Якщо малюк вимагає надмірної уваги у батьків

Малюки часто вимагають від батьків приділяти їм усю свою увагу й час, і якщо батьки змушені відволіктись на щось інше, діти починають голосно плакати, кататись по підлозі або закочувати істерику будь-яким іншим способом. Іноді в мам не залишається навіть декількох секунд на себе та свої потреби, через що вони починають нервувати та хвилюватись, усвідомлюючи своє повне безсилля. Така поведінка дітей починає набувати масштабів епідемії. У ситуації, що склалась, багато в чому винні самі батьки, оскільки вони навчають своїх дітей вимагати надмірної уваги, даючи їм її «в ім'я любові».

Поради, які допоможуть батькам відучити дітей вимагати до себе надмірної уваги:

1. Ви не зможете впливати на поведінку дітей своїми переконаннями й аргументами, поки їм не виповниться 3,5–4 роки. Мозок малюків ще не досить розвинений і не здатний до глибоких міркувань. При цьому здатність міркувати з'являється в дітей не одномоментно, у віці 3,5–4 роки вона тільки починає поступово розвиватися.

2. Це одна із причин, чому ніколи не варто використовувати будь-який вид покарання для корекції поведінки дитини. Крики та шльопанці не допоможуть, а лише спровокують почуття страху, сорому та гніву і, відповідно, необхідність більшої уваги.

3. Одним з ефективних способів є ігнорування. Однак, якщо ви зважились використовувати цей спосіб, то повинні бути послідовними.

а) Ігнорувати весь час недобре, бо діти потребують уваги та впевненості в тому, що їх люблять.
б) Дозвольте вашій дитині мати свої почуття. Плач зараз є найвиразнішою частиною її мови. Якщо ви привчили малюка до того, що постійно носите його на руках, звісно, йому не подобається, коли ви припиняєте це заняття. Знову ж, дозвольте дитині мати й висловлювати свої почуття. Якщо ви проігноруєте її прохання знову взяти її на руки, вона буде знати, що може пережити це, і на підсвідомому рівні почне відчувати себе більш упевненою.
в) Визначтесь, який прояв поведінки, в яких ситуаціях і в який час доби ви будете ігнорувати, і потім проявляйте послідовність. Якщо ви ігноруєте дитину протягом деякого часу, а потім допускаєте потурання, то навчаєте її, що плач та істерика є ефективним інструментом домогтись від вас того, чого їй хочеться. Тож якщо ви вирішили посадити дитину на високий стільчик на 15 хвилин, доки ви готуєте обід, дозвольте їй плакати, якщо вона вирішить вдатись до такого виразу невдоволення.
г) Вірте в себе та у свою дитину. Продемонструйте їй упевненість у тому, що ви робите правильно, щоб допомогти дитині набути аналогічної впевнененості у собі та в тому, що вона може справлятися з такими ситуаціями. Дитина зчитує ваш настрій. Діти відчувають, коли ви дійсно впевнені та знаєте, що робите, а коли розгублені й сумніваєтеся.

Вам може бути важко застосовувати ігнорування тому, але щоб вам було спокійніше, ви можете порозмовляти з дитиною (знаючи про те, що вона може й не зрозуміти ваші міркування, і що ця розмова більше допоможе вам, а не їй), використовуючи такі фрази, як: «Я люблю тебе і знаю, що ти можеш упоратися з цим. Мені потрібен якийсь час, щоб зайнятися своїми справами, і я з нетерпінням буду чекати, коли зможу повернутись до тебе».

4. Розробіть розпорядок дня й дотримуйтесь його. Сплануйте час, коли ви будете віддавати дитині всю свою увагу, а також час, який будете приділяти своїм потребам і застосовувати метод ігнорування для того, щоб реалізувати свої плани.

5. Приділіть час для підготовки (у перехідний період). Деякі усталені звички дуже важко подолати. Навіть тимчасове відлучення ніколи не дається легко ні для дитини, ні для батьків.

Знайте: вам буде нелегко, але будьте непохитними у своїх діях, бо в результаті це принесе користь і дитині, яка набуде впевненості у собі й відчуття того, що вона здатна справлятися з труднощами, і вам як батькам, які зможуть подолати потребу вашої дитини в надмірній увазі.

Якщо ви будете захищати свого малюка від розчарувань і труднощів подолання, то зможете досягти певного (сумнівного) результату в короткостроковій перспективі, у той час як у довгостроковій перспективі не стільки ви, скільки ваша дитина буде розплачуватися за задоволення, яке вона отримає в даний момент. У той же час, чим раніше ви почнете тренувати вашого малюка за допомогою труднощів і розчарувань, тим швидше в нього розвинуться емоційні «м'язи», необхідні для того, щоб успішно справлятися з життєвими труднощами й негараздами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Ознаки, що дитина скоро "сяде вам на шию"

Сімейні справи | 01:30, 15.02.2026

Батьківство — це мистецтво, яке вимагає рівноваги між любов’ю, підтримкою та встановленням меж. Однак інколи діти можуть спробувати взяти верх, використовуючи різні методи маніпуляції. Щоб цього уникнути, важливо розпізнавати тривожні сигнали, які мо

Ідеальні собаки для родин з дітьми

Сімейні справи | 00:30, 15.02.2026

Вибір собаки для сім’ї з дітьми — відповідальне рішення, яке потребує врахування характеру породи, рівня активності та терпимості до дитячих пустощів. Деякі собаки особливо добре підходять для родинного життя.

Дії батьків, що підривають впевненість дитини в собі

Сімейні справи | 08:30, 14.02.2026

Самооцінка формується змалечку, і саме батьки закладають її основу. Проте деякі їхні слова та вчинки можуть несвідомо завдавати шкоди, змушуючи дитину сумніватися у власній цінності.

Як впоратися з непростим періодом у дитини?

Сімейні справи | 07:30, 14.02.2026

Багато батьків стикаються з непростою поведінкою малюка у віці трьох років. Це природний етап розвитку, коли дитина починає усвідомлювати свою особистість, виявляти незалежність і протестувати проти встановлених правил. Як реагувати на такі зміни і д

Як допомогти доньці відчути свою красу?

Дитина | 06:30, 14.02.2026

Кожна дівчинка має знати, що вона прекрасна. Однак у суспільстві, де стандарти зовнішності диктують свої умови, дитині важко зберігати впевненість у собі. Саме батьки можуть допомогти їй усвідомити свою унікальність і красу.

Як бабусі можуть ускладнювати виховання онуків?

Сімейні справи | 01:30, 14.02.2026

Виховання дитини – це складний і багатогранний процес, у якому беруть участь не лише батьки, а й інші члени сім’ї, зокрема бабусі. Їхня роль може бути надзвичайно важливою: вони передають традиції, дарують тепло і турботу. Однак не всі бабусі сприяют

Що не варто казати дитині, навіть коли ви роздратовані?

Сімейні справи | 00:30, 14.02.2026

Кожен з нас може втратити самовладання, особливо у складні моменти виховання. Однак деякі слова, сказані у гніві, можуть залишити глибокий слід у дитячій душі.