Особистий щоденник дитини: чи можна його читати батькам?

Adoption
Date
  • 1403 Переглядів
Мабуть, для будь-кого з нас, хто у дитинстві чи підлітковому віці вів таємний щоденник, найстрашнішим, що лише можна було уявити, було те, що хтось його прочитає, засуджуватиме чи насміхатиметься. Ставши ж батьками, ми часом самі ледь стримуємося, щоби не зазирнути в особисте життя дітей, вгамувавши цим свою тривогу за них.

81_5.jpg (24.2 Kb)

Прагнення оберігати свою приватність — невід'ємна частина процесу дорослішання. Намагання захистити свою дитину і не дати їй потрапити в біду — цілком природне та правильне для кожних батьків.

Чому дитині важливо вести щоденник?

Ведення щоденника знижує напругу
Письмові практики — це безпечний метод вивільнення емоцій та переживань, які накопичилися протягом дня. Дитина може описувати, що її роздратувало, засмутило чи вивело з рівноваги. Щоденник стане надійним сховком, де завжди можна залишити те, що хвилює.

Вироблення звички писати про своє життя вимагає трохи часу. Коли дитина звикає до формату щоденника, то в неї формується звичка вивільняти свої емоції не криком чи гнівом у бік інших, а шляхом написання відгуку про день. Це лише покращує самопочуття дитини та її стосунки з іншими.

Під час написання вчимося шукати зв’язки між ситуаціями та емоціями
Можна запропонувати почати з опису, що трапилося сьогодні та як почувалася дитина від тих чи тих подій. Із часом школярі самостійно почнуть виводити взаємозв’язки між подіями та емоціями. Вони зможуть описувати їх та пов’язувати з конкретними людьми, подіями чи досягненнями. Така навичка дуже важлива в сучасному світі, адже розуміючи власні емоції, ми знаємо, як найкраще собі допомогти.

Змалку такі речі швидше засвоюються, ось чому заохочуйте дитину описувати не лише події, а і те, як вона почувалася, коли отримала високий бал, відвідала свято, намалювала першу картину. Для цього частіше розпитуйте та на перших порах нагадуйте, що це можна внести в щоденник.

Завдяки письму можна навчити розв’язання проблем
Іноді дитина настільки хвилюється та нервує через якусь проблему, що не може сконцентруватися. Через це рішення не приходять їй у голову, бо переживань забагато, і вони заполоняють геть усі думки.

Запропонуйте дитині описувати проблему чи труднощі, з якими вона стикнулася. На сторінках щоденника можна детально розписати ситуацію, яка потребує рішення, як от: сварка з однокласником, погана оцінка, поява малої сестрички, вибір подарунка для бабусі.

Написавши проблему, дитина шукає та занотовує всі можливі варіанти для її вирішення, а тоді — обирає найдоречніші. Під час письма школярі вчаться сповільнюватися та концентруватися на моменті «тут і тепер». Вони беруть паузу, щоб описати те, що відбулося. Пауза допомагає рефлексувати. Часто рефлексія знижує рівень тривоги та емоційності, а регулярний опис проблемних ситуацій формує критичне мислення та здатність самостійно аналізувати і вирішувати їх.

Щоденники сприяють креативності

Оскільки особисті щоденники бувають різні, то школярі можуть писати найсміливіші ідеї чи припущення в них. Завдяки відчуттю приватності дитина розуміє: я можу творити в цьому зошиті будь-що, бути винахідливою і писати про заповітні мрії. Свобода в письмі вивільняє творчість, тож школярі крок за кроком рухаються до пошуку креативних рішень, нестандартних питань чи роздрібнення цілей на посильні кроки.

Вони розвивають конкретні навички
Якщо дитина дуже сором’язлива і їй складно опиратися на свої сильні сторони, то щоденник вдячності до себе суттєво допоможе. До прикладу, школяр щодня записує: «За що я можу подякувати собі сьогодні?» — і пише два-три пункти. Регулярне написання відповідей вчить дитину шукати позитив у собі та більше визнавати власні навички, риси та сильні сторони. У свою чергу, це допомагає будувати здорову самооцінку.

Якщо дитині складно взаємодіяти з іншими або вона перейшла в нову школу, запропонуйте їй писати: що доброго зі мною сьогодні трапилося?

Завдяки таким спеціальним щоденникам діти мислять ширше, розглядають день з позитивної перспективи та формують нові навички: вдячність собі, більш позитивне сприйняття свого життя та інших, вміння аналізувати та шукати конкретні відповіді.

Зі щоденником ми більш осмислено проживаємо ситуації і дні
У світі, який щохвилини змінюється, дуже важливо мати час для себе. Щоб поміркувати, занотувати важливе та перевести подих.

Школярі, які перебувають у коловороті подій, теж потребують піклування про себе. Щоденник — одна із форм піклування про психічне здоров’я. Дослідження свідчать, що люди, які ведуть щоденник, у цілому почуваються більш щасливими та задоволеними. Можливо, причина в тому, що завдяки письму люди краще осмислюють, що відбулося сьогодні, розрізняють, що відчувають і що їм варто робити далі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:


    Теги: особистий щоденник, щоденник дитини


    Система Orphus

    Цікаво також:


    Новини по темі

    Жінки виявилися схильними обирати для себе багатших й амбіційніших за них партнерів, тоді як чоловіки — красивіших за них партнерок. Водночас для жіно

    Жінки обирали собі багатших чоловіків, а чоловіки — красивіших партнерок

    Психологія | 23:30, 08.02.2026

    Жінки виявилися схильними обирати для себе багатших й амбіційніших за них партнерів, тоді як чоловіки — красивіших за них партнерок. Водночас для жінок виявилося важливо бути красивішими за своїх партнерів, а для чоловіків — смішнішими. Науковці прип

    Люди, які мали малих дітей, за роки догляду за ними стали відчувати меншу огиду як до дитячих екскрементів, так і загалом до людських. Однак ті люди,

    Батьківство зробило людей байдужими до екскрементів

    Психологія | 23:00, 08.02.2026

    Люди, які мали малих дітей, за роки догляду за ними стали відчувати меншу огиду як до дитячих екскрементів, так і загалом до людських. Однак ті люди, у яких діти ще перебували на грудному вигодовуванні, виявилися більш чутливими до таких подразників.

    Рівень успадкування патологічної прокрастинації, тобто відкладання справ на потім попри неприємні наслідки, виявився близьким до 47 відсотків. Такий р

    Патологічна прокрастинація частково передалася від батьків дітям

    Психологія | 21:00, 08.02.2026

    Рівень успадкування патологічної прокрастинації, тобто відкладання справ на потім попри неприємні наслідки, виявився близьким до 47 відсотків. Такий рівень успадкування має більшість фізіологічних рис людей, зокрема обмін речовин або наявність неінфе

    Батьки часто несвідомо передають дітям негативні установки, які можуть суттєво вплинути на їх розвиток та самооцінку.

    Які вони негативні батьківські установки для дітей

    Сімейні справи | 08:30, 07.02.2026

    Батьки часто несвідомо передають дітям негативні установки, які можуть суттєво вплинути на їх розвиток та самооцінку.

    За даними британських медиків, діти суворих батьків, як і ті, яким не приділяють достатньо уваги, частіше мають надмірну вагу. Статистика свідчить, що

    У дітей байдужих і суворих батьків виникають проблеми з вагою

    Психологія | 01:30, 07.02.2026

    За даними британських медиків, діти суворих батьків, як і ті, яким не приділяють достатньо уваги, частіше мають надмірну вагу. Статистика свідчить, що в сім’ях, де батьки або занадто строго виховують своїх дітей, або, навпаки, майже не проявляють інт

    Дитячі травми — це досвід, який залишає слід у житті кожної людини. Однак, коли йдеться про жорстоке поводження або нехтування, їхній вплив може мати

    Чи може дитяча травма стати причиною вживання алкоголю?

    Дитина | 00:30, 05.02.2026

    Дитячі травми — це досвід, який залишає слід у житті кожної людини. Однак, коли йдеться про жорстоке поводження або нехтування, їхній вплив може мати довгострокові наслідки, зокрема зловживання алкоголем у дорослому віці.

    Проте іноді разом з покращенням настрою приходить зовсім неочікуваний побічний ефект — зниження лібідо. Чому так відбувається, чи це нормально та що з

    Антидепресанти та лібідо: що відбувається з сексуальним бажанням під час лікування?

    Секс | 21:30, 03.02.2026

    Проте іноді разом з покращенням настрою приходить зовсім неочікуваний побічний ефект — зниження лібідо. Чому так відбувається, чи це нормально та що з цим робити? На ці запитання відповіла неврологиня, психіатриня та психотерапевтка Людмила Підкуймух

    Коментарі до новини