Якщо малюк вимагає надмірної уваги у батьків

Adoption

Date: 12:00, 04.12.2022 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

878 Переглядів

Малюки часто вимагають від батьків приділяти їм усю свою увагу й час, і якщо батьки змушені відволіктись на щось інше, діти починають голосно плакати, кататись по підлозі або закочувати істерику будь-яким іншим способом. Іноді в мам не залишається навіть декількох секунд на себе та свої потреби, через що вони починають нервувати та хвилюватись, усвідомлюючи своє повне безсилля. Така поведінка дітей починає набувати масштабів епідемії. У ситуації, що склалась, багато в чому винні самі батьки, оскільки вони навчають своїх дітей вимагати надмірної уваги, даючи їм її «в ім'я любові».

15_4.jpg (27.02 Kb)

Поради, які допоможуть батькам відучити дітей вимагати до себе надмірної уваги:

1. Ви не зможете впливати на поведінку дітей своїми переконаннями й аргументами, поки їм не виповниться 3,5–4 роки. Мозок малюків ще не досить розвинений і не здатний до глибоких міркувань. При цьому здатність міркувати з'являється в дітей не одномоментно, у віці 3,5–4 роки вона тільки починає поступово розвиватися.

2. Це одна із причин, чому ніколи не варто використовувати будь-який вид покарання для корекції поведінки дитини. Крики та шльопанці не допоможуть, а лише спровокують почуття страху, сорому та гніву і, відповідно, необхідність більшої уваги.

3. Одним з ефективних способів є ігнорування. Однак, якщо ви зважились використовувати цей спосіб, то повинні бути послідовними.

а) Ігнорувати весь час недобре, бо діти потребують уваги та впевненості в тому, що їх люблять.
б) Дозвольте вашій дитині мати свої почуття. Плач зараз є найвиразнішою частиною її мови. Якщо ви привчили малюка до того, що постійно носите його на руках, звісно, йому не подобається, коли ви припиняєте це заняття. Знову ж, дозвольте дитині мати й висловлювати свої почуття. Якщо ви проігноруєте її прохання знову взяти її на руки, вона буде знати, що може пережити це, і на підсвідомому рівні почне відчувати себе більш упевненою.
в) Визначтесь, який прояв поведінки, в яких ситуаціях і в який час доби ви будете ігнорувати, і потім проявляйте послідовність. Якщо ви ігноруєте дитину протягом деякого часу, а потім допускаєте потурання, то навчаєте її, що плач та істерика є ефективним інструментом домогтись від вас того, чого їй хочеться. Тож якщо ви вирішили посадити дитину на високий стільчик на 15 хвилин, доки ви готуєте обід, дозвольте їй плакати, якщо вона вирішить вдатись до такого виразу невдоволення.
г) Вірте в себе та у свою дитину. Продемонструйте їй упевненість у тому, що ви робите правильно, щоб допомогти дитині набути аналогічної впевнененості у собі та в тому, що вона може справлятися з такими ситуаціями. Дитина зчитує ваш настрій. Діти відчувають, коли ви дійсно впевнені та знаєте, що робите, а коли розгублені й сумніваєтеся.

Вам може бути важко застосовувати ігнорування тому, але щоб вам було спокійніше, ви можете порозмовляти з дитиною (знаючи про те, що вона може й не зрозуміти ваші міркування, і що ця розмова більше допоможе вам, а не їй), використовуючи такі фрази, як: «Я люблю тебе і знаю, що ти можеш упоратися з цим. Мені потрібен якийсь час, щоб зайнятися своїми справами, і я з нетерпінням буду чекати, коли зможу повернутись до тебе».

4. Розробіть розпорядок дня й дотримуйтесь його. Сплануйте час, коли ви будете віддавати дитині всю свою увагу, а також час, який будете приділяти своїм потребам і застосовувати метод ігнорування для того, щоб реалізувати свої плани.

5. Приділіть час для підготовки (у перехідний період). Деякі усталені звички дуже важко подолати. Навіть тимчасове відлучення ніколи не дається легко ні для дитини, ні для батьків.

Знайте: вам буде нелегко, але будьте непохитними у своїх діях, бо в результаті це принесе користь і дитині, яка набуде впевненості у собі й відчуття того, що вона здатна справлятися з труднощами, і вам як батькам, які зможуть подолати потребу вашої дитини в надмірній увазі.

Якщо ви будете захищати свого малюка від розчарувань і труднощів подолання, то зможете досягти певного (сумнівного) результату в короткостроковій перспективі, у той час як у довгостроковій перспективі не стільки ви, скільки ваша дитина буде розплачуватися за задоволення, яке вона отримає в даний момент. У той же час, чим раніше ви почнете тренувати вашого малюка за допомогою труднощів і розчарувань, тим швидше в нього розвинуться емоційні «м'язи», необхідні для того, щоб успішно справлятися з життєвими труднощами й негараздами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: