Батьки, обережно, - синдром опіки

Наші малюки – сенс всього життя, і ми готові віддати їм абсолютно все та навіть більше, аби вони завжди були здоровими й щасливими. Чи може бути любові та турботи занадто багато? Виявляється може, і зветься це – гіперопіка. Що це за стан, та які наслідки він може мати для дитини?

Бажання батьків відгородити своє чадо від труднощів та неприємностей є цілком адекватним та правильним. Коли дитинка ще зовсім маленька, вона звичайно потребує уваги і турботи. Однак, в процесі зростання, малюк навчається бути самостійним, і вже у віці трьох-чотирьох років він здатний багато що робити сам. Нажаль, не всі батьки готові дозволити своїй крихітці так швидко віддалитись, і в результаті дитя зростає абсолютно безпомічним. Такім дітлахам спеціалісти зазвичай ставлять діагноз – синдром гіперопіки.

Гіперопікою, або гіперпротекцією у сучасній дитячій психології зветься надмірна турбота про малюка. Зазвичай, такий стан спостерігається саме у матусь, адже татусі за своєю натурою – особи серйозні та зайняті. В результаті підвищеної уваги протягом багатьох років, дитина може повністю втратити здатність приймати самостійні рішення, виростаючи так званим «маминим синком». Такі люди не мають своєї думки ні в 10, ні у 30 років, живучи все життя за чиїмись правилами.

Безперечно, батьки, що піклуються про своє маля, навряд чи бачать у цьому щось погане. Тим паче, що захищати дітей, робити їх життя легшим та кращим – то і є батьківський обов’язок. Втім, яким би сумним нам це не здавалось, але чим більш старшими стають наші діточки, тим менше уваги вони потребують.

Особистий досвід – то найкращий вчитель по життю. Якщо Ваш малюк одного разу, наприклад, впаде з дерева, іншого разу він туди просто не полізе. Коли ж Ви йому забороните лізти на дерево, його цікавість зростатиме з кожним днем, хоч як би сильно Ви не впевнювали його в тому, що це небезпечно. Звичайно, це не означає, що можна дозволяти дитині робити абсолютно все, що заманеться, проте, всьому має бути межа. Та й різниця між буденним наглядом і тотальним контролем все ж існує.

Отже, основна задача відповідальних батьків – це оцінити готовність свого чада до різних видів ризикованої діяльності. Тобто, Ваш малюк має розуміти та знати, які можуть бути наслідки, якщо він зробить те чи інше. Якщо Ви знаєте, що навіть у найгіршому випадку з дитиною нічого критичного не трапиться, дозвольте їй самостійно обрати, робити це чи ні.

Наслідки гіперопіки
Як було вже неодноразово зазначено, зайва турбота може призвести до несамостійності дитини. Особистостям, які не мають своєї думки та не можуть самостійно вирішувати проблеми, живеться досить складно у суспільстві. Так само важко їм і в навчанні, бо це відбивається на розумовому розвитку та світогляді.

Батьки з синдромом гіперопіки не тільки роблять безпомічним свого нащадка, вони до того ж, пригнічують у ньому ініціативність. В результаті, дитині стає надзвичайно складно визначитись із своїми інтересами, знайти своє покликання в житті. І якщо у молодшому віці це здається не критичним, згодом ця проблема буде ставати все більш актуальною. Наприклад, підліток, якого весь час контролюють, може стати замкнутим в собі, або таке відношення приведе до частих істерик та скандалів.

Знайти «золоту середину» між надлишковою опікою та неуважністю часом буває складно. Ця проблема стає особливо гострою в родинах, де зростає лише один малюк, яким опікуються мама, тато, бабуся, дідусь. Окрім несамостійності, гіперопека може також призвести до того, що дитина стане егоїстичною, що також погано відобразиться на спілкуванні з однолітками в майбутньому.

Усі ми прагнемо лише того, щоб наші діти виросли гарними та розумними людьми, тому турбуємось про них з самої появи на світ. Дозволити малюкові бути самостійним і мати свою думку – це рівносильно дозволу віддалитись від мами й тата, тому це так сильно засмучує. Нажаль, підвищена увага до дітей має рівно протилежний ефект, і це доведено думкою спеціалістів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Ознаки, що ваш чоловік — ще дитина

Сімейні справи | 06:30, 11.02.2026

Зовнішність, вік, навіть наявність серйозної роботи — ще не гарантія того, що перед вами емоційно зрілий партнер. Деякі чоловіки, попри свій статус, залишаються у психологічному віці підлітків. Вони можуть здаватися милими, безтурботними та «душею ко

Секрети гармонійних стосунків з мамою чоловіка

Сімейні справи | 08:30, 10.02.2026

Відносини між невісткою та свекрухою часто оповиті стереотипами й напругою. Хоч це й один із найскладніших родинних зв’язків, насправді він може стати джерелом підтримки, мудрості й навіть дружби — якщо знайти правильний підхід.

Як правильно сформувати сімейні цінності у дитини?

Сімейні справи | 19:30, 09.02.2026

Виховання поваги до сімейних цінностей у дитини вимагає уваги, терпіння та послідовності. Нижче наведені кроки, які допоможуть батькам у цьому важливому процесі.

Люди з психічними розладами обирають собі подібних партнерів

Сімейні справи | 07:30, 09.02.2026

Люди з психічними розладами частіше обирали собі в романтичні партнери інших людей з психічними розладами, особливо якщо ці розлади в них були однаковими. Раніше таку закономірність помічали в мешканців північноєвропейських країн, однак зараз підтвер

Люди з хронічним болем виявилися більш самокритичними та схильними до перфекціонізму

Психологія | 06:30, 09.02.2026

Люди, що страждають від хронічного болю, виявилися більш самокритичними та схильними до перфекціонізму й менше вірили у власні сили. Як вважають науковці, це спричиняє в них додатковий стрес, який може призводити до ще більшого болю. Тому психотерапі

Чому чоловіки і жінки по-різному реагують на дитячий плач?

Сімейні справи | 02:10, 09.02.2026

Дослідники не змогли пояснити те, чому чоловіки частіше вночі не прокидаються від дитячого плачу, простими біологічними відмінностями між статями. Досі було припущення, що відповідальні за слух ділянки мозку жінок більш пристосовані до розпізнавання

Жінки обирали собі багатших чоловіків, а чоловіки — красивіших партнерок

Психологія | 23:30, 08.02.2026

Жінки виявилися схильними обирати для себе багатших й амбіційніших за них партнерів, тоді як чоловіки — красивіших за них партнерок. Водночас для жінок виявилося важливо бути красивішими за своїх партнерів, а для чоловіків — смішнішими. Науковці прип