«Я скоро з ними здурію!» Що відчувають діти, коли ми говоримо про них так, наче вони не чують

«Ну от, вона знову не йде до школи. Я здурію через ці її хвороби!» Або: «Тепер ти ним займися, в мене перерва» (жінка до чоловіка, передаючи йому дворічного малюка). «Гадки не маю, що з нею робити, я втомився» (чоловік до жінки)... Це кілька прикладів, які можуть бути сказані в присутності дитини. Коли батьки використовують такі фрази, вони забувають, що їх чують ті, кого ці слова безпосередньо стосуються.

Такі вигуки, що зазвичай виглядають вираженням батьківського безсилля чи пригніченості, були би неможливими, якби стосувалися присутніх поруч дорослих друзів, знайомих або співпрацівників. Якби біля когось знайомого, який раптом упав, ми зітхали: «Знову невчасно, я ж якраз мала витягнули прання» або «Іти поговори з ним, бо з мене вже досить» — то, певно, був би останній візит і остання крапка в нашій дружбі або робочих стосунках. Наші гості визнали б такі тексти глибоко образливими, бо говорити про когось присутнього так, ніби його поблизу немає, це вираження повної неповаги.

Подібно якби наші зауваження стосувалися особистих справ людини, з якою ми поділяємо простір. «Він знов наївся часнику і в нього смердить із рота». «Я стільки готувала, а вона нічого їсти не хоче!» «Скажи йому, щоб переодягнувся, бо виглядає в цьому лахмітті як клоун».

У світі дорослих ми визнаємо, що те, що стосується вигляду, тіла, запаху, харчових звичок — належить до інтимного світу цієї людини і не повинно бути коментоване, і вже безсумнівно — не коментоване грубо. Однак у випадку дітей це не завжди буває для батьків зрозуміле. Так ніби вони не до кінця усвідомлюють, що дитина — це людина, яка має очі й вуха, бачить і чує, і її зачіпають як суть батьківських коментарів, так і їхня форма.

Доросла людина напевно почулась би ображеною, якби розмова між іншими людьми точилась би понад її головою і порушувала її особисті межі. Однак вона б радше подумала: «Які невиховані люди!» і «Не бажаю провести з ними ані хвилиною більше». А діти не мають знарядь для того, щоб залишити зневажливі коментарі їхнім авторам, і не здатні подумати: «Це хамство». Те, що про них кажуть батьки, дуже легко приклеюється до їхньої психіки як інформація про них самих.

Отож що залишається в головах дітей, коли вони чують такі фрази? Вони починають думати про себе, що вони — незносний тягар для батьків. Зі своїми хворобами і фактом посідання тіла з його потребами вони якось «пошкоджують» і переобтяжують своїх опікунів, роблячи їх нещасливими. Насправді не відомо, скільки, наприклад, жінок, які хворобливо відкладають на потім візит до туалету (а потім приходять до лікаря з проблемами нетримання сечі) чули в дитинстві «О, вона знову впісялась!»

Діти, які чують багато брутальних слів про те, що зокрема їхнє тіло є джерелом страждання для батьків, не перестають любити своїх опікунів, але перестають любити своє тіло. Вони у власних думках стають «нечупарами», «зайдами», «гирею на нозі», через що перестають помічати власні потреби. Вони вважають себе вибракуваними й не гідними любові. Також вони запам’ятовують, що повинні дуже сильно старатися, щоби вдовольнити своїх батьків, а тепле ставлення батьків до них — це щось нестабільне і крихке.

Тому — якщо ми маємо бажання зітхнути і вилаятися через нелегкі несподіванки, які нам приносить дитина (чи то ангіна, чи мокрі колготки, чи розлитий сік), краще буде зробити це в іншій кімнаті, у ванні або гаражі. Пошукати іншого дорослого, якому можна було би без травм розповісти, як нас усе це дістало. Заради блага свого та інших було би добре також організувати собі підтримку, щоб не доводити себе до стану вигоряння. Якщо ми дбаємо про себе, наші наповнені чаші потреб дозволяють нам думати про те, що відчувають і чого потребують діти. А потребують вони передусім безпеки і знання, що ми їх любимо і поважаємо, хай там що.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому сімейні пари часто мають однакові психічні діагнози?

Сімейні справи | 18:30, 23.10.2025

Люди із психічними розладами частіше одружуються та створюють сім’ї з партнерами, які мають такий самий діагноз або схожі проблеми зі здоров’ям. І ця закономірність спостерігається в різних культурах та поколіннях.

Як нерівність у суспільстві впливає на мозок і психіку дітей?

Дитина | 22:30, 21.10.2025

Високий рівень соціальної нерівності в суспільстві може впливати структуру мозку в дітей і призвести до погіршення психічного здоров’я. Водночас ці зміни не залежать від добробуту їхніх власних сімей. Про це йдеться у новому дослідженні вчених з Вели

Чому насправді жінки мають довшу тривалість життя, ніж чоловіки?

Сімейні справи | 21:30, 21.10.2025

Ця закономірність працює і для жінок, і для чоловіків у більшості країн та історичних періодах. Вчені пояснюють: причини різниці у тривалості життя вкорінені в еволюційній історії і важливу роль для тенденції відіграють стратегії спарювання.

Чому ми позбавляємо дітей кольорів і називаємо це стилем?

Сімейні справи | 08:30, 20.10.2025

У якої дитячий куточок витриманий в молочно-кавових пастельних тонах. Все таке ідеально-охайне і без жодної пилинки. В куточку рівненько стоять кілька дерев’яних іграшок, без натяку на яскраві вкраплення. Аж зривається з язика: "наче в рекламі". Та ч

Що варто знати про аліменти на утримання дитини?

Дитина | 14:50, 17.10.2025

За загальним правилом на одну дитину стягується 1/4 частина доходу платника аліментів, на двох дітей — 1/3, на трьох і більше дітей — половина заробітку (доходу) платника аліментів. Аліменти можуть стягуватися або в частині від доходу платника алімен

Як розлучитися дистанційно?

Сімейні справи | 12:10, 17.10.2025

Розлучитися дистанційно можна, подавши заяву онлайн через систему «Електронний суд» для судового розлучення або скориставшись послугами приватних компаній (наприклад, «Підпиши & Перешли»), які підготують і перешлють документи. Подати заяву на розлуче

Скільки годин недосипають новоспечені батьки?

Сімейні справи | 12:10, 16.10.2025

Батьки можуть захоплено розглядати маленькі рученята та ніжки свого малятка, але вже невдовзі осознають, що основне навантаження лягає на їхні плечі. Зокрема, турбота про новонародженого протягом першого року життя може накопичити більше 6 тижнів деф