Заїкання – це порушення темпо-ритмічної організації мовлення, зване ще логоневрозом або логоклонією. У цілому, заїкання може виникнути на трьох етапах розвитку дитини: найперший – між 2–3 роками, далі – у віці 6-ти років, коли дитина готується піти до школи, а також у період статевого дозрівання. Багато дітей у віці від 2 до 5-ти років проходять через період заїкання, повторюючи певні звуки, склади, слова чи фрази, пролонгуючи (подовжуючи) їх або роблячи зупинки, не промовляючи при цьому необхідний звук чи склад, або ж проявляють нерішучість у мові.
Однак, перш ніж почати журитися із приводу того, що ваша дитина заїкається, необхідно зрозуміти, що в переважній більшості випадків заїкання є перехідним процесом. Найчастіше в міру розвитку й формування мовного апарату, а також збільшення словникового запасу дитини заїкання проходить самостійно. Прийнято вважати, що до віку 5–6-ти років у 80% дітей заїкання проходить без зовнішньої допомоги. Іноді воно може тривати довше. Звісно, це не означає, що його треба ігнорувати, адже чим раніше ви почнете допомагати своєму малюку, тим легше йому буде впоратися з цією проблемою.
Ліків від заїкання не існує, але є ефективні методи його корекції, які доступні в домашніх умовах – в умовах родини, де панують любов і взаєморозуміння.
Перші ознаки заїкання
Перші ознаки заїкання зазвичай проявляються у віці 18–24-х місяців: відбувається лексичний сплеск, і діти намагаються скомпонувати свої перші речення, підбираючи та складаючи слова. Заїкання може засмутити й стурбувати батьків, але для дітей пройти через нього на даному етапі буде цілком природно. Важливо бути максимально терплячим з дитиною, наскільки це можливо.
Дитина може заїкатися протягом декількох тижнів або кількох місяців, заїкання може бути і спорадичним (епізодичним і нерегулярним). Однак, якщо ваша дитина заїкається часто, а заїкання продовжує посилюватись і супроводжується мімікою або жестами, її варто показати логопеду. Зробити це краще у віці близько 3-х років (не раніше).
Шкільні роки
Зазвичай, коли діти приходять у початкову школу й починають удосконалення своїх комунікативних навичок, заїкання падає до дуже низького рівня. Дитина шкільного віку, яка продовжує заїкатися, швидше за все знає про свої особливості мови як про серйозну проблему і від цього ніяковіє. Тому однокласники та друзі звертають на неї особливу увагу, а можуть навіть дражнити й висміювати.
Якщо подібне відбувається з вашою дитиною, порозмовляйте з учителем; під час занять він може вирішити цю проблему, впливаючи на дітей засобами своєї педагогічної майстерності. Учителю під силу зменшити кількість стресових ситуацій, пов'язаних з усним спілкуванням вашої дитини, – зробити це він може ще до початку логопедичної терапії.
Коли звертатись по допомогу
Якщо вашій дитині п'ять років і вона все ще заїкається, порадьтеся з педіатром і логопедом. Ви також можете проконсультуватися з фахівцями, якщо:
- повторення цілих слів і фраз стає надмірним, систематичним і стійким;
- повторення звуків і складів починає відбуватися частіше;
- спостерігається збільшення пролонгації (подовження) слів;
- мова стає особливо ускладненою або напруженою;
- ви помічаєте підвищення напруги м'язів обличчя чи артикуляційної мускулатури;
- ви помічаєте вокальну напруженість, що призводить до підвищення тону або гучності;
- ваша дитина намагається уникати ситуацій, які вимагають розмови;
- ваша дитина змінює слово через страх перед заїканням;
- у вашої дитини поряд із заїканням з'являються мімічні рухи або рухи тіла;
- у вас є інші побоювання щодо мови вашої дитини.
Дізнайтесь: можливо, у вашій школі вам можуть запропонувати діагностичне тестування й відповідну терапію на випадок, якщо ви стурбовані заїканням протягом шести місяців або більше.
Що можуть зробити батьки
Насамперед подумайте, що могло призвести до появи проблеми. Чи є в родині людина, яка заїкається? Або, можливо, дитина контактує з такими людьми вдома чи на вулиці? Чи не відбулося чогось особливого в житті вашого малюка, що могло його налякати або стурбувати? (Іноді достатньо навіть звичайного ляпаса або візиту Дідуся Мороза, щоби злякатись). Якщо таких ситуацій не було, то існує велика ймовірність, що порушення мови мають виключно характер особливостей розвитку, що виникають у результаті невідповідності ступеня розвитку мовного апарату й словникового запасу, яким дитина вже може оперувати, щоб висловитися.
