Що психологи думають про дівчаток-відмінниць?

Adoption

Date: 00:30, 23.01.2025 | Категорія: Психологія [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

701 Переглядів

Є дівчатка, які від народження занадто емпатичні та вразливі. Їм шкода мухи, що залетіла в кімнату, безногої ляльки, вони приносять з вулиці кошенят, рано запитують про смерть. У них надто багато тривоги, і єдине, що може їх врівноважити – це спокійні, задоволені дорослі. Коли дорослі нестабільні, світ цих дівчаток котиться у прірву.

8282_1.jpg (24.5 Kb)

Вони миротворці, медіатори, помічники. Коли мама тішиться високими оцінками – вони отримуватимуть високі оцінки.

Завдяки високому інтелекту такі вразливі діти вчаться легко і тому навчання не приносить їм особливої зацікавленості. Оцінки “відмінно” позбавлені для них персональної цінності: вони не ставили собі за високу мету ніби “навчитися ділити в стовпчик” чи “опанувати десяткові дроби”, це не їх виклик. Але похвала за старанність приємна і допомагає впоратися з внутрішнім сум’яттям за допомогою мами.

Мама задоволена? Значить, можна жити далі.

Так крок за кроком дівчатка стають залежними від зовнішніх оцінок.

Їм вартувало би знайти щось своє – те, що підтримає, захопить і дозволить пережити смак особистої перемоги, але так не є. Після школи за розкладом фортепіано, яке теж дуже радує батьків.

Потім, через двадцять лишніх років в кабінеті психотерапевта вони нарікатимуть на порожнечу і німоту глибоко усередині – я себе не чую, не розумію, що мене зігріває, я не відчуваю інтересу до життя.

А як може бути інакше, якщо ти чверть століття живеш чужими радощами?

“Тато закінчив школу з медаллю тому, що у нього унікальний склад розуму” – я пояснюю Наталочці. Якщо ти схоплюєш інформацію в п’ять разів швидше, ніж в середньому по лікарні, то медаль не буде зайвою в кишені. Якщо ні – не варто і намагатися. До п’ятнадцяти років добре було б мати свою систему цінностей, визначальну, куди інвестувати в першу чергу, а куди за залишковим принципом. Я сподіваюся, що скоро у моєї дочки знайдуться цікавіші плани, ніж відмінно з ОБЖ.

Природжена чуйність грає проти них. “Що за нісенітницею ти зараз займаєшся”? Все, ніяких пустощів, миттєва відмова від себе заради спокою у будинку. Хоча ця сама нісенітниця могла б підказати вектор розвитку власної душі, а не звички відчувати за інших. Пустощі – це те, що потім, через багато років, буде повернено собі як великий подарунок.

Просто лежати і мріяти. Танцювати. Битися. Вірити своєму тілу. Вірити у свою силу.

Дівчатка-відмінниці тут тягнуть максимум на трійку.

Отже, високі оцінки і грамоти, як такі для психічного здоров’я не небезпечні – особливо, зрідка і для хлопчиків. Але якщо вони стають способом комунікації зі світом унаслідок відсутності інших способів заявити про себе, і якщо вони шкодять по-справжньому творчому заняттю (а творче те, що допомагає адаптуватися у світі, а не створює видимість адаптації), тут батькам добре б включитися і допомогти своїм дивовижним дочкам заощадити на психотерапевтові.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: