Чому треба вчити дитину програвати?

Нам, батькам, хочеться, щоб дитина була успішною, щоб вона перемагала у спортивних змаганнях, в олімпіадах, у творчих конкурсах. Тоді в нас ніби з'являється привід для гордості і наше батьківське марнославство приходить у стан кота, що об'ївся сметани.

А якщо нічого цього не трапляється? Якщо будь-яке змагання закінчується дитячими сльозами, істериками та образами на всіх і вся?

Якщо дошкільня у віці до 5-6 років в разі програшу плаче, жбурляється речами, кличе всіх навколо, то це нормально. Розвиток емоційно-вольової сфери малюка не дозволяє йому поводитися інакше.

Але навіть у цьому випадку батькам варто підтримати дитину, допомогти їй пережити свої емоції, не сварити і не сміятися з неї. Часто у такому віці діти схильні приписувати свої невдачі зовнішнім чинникам. Найпоширеніший приклад: коли маля біжить, спотикається об стілець, падає, то він насамперед звинувачує стілець і навіть може побити його.

Завдання батьків — навчити дитину дивитися під ноги та обходити стілець. Коли дитина стане старшою, її потрібно обов'язково навчити адекватно реагувати на свої невдачі та сприймати програші.

Погана новина в тому, що якщо цього не вміють самі батьки, то навчити того, чого не вмієш сам, дуже проблематично.

Згадайте, як ви реагуєте на свої провали?

Добре, якщо ви сприймаєте їх як досвід, цінний досвід, з якого треба зробити висновки та рухатися далі. Добре, якщо вони не вибивають вас із колії надовго і ваша самооцінка не падає нижче плінтуса. Якщо це так, то й дитина, спостерігаючи за вами, зрозуміє, що програвати – це нормально, що це може статися з будь-якою людиною, що програти – це не означає бути поганою людиною чи нелюбимою дитиною.

У будь-якій ситуації є своє «натомість» — те, що може підтримати дитину тут і зараз: «так, ти не виграв, зате сьогодні твої результати кращі, ніж минулого разу; ти не переміг, але ти знаєш, які завдання дають на олімпіадах, до наступної зможеш підготуватися краще». Дитина після програшу не мислить такими категоріями, але батькам треба показати ще й цей бік медалі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Ранній вік (1–3 роки): чому предметна гра та самостійність важливіші за вивчення літер?

Дошкільнята | 01:20, 19.06.2026

Намагання навчити дворічну дитину читати чи рахувати суперечить законам розвитку її мозку, адже в цьому віці провідною є зовсім інша діяльність.

Сенсорний розвиток немовляти та чому «дорогі іграшки» не працюють?

Немовля | 00:30, 19.06.2026

У перший рік життя мозок малюка розвивається зі стрімкою швидкістю, проте найкращими тренажерами для нього є не дорогі гаджети, а прості побутові речі та мамин голос.

Як запобігти емоційному віддаленню чоловіка після появи малюка?

Післяпологовий період | 01:20, 18.06.2026

Коли в домі з'являється немовля, чоловіки часто опиняються в тіні материнської турботи, що призводить до прихованих образ та віддалення.

Чому перший рік батьківства стає найбільшою кризою для шлюбу?

Сімейні справи | 00:30, 18.06.2026

Народження малюка — це не лише радість, а й радикальна перебудова всього життя пари, яка часто провокує глибоку кризу у стосунках.

Чому дітям критично важливо спілкуватися з дідусями і бабусями?

Дитина | 06:30, 17.06.2026

Незважаючи на всі побутові непорозуміння, роль старшого покоління у формуванні особистості дитини є унікальною та незамінною.

Бабуся замість няні: як зберегти родинні стосунки, якщо старші повністю доглядають за дитиною?

Сімейні справи | 01:20, 17.06.2026

Коли бабуся бере на себе щоденний догляд за дитиною, поки батьки на роботі, межа між ролями «бабусі» та «мами» починає стиратися.

Як реагувати на критику ваших методів виховання з боку батьків?

Виховання | 00:30, 17.06.2026

Фрази «а от ми вас виховували без цих ваших психологів» здатні вивести з рівноваги навіть найспокійніших тата чи маму.