Спробуйте такі кроки, щоб допомогти вашій дитині:
- Не вимагайте від дитини говорити весь час чітко та правильно. Дозвольте їй висловлюватись весело і приємно – у задоволення.
- У жодному разі не можна загострювати увагу дитини й робити їй зауваження через те, що її вимова неправильна. Дитина не зрозуміє цього, а вирішить, що вона «не така, якою має бути», що, звичайно, тільки погіршить ситуацію.
- Не кажіть: «Не заїкайся», «Кажи повільніше, ти почав заїкатись», не давайте «добрих порад». Наприклад, таких, як «Коли ти нервуєш, то починаєш заїкатися, заспокойся», «Зменш швидкість», «Не поспішай» або «Зроби глибокий вдих». Не виправляйте дитину. Такі слова можуть призвести до фіксації заїкання, спровокують появу почуття страху й сором'язливості.
- Не кажіть також про проблеми дитини, думаючи, що вона не надасть їм великого значення або не почує ваших розмов з іншими дорослими. Не драматизуйте ситуацію.
- Не треба нагороджувати дитину за правильно вимовлені фрази – це навчить її того, що спочатку вигідніше якийсь час позаїкатися, щоби потім отримати похвалу за правильну вимову.
- Використовуйте сімейні трапези як прекрасний час для спілкування. Уникайте відволікаючих чинників, таких, як радіо чи телебачення.
- Уникайте того, щоб ваша дитина була змушена розмовляти чи читати вголос у дискомфортній для себе ситуації або у випадку, коли її заїкання посилюється. Краще в цей час запропонувати їй певні заняття, які не потребують багато розмов.
- Не переривайте вашу дитину й не вимагайте від неї почати все спочатку.
- Не кажіть дитині, щоб вона подумала, перш ніж висловитись.
- Забезпечте спокійну атмосферу в родині. Постарайтесь уповільнити темп сімейного життя.
- Коли розмовляєте зі своєю дитиною або з іншими людьми в її присутності, кажіть повільно й чітко. Це вимагає практики. Але моделювання повільного темпу мовлення неодмінно допоможе плавності мовлення вашого малюка.
- Підтримуйте природний зоровий контакт з вашою дитиною. Постарайтесь не відводити погляд, не відвертатись і нічим не показувати їй свого засмучення.
- Дозвольте вашій дитині самостійно висловитися, закінчивши думку або речення. Робіть паузу перед відповіддю на запитання вашої дитини або коментарями.
- У спілкуванні з дитиною варто використовувати прості й короткі речення. Тоді вона теж буде використовувати такі самі, і їй буде легше зберегти зв'язність мовлення.
Також варто попрацювати й над розвитком мовного апарату. Це можна робити просто заради задоволення й забави, наприклад, дути (видувати мильні бульбашки, надувати кульки), співати, видавати різні веселі наслідувальні звуки (наприклад, муркотіння кішки або рохкання свинки).
Також необхідно приділяти увагу самооцінці дитини. Коли дитина, яка заїкається, піде в дитячий садок, то там її можуть висміювати інші діти. У результаті вона не тільки зафіксує заїкання, а й істотно зменшить контакти або збільшиться рівень її агресії. Тому їй необхідно навчитись не соромитися свого заїкання й не ставитись до нього, як до великої проблеми.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина заїкається, дитина почала заїкатися
Цікаво також:
Новини по темі
Таємна мова дитячого малюнка: про що мовчать кольори та лінії?
Дитина | 01:20, 30.06.2026
Ефект «цифрового няньчення»: як екрани змінюють дитячу емпатію
Дитина | 00:30, 30.06.2026
Синдром хронічної депривації глибокого сну через приховане нічне мікроапное у дітей
Дитина | 08:30, 29.06.2026
Дитячий емоційний рефлюкс: коли шлунок плаче замість очей
Дитина | 07:30, 29.06.2026
Ортодонтичний соматичний синдром: як неправильний прикус руйнує поставу у дітей?
Дитина | 06:30, 29.06.2026
Текстова шия у дошкільнят: прихована загроза для дихання та мозку
Дитина | 01:20, 29.06.2026
Сенсорний захист у «гучному» світі: що таке слухова перевтома у дітей?
Дитина | 00:30, 29.06.2026
