Як навчити дитину мистецтва переконувати

Adoption

Date: 05:00, 08.11.2022 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1116 Переглядів

Багатьом батькам неідеальних дітей наступна ситуація може здатись знайомою: ви знімаєте гроші в касі банку, а в цей час ваша п'ятирічна донька вирішує влаштувати істерику й починає кричати і качатись по підлозі, при цьому дві літні пані, які стоять поруч, спостерігають за цим з неприхованою відразою. (Їхні діти, мабуть, були ідеальними.) Ви з підкресленим розчаруванням дивитесь на доньку й кажете їй: «Цей аргумент не спрацює, люба. Ти не переконлива і виглядаєш не достатньо пафосно». Дівчинка, надувши губи, піднімається з підлоги... мовчки.

5251_1.jpg (39.23 Kb)

Що ж примусило дитину змінити свою поведінку? Термін «пафосний» використовувався ще в риториці – античному ораторському мистецтві, або мистецтві красномовства. При цьому досвідчений майстер слова, здатний ефективно переконувати свого співрозмовника, повинен був уміти не тільки грамотно висловлювати власні емоції, а й маніпулювати аудиторією. Інакше кажучи, щоб домогтися свого, дитина повинна навчитись маніпулювати вами.

Батькам варто вчити своїх дітей ставати дуже тонко й навіть загрозливо переконливими, тобто треба вчити їх аргументувати й полемізувати – переконувати.

Навіщо батькам це взагалі потрібно? Тому що майстерність переконувати – це потужна зброя. Риторика як мистецтво сформувалась у судах Стародавньої Греції, коли громадяни, які не володіли умінням переконувати, могли втратити свої будинки або навіть життя. До кінця ХІХ століття одним з основних елементів освіти еліти суспільства залишалось мистецтво вести дебати, приймати публічні рішення й досягати консенсусу.

Давайте дивитись правді в очі: наша культура втратила здатність ефективно не погоджуватись. Більшість людей, здається, уникають необхідності чітко аргументувати й вести «проблемний» діалог, що призводить до пасивної агресії та групового, шаблонного мислення в масштабах офісів і цілих держав; у свою чергу, сім'ї стають нездатними до дискусій. Але! Риторика не перетворює дітей на бунтівників; вона змушує їх замислюватися над іншими точками зору.

Риторика розділяє поняття аргументованої суперечки та словесної баталії (а по суті, сварки). Суперечка – це добре, а сварка – ні. У той час як метою такої словесної «сутички» є отримання переваги над опонентом, в аргументованій суперечці ви домагаєтесь успіху, якщо залучаєте аудиторію на свій бік. Наприклад, розбіжності із приводу місця на задньому сидінні автомобіля можна назвати вищезгаданою «суперечкою» в тому малоймовірному випадку, якщо один з дітей намагається переконати своїх слухачів, а не битись із ними.

Деякі діти, яким мистецтво переконання дається складніше, ніж іншим, віддають перевагу так званому «аргументу до палиці»/«аргументу до сили». Якщо ваша дитина теж віддає перевагу такому аргументу, після кожної сварки питайте в неї: «Чи вдалось тобі переконати іншу дитину у своїй правоті?». Дитина роками може вважати ваше запитання відверто безглуздим, і, можливо, воно таким і є. Але з часом вона все ж збагне його сенс: у світі риторики палиця (сила) – це не аргумент. Вона ніколи не переконує, а лише призводить до бажання помститись.

Правила Аристотеля для дискусій за обіднім столом

1. Аргументуйте для того, щоб навчити дітей приймати рішення. Коли ви обговорюєте зі своїми дітьми різні сторони питання («Куди поїхати на літніх канікулах? На море чи в гори?»), вони вчаться висловлювати всі варіанти («І туди й туди!»), а потім робити вибір між ними.

2. Зосередьтесь на майбутньому. Аргументи, що зачіпають минуле («Хто розкидав іграшки?») або сьогодення («Виховані діти не чинять безладу»), менш продуктивні, ніж ті, які зосереджені на переконаннях або способах дій: «Як найкраще переконатись, що іграшки прибрані?».

3. Відзначайте «помилки». Усе, що заважає, перешкоджає дискусіям, уважається помилкою. Якщо дитина кричить, вибігає з кімнати або згадує минулі образи, ви не повинні приймати її сторону.

4. Заохочуйте правильні емоції. Не реагуйте на крики та гнів дитини, просто скажіть: «Облиш. Ти можеш навести більш суттєві аргументи».

5. Нехай діти іноді перемагають. Коли вони наводять переконливий аргумент, немає кращого способу навчання, ніж заохочення. Наприклад, якщо ви занадто покладаєтесь на мультиварку, ваша дитина може захотіти «сухої» їжі. Вона може сказати: «Навіть у котячій їжі не так багато підливи». Чим поганий цей аргумент? Дайте їй бутерброд. Дуже сухий бутерброд!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: