Що заважає дитині вчитися?

Adoption

Date: 05:00, 10.08.2021 | Категорія: Навчання [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1006 Переглядів

За статистикою, 15-20% людей в світі стикаються з різними проявами труднощів в навчанні – дислексією, дисграфією і дискалькулією. Проте більшість дітей з такими порушеннями частіше чують від навколишніх звинувачення в ліні і дурості.

0409_11.jpg (46.05 Kb)

Що таке дислексія, дисграфія та дискалькулія?
Це труднощі в освоєнні навичок читання, письма та рахунку відповідно. Такі порушення вважаються ізольованими, тобто вони не позначаються на загальному рівні інтелекту та інших навичках. Вони включені в Міжнародний класифікатор хвороб десятого перегляду (МКБ-10).

На жаль, в нашій країні часто ці діагнози ігноруються. Таких дітей відправляють до дефектологів та приписують їм порушення розвитку. Проте зараз ситуація змінюється, і про ці порушення говорять все більше, їх активно досліджують. Фахівці розробляють різні методики реабілітації.

Як діагностують такі порушення?
Уже в дошкільному віці можна зрозуміти, що з дитиною щось не так і є привід для занепокоєння, хоча остаточний діагноз ставлять в 7-9 років. Тобто тоді, коли ці навички на базовому рівні вже повинні бути сформовані. Дуже важливо, що за труднощами з освоєнням читання і письма часто ховаються різні причини.

Одна з найбільш поширених — порушення фонематичного слуху. Це означає, що дитина чує гучність, інтонацію, але не розрізняє фонеми. Тобто «ба-ба», «па-па», «ма-ма», наприклад, звучать для нього однаково, він не може відокремити їх один від одного. У такій ситуації варто звернутися до логопеда, це розв’язувана проблема — в більшості випадків фонематичний слух можна розвинути.

А ось на які ще симптоми варто звернути увагу:
— Регулярна заміна звуків при читанні й букв на листі (не випадкова, а коли замість однієї літери завжди йде конкретна інша).
— При читанні/писанні дитина тре очі, скаржиться на головний біль.
— Не може утримати рядок при читанні — перестрибує між ними, читаючи слово з одного, а потім відразу з сусіднього.
— Не розуміє змісту прочитаного, не може назвати тільки що прочитане слово, не запам’ятовує його.
— Змінює закінчення слів, які не дочитує до кінця, «вгадує» слова.
— Під час писання пропускає букви, склади і навіть цілі слова.
— Зазнає труднощів з орієнтацією в просторі, розташуванням тексту на аркуші, дотриманням рядків під час письма.
— Спроби читати справа наліво, дзеркальне написання букв після старшого дошкільного віку.
— Висока стомлюваність через процес читання або письма — буквально через кілька хвилин дитина «видихається».
— Неправильно називає знайомі букви, цифри, знаки, форми.
— Плутає напрямки стрілок, насилу оперує поняттями «право», «ліво», «верх», «низ».
— При читанні й писанні допускає «несподівані» помилки — там, де правильне написання зазвичай не викликає ніяких труднощів.
— Дитина скаржиться, що літери або цифри «скачуть», «танцюють», «тікають», «ховаються».

Чи можна розв’язати цю проблему?
У більшості випадків, якщо своєчасно звернутися до грамотних фахівців — нейропсихологів, логопедів, — проблему можна вирішити. Дислексія, дисграфія і дискалькулія рідко беруть тотальні форми, коли людина взагалі нічого не може прочитати, написати або порахувати. Ситуацію завжди можна скорегувати до того рівня, щоб справлятися з не дуже великими й не дуже складними завданнями. Це важливо, тому що стомлюваність у людей з такими діагнозами дуже сильна, іноді доходить навіть до головного болю.

В першу чергу нейропсихології з’ясовують, наскільки добре працюють окремі функції, які стосуються складних навичок читання, письма та рахунку: сукцессивні функції, зорове сприйняття, зорово-моторна координація. Потім підбирають спеціальні вправи, які допомагають вибудувати нейронні зв’язки. Саме вони відповідають за роботу порушених функцій.

Наприклад, якщо проблема в вестибулярному апараті, порушенні руху очей і дитина не може утримувати погляд на одному рядку під час читання. У такому випадку йому доведеться займатися фізичними вправами. В інших випадках діти працюють з розрізаними, перевернутими літерами, вчаться розрізняти їх. Іноді вони виконують вправи з м’ячиками, відбивають ритми.

У реабілітації регулярність занять куди важливіше їхньої тривалості. Якщо є завдання створити нейронні зв’язки, п’ять хвилин кожен день набагато краще, ніж 40 хвилин раз на тиждень. Звичайно, у багатьох немає можливості ходити до нейропсихолога або логопеда кожен день, тому фахівець може просто давати завдання на пару тижнів вперед і брати з батьків обіцянку, що вони будуть стежити за його виконанням.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: