«Я скоро з ними здурію!» Що відчувають діти, коли ми говоримо про них так, наче вони не чують

«Ну от, вона знову не йде до школи. Я здурію через ці її хвороби!» Або: «Тепер ти ним займися, в мене перерва» (жінка до чоловіка, передаючи йому дворічного малюка). «Гадки не маю, що з нею робити, я втомився» (чоловік до жінки)... Це кілька прикладів, які можуть бути сказані в присутності дитини. Коли батьки використовують такі фрази, вони забувають, що їх чують ті, кого ці слова безпосередньо стосуються.

Такі вигуки, що зазвичай виглядають вираженням батьківського безсилля чи пригніченості, були би неможливими, якби стосувалися присутніх поруч дорослих друзів, знайомих або співпрацівників. Якби біля когось знайомого, який раптом упав, ми зітхали: «Знову невчасно, я ж якраз мала витягнули прання» або «Іти поговори з ним, бо з мене вже досить» — то, певно, був би останній візит і остання крапка в нашій дружбі або робочих стосунках. Наші гості визнали б такі тексти глибоко образливими, бо говорити про когось присутнього так, ніби його поблизу немає, це вираження повної неповаги.

Подібно якби наші зауваження стосувалися особистих справ людини, з якою ми поділяємо простір. «Він знов наївся часнику і в нього смердить із рота». «Я стільки готувала, а вона нічого їсти не хоче!» «Скажи йому, щоб переодягнувся, бо виглядає в цьому лахмітті як клоун».

У світі дорослих ми визнаємо, що те, що стосується вигляду, тіла, запаху, харчових звичок — належить до інтимного світу цієї людини і не повинно бути коментоване, і вже безсумнівно — не коментоване грубо. Однак у випадку дітей це не завжди буває для батьків зрозуміле. Так ніби вони не до кінця усвідомлюють, що дитина — це людина, яка має очі й вуха, бачить і чує, і її зачіпають як суть батьківських коментарів, так і їхня форма.

Доросла людина напевно почулась би ображеною, якби розмова між іншими людьми точилась би понад її головою і порушувала її особисті межі. Однак вона б радше подумала: «Які невиховані люди!» і «Не бажаю провести з ними ані хвилиною більше». А діти не мають знарядь для того, щоб залишити зневажливі коментарі їхнім авторам, і не здатні подумати: «Це хамство». Те, що про них кажуть батьки, дуже легко приклеюється до їхньої психіки як інформація про них самих.

Отож що залишається в головах дітей, коли вони чують такі фрази? Вони починають думати про себе, що вони — незносний тягар для батьків. Зі своїми хворобами і фактом посідання тіла з його потребами вони якось «пошкоджують» і переобтяжують своїх опікунів, роблячи їх нещасливими. Насправді не відомо, скільки, наприклад, жінок, які хворобливо відкладають на потім візит до туалету (а потім приходять до лікаря з проблемами нетримання сечі) чули в дитинстві «О, вона знову впісялась!»

Діти, які чують багато брутальних слів про те, що зокрема їхнє тіло є джерелом страждання для батьків, не перестають любити своїх опікунів, але перестають любити своє тіло. Вони у власних думках стають «нечупарами», «зайдами», «гирею на нозі», через що перестають помічати власні потреби. Вони вважають себе вибракуваними й не гідними любові. Також вони запам’ятовують, що повинні дуже сильно старатися, щоби вдовольнити своїх батьків, а тепле ставлення батьків до них — це щось нестабільне і крихке.

Тому — якщо ми маємо бажання зітхнути і вилаятися через нелегкі несподіванки, які нам приносить дитина (чи то ангіна, чи мокрі колготки, чи розлитий сік), краще буде зробити це в іншій кімнаті, у ванні або гаражі. Пошукати іншого дорослого, якому можна було би без травм розповісти, як нас усе це дістало. Заради блага свого та інших було би добре також організувати собі підтримку, щоб не доводити себе до стану вигоряння. Якщо ми дбаємо про себе, наші наповнені чаші потреб дозволяють нам думати про те, що відчувають і чого потребують діти. А потребують вони передусім безпеки і знання, що ми їх любимо і поважаємо, хай там що.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

У суворих і байдужих батьків ростуть діти із зайвою вагою

Сімейні справи | 12:10, 22.08.2025

За даними британських медиків, діти суворих батьків, як і ті, яким не приділяють достатньо уваги, частіше мають надмірну вагу. Статистика свідчить, що в сім’ях, де батьки або занадто строго виховують своїх дітей, або, навпаки, майже не проявляють інт

Як звички батьків можуть зламати майбутнє дитини?

Сімейні справи | 11:20, 22.08.2025

Погляньмо на поширені помилки у вихованні, які часто залишають глибокий слід у психології дитини.

Звички, які непомітно руйнують сімейні стосунки

Сімейні справи | 07:40, 22.08.2025

Часто причиною проблем стають не великі конфлікти, а повсякденні звички, які з часом накопичуються і руйнують довіру, тепло та порозуміння між партнерами.

Як під час війни не втратити романтику у стосунках з чоловіком?

Сімейні справи | 12:10, 21.08.2025

Щоб під час війни не втратити романтику у стосунках з чоловіком, важливо підтримувати зв'язок, знаходити спільні моменти, незважаючи на відстань, і турбуватися про емоційний стан один одного.

Чому підліток не довіряє батькам?

Сімейні справи | 11:20, 21.08.2025

Підлітки можуть втрачати довіру до батьків через ряд факторів, включаючи прагнення до незалежності, конфлікти через різні погляди, труднощі у спілкуванні та вплив однолітків. Важливо, щоб батьки були терплячими, розуміли потреби підлітка та намагалис

74% матерів визнають, що люблять одну дитину більше за іншу

Сімейні справи | 08:30, 21.08.2025

Згідно з опитуваннями, близько 74% матерів визнають, що у них є більш близькі стосунки з однією дитиною, ніж з іншими. Це означає, що переважна більшість матерів мають улюблену дитину, але це не означає, що вони менше люблять інших своїх дітей.

Матюки допомагають позбутися стресом - психологи

Психологія | 00:30, 21.08.2025

Існують дослідження, які вказують на те, що матюки можуть допомогти впоратися зі стресом, але це не універсальне рішення і має свої обмеження. Матюки можуть служити емоційним розрядником у стресових ситуаціях, але їх надмірне використання може мати н