Як позбутися відчуття провини, коли під час війни їдеш за кордон?

Adoption

Date: 08:00, 02.04.2022 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1576 Переглядів

Дуже багато українців з початком війни покинули свої домівки і переїхали у більш безпечні міста України, або ж і зовсім перетнули кордон. Як змиритися з тим, що ви взяли дитину і залишили чоловіка? Або ви переїхали, а ваші батьки - ні?

0458_5a.jpg (23.19 Kb)

Коли ми відчуваємо провину, то стаємо апатичними до життя та стриманими. Важливо, аби цей стан не переріс в агресію, насамперед до себе самого.

Основні симптоми провини:

- спогади травматичної події;
- нав’язливі думки про подію;
- дратівливість і гнів;
- відчуття безпорадності та розірваності;
- страх і розгубленість;
- брак мотивації;
- проблеми зі сном;
- головні болі;
- нудота або біль у животі;
- соціальна ізоляція.

Людині в такому стані потрібна допомога. Адже відчуття провини, окрім агресії та свідомого чи підсвідомого нанесення шкоди собі й іншим, може трансформуватися в тривогу та панічні атаки.

Як утримувати контроль над тілом, коли “накриває”?

- видихати довше, ніж вдихати;
- пити багато води (пересихання слизових оболонок дає мозку сигнал “запускати” режим стресу);
- відчувати опору – ходити, тупотіти, впиратися спиною;
- тримати фокус уваги, щоби не було ефекту “тунельного зору” (іншими словами – відірватися від споглядання в одну точку). Для цього можна покрутити головою, зрозуміти, де перебуваєш;
- зробити вправу “Метелик” (для балансування правої та лівої півкуль мозку): ліву руку покласти на праве плече, а праву – на ліве, за порядком стукати кінчиками пальців по плечах. Вправа робиться повільно – тоді тіло й мозок заспокоюються.

Не працюють:

- поради “покричи” та “поплач”, “випусти свою агресію” тощо;
- запитання на кшталт “що ти зараз відчуваєш?”;
- алкоголь і наркотичні речовини.

Як віднайти опору

Насамперед треба провести ревізію думок та емоцій, знайти те, що ви вмієте робити добре, та подумати, як це застосувати тут і зараз:

- знайти справу, яка може бути корисною (наприклад, розповсюджувати інформацію, координувати роботу волонтерів чи самому стати волонтером, плести сітки, готувати обіди тощо);
- пригадати свою реакцію на стрес раніше: у кожного ця реакція є специфічною (мовчати, лаятися, бігати тощо), але це цілком нормально.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: