Булінг негативно впливає не тільки на дитину-жертву, а й на того, хто ображає - психологи

Adoption

Date: 08:30, 12.04.2024 | Категорія: Психологія [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

662 Переглядів

Сучасні діти знають свої кордони, проте, це не захищає їх від тих, хто звик виливати свою агресію на інших. І, як виявилося, така поведінка негативно відбивається не лише на жертві.

1781_3.jpg (42.15 Kb)

Кожна третя дитина у світі є жертвою булінгу. Ті, хто зазнали цькування, мають проблеми з соціалізацією, зниження успішності, і головне — страждають на психічні розлади. Рівень розповсюдженості депресії у них в 3 рази вищій порівняно з дітьми, яких не булили, також розвивається посттравматичний стресовий розлад. Чим небезпечний булінг, на своїй сторінці розповіла психологиня Богдана Валігура:

«Найгірше те, що жертви булінгу скоюють самогубства. Може, вони самі винні? Може, в них від початку були проблеми з соціалізацією або психікою, і колектив їх просто не приймав? Чи може ті, хто є ініціаторами булінгу, — психічно хворі чи неадекватні? Звинувачення жертви у діях, що могли «спровокувати» фізичне чи емоційне насильство (віктімблеймінг) недоречне. Та й дослідження показують, що причинно-наслідковий зв'язок психопатології та булінгу є такий: спочатку проявляється булінг — і вже саме він спричиняє розвиток психопатології. При чому у всіх його учасників.

Булінг негативно впливає не тільки на жертв. У психотерапії давно є термін «травма свідка», це травматизація через споглядання та співчуття жертві. Якщо зосереджуватись саме на булінгу, то спостерігачі фактично є його невід'ємною частиною. Але їхня роль куди складніша, ніж здається.

Взагалі є купа дослідників, які розробили багато класифікацій і рольових моделей учасників булінгу. Якщо спростити, то маємо щось на кшталт цього: жертва — співжертва (спостерігач, що співчуває жертві та може стати на її захисти, також викликавши на себе агресію), ізолят (спостерігач, що ізолюється від булінгу, та може навіть заперечувати його наявність), союзники агресора (ті, що відводять від себе увагу агресора та групи, акцентуючи її на недоліках або безпідставних приниженнях інших учасників групи, зокрема жертви), агресор — вершина ієрархічної ланки неформального колективу, що зберігає своє ієрархічне положення саме завдяки такій поведінці).

Усі ці групи показують вищий рівень депресії, вживання психоактивних речовин, та кількість суїцидальних думок порівняно з дітьми, яки не брали участь у цькуванні. Спостерігачі часто мають внутрішній конфлікт, заснований на бажанні захистити себе і не опинитись на місці жертви, та розумінні, що відбувається щось жахливе й цьому треба якось завадити. Союзники агресора також мають внутрішній конфлікт, заснований на страхові".

Психолог пояснює: за булінг завжди відповідальні у першу чергу дорослі, які не звертали увагу, не навчили вирішувати конфлікти мирним шляхом, не виховали потрібні цінності.

«Часто агресор сам є жертвою або свідком домашнього насильства, — констатує психологиня. - Діти поводять себе так, тому що часто просто не вміють інакше. Досвід булінгу суттєво впливає на якість життя та психічне здоров'я дітей і в майбутньому. Дослідження це підтверджують: у дорослих, що мають досвід булінгу, вищий рівень стресу на робочому місці, вони частіше мають депресію і загалом нижчий рівень життєвого добробуту. Булінг — це величезна проблема для всього суспільства, а не тільки батьків підлітків та шкіл».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: