«Я скоро з ними здурію!» Що відчувають діти, коли ми говоримо про них так, наче вони не чують

«Ну от, вона знову не йде до школи. Я здурію через ці її хвороби!» Або: «Тепер ти ним займися, в мене перерва» (жінка до чоловіка, передаючи йому дворічного малюка). «Гадки не маю, що з нею робити, я втомився» (чоловік до жінки)... Це кілька прикладів, які можуть бути сказані в присутності дитини. Коли батьки використовують такі фрази, вони забувають, що їх чують ті, кого ці слова безпосередньо стосуються.

Такі вигуки, що зазвичай виглядають вираженням батьківського безсилля чи пригніченості, були би неможливими, якби стосувалися присутніх поруч дорослих друзів, знайомих або співпрацівників. Якби біля когось знайомого, який раптом упав, ми зітхали: «Знову невчасно, я ж якраз мала витягнули прання» або «Іти поговори з ним, бо з мене вже досить» — то, певно, був би останній візит і остання крапка в нашій дружбі або робочих стосунках. Наші гості визнали б такі тексти глибоко образливими, бо говорити про когось присутнього так, ніби його поблизу немає, це вираження повної неповаги.

Подібно якби наші зауваження стосувалися особистих справ людини, з якою ми поділяємо простір. «Він знов наївся часнику і в нього смердить із рота». «Я стільки готувала, а вона нічого їсти не хоче!» «Скажи йому, щоб переодягнувся, бо виглядає в цьому лахмітті як клоун».

У світі дорослих ми визнаємо, що те, що стосується вигляду, тіла, запаху, харчових звичок — належить до інтимного світу цієї людини і не повинно бути коментоване, і вже безсумнівно — не коментоване грубо. Однак у випадку дітей це не завжди буває для батьків зрозуміле. Так ніби вони не до кінця усвідомлюють, що дитина — це людина, яка має очі й вуха, бачить і чує, і її зачіпають як суть батьківських коментарів, так і їхня форма.

Доросла людина напевно почулась би ображеною, якби розмова між іншими людьми точилась би понад її головою і порушувала її особисті межі. Однак вона б радше подумала: «Які невиховані люди!» і «Не бажаю провести з ними ані хвилиною більше». А діти не мають знарядь для того, щоб залишити зневажливі коментарі їхнім авторам, і не здатні подумати: «Це хамство». Те, що про них кажуть батьки, дуже легко приклеюється до їхньої психіки як інформація про них самих.

Отож що залишається в головах дітей, коли вони чують такі фрази? Вони починають думати про себе, що вони — незносний тягар для батьків. Зі своїми хворобами і фактом посідання тіла з його потребами вони якось «пошкоджують» і переобтяжують своїх опікунів, роблячи їх нещасливими. Насправді не відомо, скільки, наприклад, жінок, які хворобливо відкладають на потім візит до туалету (а потім приходять до лікаря з проблемами нетримання сечі) чули в дитинстві «О, вона знову впісялась!»

Діти, які чують багато брутальних слів про те, що зокрема їхнє тіло є джерелом страждання для батьків, не перестають любити своїх опікунів, але перестають любити своє тіло. Вони у власних думках стають «нечупарами», «зайдами», «гирею на нозі», через що перестають помічати власні потреби. Вони вважають себе вибракуваними й не гідними любові. Також вони запам’ятовують, що повинні дуже сильно старатися, щоби вдовольнити своїх батьків, а тепле ставлення батьків до них — це щось нестабільне і крихке.

Тому — якщо ми маємо бажання зітхнути і вилаятися через нелегкі несподіванки, які нам приносить дитина (чи то ангіна, чи мокрі колготки, чи розлитий сік), краще буде зробити це в іншій кімнаті, у ванні або гаражі. Пошукати іншого дорослого, якому можна було би без травм розповісти, як нас усе це дістало. Заради блага свого та інших було би добре також організувати собі підтримку, щоб не доводити себе до стану вигоряння. Якщо ми дбаємо про себе, наші наповнені чаші потреб дозволяють нам думати про те, що відчувають і чого потребують діти. А потребують вони передусім безпеки і знання, що ми їх любимо і поважаємо, хай там що.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Дії батьків, що підривають впевненість дитини в собі

Сімейні справи | 08:30, 14.02.2026

Самооцінка формується змалечку, і саме батьки закладають її основу. Проте деякі їхні слова та вчинки можуть несвідомо завдавати шкоди, змушуючи дитину сумніватися у власній цінності.

Як впоратися з непростим періодом у дитини?

Сімейні справи | 07:30, 14.02.2026

Багато батьків стикаються з непростою поведінкою малюка у віці трьох років. Це природний етап розвитку, коли дитина починає усвідомлювати свою особистість, виявляти незалежність і протестувати проти встановлених правил. Як реагувати на такі зміни і д

Як бабусі можуть ускладнювати виховання онуків?

Сімейні справи | 01:30, 14.02.2026

Виховання дитини – це складний і багатогранний процес, у якому беруть участь не лише батьки, а й інші члени сім’ї, зокрема бабусі. Їхня роль може бути надзвичайно важливою: вони передають традиції, дарують тепло і турботу. Однак не всі бабусі сприяют

Що не варто казати дитині, навіть коли ви роздратовані?

Сімейні справи | 00:30, 14.02.2026

Кожен з нас може втратити самовладання, особливо у складні моменти виховання. Однак деякі слова, сказані у гніві, можуть залишити глибокий слід у дитячій душі.

3 знаки зодіаку, які розкриваються у батьківстві

Сімейні справи | 06:30, 13.02.2026

Дехто мріє про дітей ще з юності, інші знаходять у цьому сенс життя вже пізніше. Але є знаки зодіаку, яким материнство або батьківство дається настільки природно, ніби вони народжені для цієї ролі. Вони інтуїтивно відчувають потреби дитини, вміють вс

Чому підлітки віддаляються від батьків: психологічні причини

Сімейні справи | 00:30, 13.02.2026

У період дорослішання багато дітей починають змінювати ставлення до батьків. Те, що раніше здавалося природним — тримати маму за руку, просити поради в тата, — раптом стає незручним, навіть дратівливим. Батьки можуть сприймати це як особисту образу а

Коли «любов» стає тягарем: що видає батьків, які шкодять замість підтримки?

Сімейні справи | 19:30, 12.02.2026

Бути мамою чи татом — це не лише про обов’язки. Це про чуйність, довіру й здатність бачити у дитині окрему людину. Але інколи ті, хто мав би бути головною опорою, стають джерелом постійного тиску. І найстрашніше — не завжди це помітно одразу. Багато