Чим небезпечна тривала розлука під час війни?

Adoption

Date: 10:00, 18.01.2023 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

583 Переглядів

Війна розлучила сім'ї. Чоловіки залишилися в Україні, захищають землю, бережуть будинки. Жінки відвезли від війни дітей та старих людей, вони влаштовуються на нових місцях, шукають роботу, налагоджують побут. Про те, чим небезпечна тривала розлука і життя в постійному стресі для сімейної пари, розповідає психологиня Марина Зубрицька.

8545_4__.jpg (31.78 Kb)

Як почуваються чоловіки, які відправили свої сім'ї у безпечні місця? Чи нудьгують, чи відчувають полегшення, від того, що сім'я в безпеці чи навпаки, постійно переймаються тим, як там їхні близькі без них дають раду із ситуацією?

Я не стала б узагальнювати. Чоловіки, що залишилися в Україні, розлучені з сім'ями, реалізують кожен свою стратегію поведінки. Хоча треба визнати, що контекст ситуації зараз у більшості дуже схожий: важкий стрес, відчуття невизначеності, розлука з близькими людьми, страх за їхній добробут, за своє життя. До того ж у багатьох або зникла робота, або її помітно стало менше. Доводиться ухвалювати складні рішення. А десь там дружина сама змушена давати раду з дітьми та тяготами евакуації. Тут широке поле для гострого переживання чоловіками страху, гніву, провини та сорому. Але все ж таки переживають цей період вони по-різному.

Хтось мучиться почуттям провини, хтось в апатії, хтось із подивом відзначає спалахи люті з найменших приводів, хтось "дивачить", здійснюючи дивні вчинки, хтось відчайдушно запевняє, що нічого не відчуває і веде звичайне життя, а хтось і зовсім пустився берега.

Для багатьох найпростіший вихід – забути. Чи в комп'ютерних іграх, в алкоголі, в ризикованому керуванні автомобілем, в галасливих або "задушевних" компаніях. Аби не залишатися віч-на-віч із собою.

Чи є небезпека, що подружжя після довгої розлуки віддалятиметься одне від одного, що стосунки зіпсуються?
Розлука сама собою не те щоб небезпечна, але вона потужний каталізатор процесів, які вже дрімали в сімейній системі. Все залежить від того, якими були відносини до війни. Розлука – це дуже сильний стрес, вона б'є по життєво-важливому, за почуттям прихильності. У кожної людини цей аспект розвивається по-різному, і кожен із нас з дитинства має свій патерн прихильності.

Для простоти я б сказала, що прихильність може бути надійного типу та всіх інших. Надійний тип прив'язаності дозволяє одночасно відчувати сильні почуття та витримувати гостру та довгу розлуку. Інші типи так важко переживають розлучення, що впадають або у неможливість жити без партнера, або в помилкову демонстрацію непотрібності стосунків, або у складну історію, в якій є ціла серія стрімких зближень та віддалень.

Який тип чоловіків найлегше переживає розлуку?
Чоловікам із надійним типом прихильності простіше. Вони мають деякий запас міцності на те, щоб усвідомлено переживати тяжкість розлуки і із зусиллями, але підтримувати стосунки у максимально здоровому ключі. Іншим набагато складніше. Для них будь-яке розставання – це катастрофа.

Як зрозуміти, що чоловікові психологічно дуже важко переживати розлуку?
Зовні це може не виражатися. Соціум наказує чоловікам поводитися "по-чоловічому". Всі з розумінням сприймають жінку, що плаче або перебуває в апатії, від чоловіка ж традиційно очікують стійкості, непохитності та активності. Сьогоднішня реальність дуже далека від цих очікувань. Що створює додаткове поле для внутрішнього конфлікту ("Мені дуже страшно, але треба всім показати, що я нічого не боюся!"), це відбирає масу сил, не дозволяє нормально обмірковувати те, що відбувається, і здійснювати усвідомлені вчинки. Наслідком сильних внутрішніх бур може бути все, що завгодно: залежності, швидкоплинні романи, підозрілість, безпідставні ревнощі, демонстрація відстороненості, сварки з любими людьми, яким довелося виїхати.

Як поводитись у ситуації, коли стає зрозуміло, що чоловік не може впоратися зі своїми почуттями?
Загалом зробити щось з іншою людиною неможливо. Ми ж не в ляльковому театрі. Корисним буде спробувати зрозуміти та прийняти чужі почуття, навіть якщо вони надто нові та незвичайні. А ось з приводу поведінки ... можна вирішити, як поводитися самій жінці. Наприклад, визначити міру свого терпіння, дати собі дозвіл на те, щоб не терпіти ошуканство, погане поводження або психологічне насильство. Тому що чим би воно не було викликане — ніхто не заслуговує на зради, запеклі безпідставні ревнощі, бойкоти або скандали.

Коли війна закінчиться і сім'ї знову возз'єднуватимуться, чи це не супроводжуватиметься "притиранням", адже за довгий час кожен встиг якось налагодити своє життя без партнера?
Притирання буде обов'язково. Фактично старий формат відносин уже є історією. Зараз етап формування та проживання нових відносин, під час війни, у розлуці. Вони дають багато нової інформації одне про одного, доводиться вирішувати проблеми, зокрема й міжособистісні, які раніше у страшному сні не могли здатися. Ми дуже змінюємося під впливом нової реальності.

Після Перемоги ми знову опинимося разом, зміненими, з новим, іноді грандіозно новим досвідом. Звичайно, притиратися наново в чомусь доведеться. Але новий досвід може також виявитися величезним плюсом, таким трампліном для більш зрілих і надійних взаємин. Якщо сім'я впорається з цією кризою, то стане міцнішою та надійнішою. І кожному в ній буде легше дихати у результаті.

Що можна порекомендувати парам, які перебувають у розлуці і відчувають труднощі у взаєминах?
Я б сказала, зараз нам дуже важко розуміти одне одного, але саме робити роботу з розуміння один одного і важливо. Розмовляти, вислуховувати (і дослуховувати!), ділитися новинами (із бажання поділитися, а не дорікнути чи змусити пошкодувати), розповідати про успіхи, невдачі, втому, дитячі істерики. Намагатися зрозуміти іншого, чиї гострі реакції на тлі війни можуть кардинально відрізнятися від наших власних. Зараз у всіх величезне поле для самодослідження, дослідження процесів, у яких вперше доводиться брати участь. З близькою людиною це може бути дуже цікаво. Навіть онлайн. Не без нових конфліктів та переживань, але це про розвиток. Привід у вигляді війни жахливий, але новий осмислений досвід зробить нас набагато "прокачаними" на виході після Перемоги.

Ще з практичного добре навчитися б думати і говорити в контексті "ми". Дружина поїхала з дітьми, щоб зберегти цілісною "нашу" сім'ю. Чоловік залишився в будинку, щоб зберегти його для нас і заробляти гроші для нас. Чоловік та дружина – це пара двох дорослих людей, які колись обрали разом дбати про дітей. Чоловік — це захисник і дорослий чоловік, а не той, хто потребує постійного контролю чи розради. Вочевидь, кожен у парі іноді може відчувати страх, жах невизначеності, апатію, спалахи агресії, здійснення імпульсивних вчинків. Це нормальна реакція на те, що відбувається. Важливо те, чого пара прагне.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: