Що дає дитині постійна підтримка дорослих?

Adoption

Date: 06:20, 16.05.2025 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

121 Переглядів

Дитячий мозок розвивається через стосунки із іншими. Хаотичний та непередбачуваний світ, який зокрема став таким через війну, стає стресовим і небезпечним і впливає на нейронні зв'язки в мозку дитини. Високий рівень кортизолу (гормону стресу) є токсичним для мозку, який розвивається. Стабільний дорослий створює натомість буферну зону між дитиною і травматичною подією, бо може пояснити, навчити технікам самозаспокоєння.

2506_7.jpg (38.55 Kb)

Психологічна безпека
В умовах війни базове відчуття безпеки у дитини зазнає порушення. Стабільний дорослий стає тим, до якого можна звернутися, коли страшно, який пояснить, що відбувається і надасть цій незрозумілій хаотичній події певного сенсу та структури. Окрім того, дорослий є моделлю реакції на стрес. Якщо мати чи батько добре можуть впоратися зі стресом, то й дитина вчитиметься таких стратегій. І безумовно, стабільний дорослий, є стабільним, тобто присутнім та уважним до потреб дитини.

Формування стійкості
Важливим показником того, як дитина впорається з травматичним досвідом війни, є наявність хоча б одного стабільного, підтримуючого дорослого, який допомагає розвивати навички емоційної регуляції, дає дитині відчуття протилежне до безпомічності, створює відчуття безпеки та перспективи, допомагає дитині не втратити цілісність та зберегти свою ідентичність.

Практичний захист
Окрім психологічних аспектів, стабільний дорослий забезпечує фізичний захист та ухвалює рішення, які задовільняють базові потреби дитини, може підтримати, особливо у мінливих умовах, які потребують адаптації та розуміння.

В умовах війни діти, які втратили стабільного дорослого або мають поруч дорослих, які самі надмірно травмовані та не можуть бути стабільними і, відповідно, не можуть виконувати роль емоційного регулятора, демонструють значно вищі показники пост-травматичних реакцій, тривожних і депресивних розладів.

Загалом, стабільний дорослий у житті дитини під час війни — це своєрідний емоційний якір. Коли світ дитини буквально розпадається на шматки, саме стабільний дорослий стає тим містком, сполучною ланкою, яка з'єднує нормальне минуле з непевним майбутнім.

Дослідження показують, що дитячий мозок реагує на загрозу дещо інакше, ніж дорослий. Без дорослого-регулятора дитина просто не має нейробіологічних ресурсів, щоб самостійно впоратися з надмірним стресом. Простіше кажучи, її мозок ще не готовий до опрацювання складного досвіду. «Це як намагатися плавати в шторм у морі, коли не вмієш плавати та не маєш рятувального кола.

Коли поруч стабільний дорослий, який, може теж дуже боятися, але попри власний страх, залишається достатньо спокійним для дитини, то мозок дитини отримує потужний сигнал: «Я у безпеці. Є хтось, хто про мене подбає. Я можу розслабитися». «Це активує парасимпатичну нервову систему дитини, знижуючи рівень стресових гормонів і переводячи її з режиму виживання в режим, де можливий розвиток і навчання».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: