:50, 27.09.2013 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1931 Переглядів

Часто молоді матуся в перший місяць після народження ніяк не можуть звикнути до нового статусу. Вони бояться, переживають, що не справляться. Багато хто взагалі не хочу брати дитину до рук. Що з цим робити?

Стан післяпологової депресії, як правило, обумовлено фізіологічними (гормональними) і психологічними причинами.
Гормональний фон після такого струсу, як вагітність і пологи, буде приходити в норму як мінімум протягом півроку. В цей час жінка буває дуже ранима і схильна до різких перепадів настрою . Але сама природа подбала про матерів: післяпологова депресія проходить при налагодженому грудному вигодовуванні і в процесі догляду за малюком - таким чином взаємопов'язані наша нервова та ендокринна системи. Поради залишити малюка і «вийти у світ» поки неспроможні: вам зараз набагато потрібніше хороший сон, прогулянки на свіжому повітрі і здорове харчування.

До психологічних причин належать сімейна нестабільність, різка зміна способу життя, депресії і неврози, які проявлялися ще до вагітності, неготовність прийняти відповідальність за долю нової людини... У цій ситуації краще за все знайти можливість виговоритися, переважно - на прийомі у фахівця, адже проблеми не проходять самі собою.

Найчастіше психологічні проблеми обумовлені всього лише фізичним неблагополуччям. Так, деякі захворювання щитовидної залози викликають напади агресії з подальшими сльозами і занепадом сил. Важко повірити, але навіть негативні почуття до своєї дитини - це природно. Така людська психіка. Завдання мами - усвідомити ці почуття і прийняти їх - негатив піде. Якщо ж виникає роздратування, а злість на дитину заганяти вглиб себе (« мама не має права відчувати такого!"), то почуття ці будуть постійно прориватися назовні хворобами, конфліктами і можуть перерости у справжню депресію.

Прагнення до досконалості

Одного ранку, після глибокого самоаналізу, ви доходите висновку, що потрібно почати все спочатку, і вирішуєте стати супермамою і супержінкою.
Стоп! Будемо об'єктивні: змінити все відразу у вас не вийде, а неминучі при такому масиві справ невдачі можуть повалити вас у депресію. Краще починати з однієї-двох змін. І постійно нагадувати собі: йде - подужає. Тимчасові невдачі все одно з'являться на вашому шляху. Але це не привід думати, що, раз у вас не виходить зараз або не виходить на «відмінно», ви - невдаха. Люди, які досягли успіху (у тому числі і досвідчені мами), скажуть, що головне - відчувати гармонію і слідувати наміченим шляхом. А малюкові потрібна не супермама, а мама любляча і спокійна, що дозволяє здійснювати помилки і собі, і малюкові.

Почуття провини

Так, іноді ми буваємо винні. Але тільки іноді. І не ми одні . Пам'ятайте: почуття провини - це глухий кут. Воно не змінює ситуації. Існує успішна стратегія поведінки в ситуаціях, коли вас мучить почуття провини: це аналіз ситуації і поділ відповідальності. Адже за ситуацію відповідальні абсолютно всі, кого вона стосується. Ви має право на прощення. Так, ви зробили щось не так - не догледіли за дитиною, не знаходите сил, щоб поєднувати навчання і дитину, господарство і спорт. Можливо, ви допустили серйозну помилку. Ви несете відповідальність за те, що трапилося . Але, щоб йти вперед, виправдайте себе також, як виправдовуєте близьких. Скажіть собі: «Я просто людина. Я маю право на помилки, без них неможливе зростання. Я зроблю висновки з цієї ситуації і постараюся зробити все можливе, щоб виправити ситуацію». Простіть себе і йдіть вперед. Врахуйте, постійне почуття провини і пригніченість негативно впливають на вашу дитину.

І все ж головне засіб від всіх психологічних проблем - пам'ятати, що все, що відбувається, яким би воно не було, має вищий сенс. Адже ви стали зараз мамою. Ви продовжуєте життя на Землі. Ви дали і даєте життя новій людині. І ви, незважаючи на всі ваші сумніви, страхи, втому і роздратування, в змозі зробити це. І зробити по- справжньому добре.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: