Батьки, обережно, - синдром опіки

Наші малюки – сенс всього життя, і ми готові віддати їм абсолютно все та навіть більше, аби вони завжди були здоровими й щасливими. Чи може бути любові та турботи занадто багато? Виявляється може, і зветься це – гіперопіка. Що це за стан, та які наслідки він може мати для дитини?

Бажання батьків відгородити своє чадо від труднощів та неприємностей є цілком адекватним та правильним. Коли дитинка ще зовсім маленька, вона звичайно потребує уваги і турботи. Однак, в процесі зростання, малюк навчається бути самостійним, і вже у віці трьох-чотирьох років він здатний багато що робити сам. Нажаль, не всі батьки готові дозволити своїй крихітці так швидко віддалитись, і в результаті дитя зростає абсолютно безпомічним. Такім дітлахам спеціалісти зазвичай ставлять діагноз – синдром гіперопіки.

Гіперопікою, або гіперпротекцією у сучасній дитячій психології зветься надмірна турбота про малюка. Зазвичай, такий стан спостерігається саме у матусь, адже татусі за своєю натурою – особи серйозні та зайняті. В результаті підвищеної уваги протягом багатьох років, дитина може повністю втратити здатність приймати самостійні рішення, виростаючи так званим «маминим синком». Такі люди не мають своєї думки ні в 10, ні у 30 років, живучи все життя за чиїмись правилами.

Безперечно, батьки, що піклуються про своє маля, навряд чи бачать у цьому щось погане. Тим паче, що захищати дітей, робити їх життя легшим та кращим – то і є батьківський обов’язок. Втім, яким би сумним нам це не здавалось, але чим більш старшими стають наші діточки, тим менше уваги вони потребують.

Особистий досвід – то найкращий вчитель по життю. Якщо Ваш малюк одного разу, наприклад, впаде з дерева, іншого разу він туди просто не полізе. Коли ж Ви йому забороните лізти на дерево, його цікавість зростатиме з кожним днем, хоч як би сильно Ви не впевнювали його в тому, що це небезпечно. Звичайно, це не означає, що можна дозволяти дитині робити абсолютно все, що заманеться, проте, всьому має бути межа. Та й різниця між буденним наглядом і тотальним контролем все ж існує.

Отже, основна задача відповідальних батьків – це оцінити готовність свого чада до різних видів ризикованої діяльності. Тобто, Ваш малюк має розуміти та знати, які можуть бути наслідки, якщо він зробить те чи інше. Якщо Ви знаєте, що навіть у найгіршому випадку з дитиною нічого критичного не трапиться, дозвольте їй самостійно обрати, робити це чи ні.

Наслідки гіперопіки
Як було вже неодноразово зазначено, зайва турбота може призвести до несамостійності дитини. Особистостям, які не мають своєї думки та не можуть самостійно вирішувати проблеми, живеться досить складно у суспільстві. Так само важко їм і в навчанні, бо це відбивається на розумовому розвитку та світогляді.

Батьки з синдромом гіперопіки не тільки роблять безпомічним свого нащадка, вони до того ж, пригнічують у ньому ініціативність. В результаті, дитині стає надзвичайно складно визначитись із своїми інтересами, знайти своє покликання в житті. І якщо у молодшому віці це здається не критичним, згодом ця проблема буде ставати все більш актуальною. Наприклад, підліток, якого весь час контролюють, може стати замкнутим в собі, або таке відношення приведе до частих істерик та скандалів.

Знайти «золоту середину» між надлишковою опікою та неуважністю часом буває складно. Ця проблема стає особливо гострою в родинах, де зростає лише один малюк, яким опікуються мама, тато, бабуся, дідусь. Окрім несамостійності, гіперопека може також призвести до того, що дитина стане егоїстичною, що також погано відобразиться на спілкуванні з однолітками в майбутньому.

Усі ми прагнемо лише того, щоб наші діти виросли гарними та розумними людьми, тому турбуємось про них з самої появи на світ. Дозволити малюкові бути самостійним і мати свою думку – це рівносильно дозволу віддалитись від мами й тата, тому це так сильно засмучує. Нажаль, підвищена увага до дітей має рівно протилежний ефект, і це доведено думкою спеціалістів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Що робити батькам з закоханим підлітком?

Сімейні справи | 06:30, 10.11.2025

Деяким дорослим з висоти прожитих років перше кохання видається чимось несерйозним і тимчасовим. Імовірно, воно закінчиться так само раптово, як і почалося. Але це не дає права батькам висміювати почуття власної дитини або зовсім не зважати на цей фа

Як налагодити стосунки дитини з вітчимом?

Дитина | 00:30, 10.11.2025

Коли дитинка ще зовсім маленька і нічого не розуміє, у жінки, що будує нові відносини, може утворитись цілком логічне питання: чи варто розповідати малюку про те, що тато не рідний. Звичайно, набагато легше у такій ситуації залишити усе як є, і нехай

5 міфів про батьківство, які давно треба забути

Сімейні справи | 23:30, 09.11.2025

Народження дитини — приємна і важлива подія в житті будь-якого подружжя. Але разом із радощами на пару очікують труднощі. Спочатку це важкий період адаптації до нового ритму, налагодження побуту, задоволення потреб малюка, а потім безліч питань, як с

Як мамі побороти почуття провини?

Мама | 08:30, 09.11.2025

Почуття провини — це чи не найперша емоція, яка з’являється у мами з появою дитини. Так, звичайно, поруч з вами будуть любов, ніжність і захоплення маленьким чудом, але наразі тиск суспільства настільки сильний, що мама, навіть не усвідомлюючи, почин

10 золотих правил хорошого тата

Тато | 06:30, 09.11.2025

Щоб стати справді хорошим татом, мало бути ним лише формально. Статистика шокує: в середньому батько витрачає на виховання дитини приблизно 5 хвилин на день! Решта часу відведена на вирішення побутових питань. Чомусь тато, хоч і є важливою частиною р

7 ознак щасливої сім'ї

Сімейні справи | 00:50, 09.11.2025

У сім’ї закладаються підвалини розвитку майбутньої особистості. А от якими вони будуть, залежить від стосунків у родині.

Як говорити з сином про контрацепцію?

Сімейні справи | 21:30, 08.11.2025

Ця розмова не менш важлива, ніж бесіда про секс. Та промовити вголос, що необхідно використовувати засоби захисту, аби запобігти вагітності й хворобам, нелегко, але потрібно. Зазвичай делікатну розмову із хлопцями доручають татам, щоб «поговорили як