Вчимося ходити разом, або як підготувати дитину до перших кроків

За перший рік свого життя дитина перетворюється з карапуза, який повзає в прямоходячу людину. Перші кроки вона робить в визначеному їй природному терміні, так що не варто прискорювати події, навчаючи її ходити завчасно. Проте заздалегідь підготуватися, все ж таки варто, щоб перші кроки вашої крихітки принесли мінімальну кількість неприємностей і максимум користі.

Так званий кроковий рефлекс присутній у немовлят з перших днів життя і згасає до трьох місяців. Суть його в тому, що при контакті стоп дитини з твердою поверхнею, вона починає перебирати ніжками, неначе роблячи кроки. Тому, можна сказати, що перші свої кроки маля робить вже на пологовому кріслі, коли лікар, що приймає пологи, перевіряє присутність цього рефлексу.

Наявність крокового рефлексу є однією з важливих складових нормального неврологічного розвитку дитини. У період присутності у дитини цього рефлексу корисно робити спеціальну вправу. На декілька секунд потрібно забезпечити стопам немовляти контакт з твердою поверхнею. Головне добре при цьому тримати дитину під пахви і ні в якому разі не переносити вагу тіла на незміцнілі дитячі ніжки. Цю вправу варто припинити, коли кроковий рефлекс почне згасати.

Також для зміцнення ніжок з перших тижнів можна проводити гімнастику і масаж. Зверніть увагу на симетрію розташування сідничних складок. Якщо вони несиметричні, це може бути ознакою патології тазостегнового суглобу. Тоді варто показати малюка ортопеду.

Перші спроби встати діти роблять переважно у 6-7 місяців. У дитини починають активно розвиватися м’язи, а також зв’язки гомілкостопу і стопи, як тільки вона навчиться вставати, спираючись на опору. Малюк може використовувати в якості опори все що завгодно, наприклад, стільці або поперечини ліжка. Саме з цього моменту потрібно приділяти ніжкам дитини особливу увагу. Для цього віку є проста і дуже ефективна вправа: малюка потрібно ставити на підлогу босоніж. Справа в тому, що у стопі розташовується багато нервових закінчень. І коли дитина голою стопою відчуває тверду поверхню, у мозок надходить сигнал про те, що потрібно пробувати йти.

Діти, які починають ходити босоніж, навчаться робити це раніше. До того ж це позитивно позначається на інтелектуальному розвитку. Стопа, захищена від прямого контакту з підлогою шкарпеткою або м’яким взуттям, розслабляється. Через це м’язи і зв’язки можуть формуватися неправильно. Таке можливе відхилення у розвитку здатне призвести до різних порушень, наприклад, плоскостопості.

Також корисно, щоб голі ніжки дитини стикалися з поверхнями, що мають різну фактуру, наприклад, килим, кахель, дерево чи гумова доріжка.

А ще варто звернути увагу на те, як дитина стоїть. Якщо вона часто стає навшпиньки, то необхідно показати її невропатологу, оскільки це може бути ознакою підвищеного тонусу м’язів.

Дитина починає пересуватися, хапаючись і тримаючись за опору, після того як навчиться впевнено стояти. Навіть якщо вона і наважується відпустити свою опору, то лише для того, щоб схопитися за нову. Хочете допомогти їй з більшою зручністю освоїти простір? Розставте по всій кімнаті стільці на відстані витягнутої руки малюка. Тоді він зможе, тримаючись то за один стілець, то за інший пересуватися по кімнаті. Коли це у нього стане добре виходити, трохи збільшіть відстань між стільцями.

Після того, як дитина навчиться тримати рівновагу, сядьте за крок перед нею і покличте до себе. Також можете простягнути до неї руки. Тоді, щоб дістатися до ваших рук, малюкові доведеться зробити крок. Якщо у нього виходить, можете збільшити відстань між вами на декілька кроків.

Часом буває, що малюк вже добре утримує рівновагу, але самостійно ходити боїться. У такому випадку можна спробувати повісити в дверному прорізі кільця на висоті її витягнутої руки чи трохи нижче. Потім вкладіть їх у руки дитині. Так вона не тільки зможе добре тримати рівновагу, але й пересуватися самостійно. Щоб зацікавити дитину кільцями, можна повісити на них дзвіночки.

Дитина ніколи не навчиться ходити, якщо не буде падати. Не варто боятися падінь. Жодна здорова дитина не зможе завдати собі серйозних травм при падінні зі свого росту. По-перше, центр ваги у малюка розташований так, що він впаде або на сідниці, або вперед. Навіть, якщо дитина впаде вперед і вдариться головою, не варто панікувати. У цьому віці мозок у дітей щедро омивається люмбальною рідиною, яка добре амортизує удари. По-друге, кістки у малюка поки що дуже еластичні.

Не варто постійно страхувати дитину, притримуючи її чи водячи на «віжках». Малюк звикне до того, що його постійно підтримують та буде ще більше боятися падіння. До того ж малюк, який практично не падає, не вчиться добре групуватися при падінні. А залишившись без страховки може впасти і отримати досить серйозну травму.

Не потрібно відразу піднімати малюка, який упав, краще дайте йому встати самостійно. Також не варто сильно драматизувати, заспокоюючи дитину. Пам’ятайте, що в більшості випадків сльози викликані не болем, а переляком і образою.

Тільки почавши на своїх двох освоювати простір будинку, малюк на прогулянці рветься з коляски, щоб і на вулиці походити ніжками. Це ускладнює прогулянку, особливо в холодну пору року. Якщо ви надягаєте на свого малюка валянки, щоб ніжки на морозі не замерзли, тоді вам доведеться брати на прогулянку зайву пару взуття, а саме – теплі чобітки, що не промокають. Вони, звичайно ж, повинні бути міцними і стійкими, а також мати мембранну підошву. Ходити у валянках не можна.

Варто також прихопити на прогулянку рукавички, що не промокають, оскільки на початковому етапі карапуз буде часто падати вперед, потрапляючи руками у сніг. Можна також використовувати рукавички-краги, вони довгі і їх натягують поверх рукав одягу майже до ліктів.

Не потрібно постійно водити малюка за руки. Це не приносить багато користі дитині, та й вас втомлює. Краще спробувати котити разом коляску чи ходити від опори до опори.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Що робити батькам, якщо дитина поводиться так, ніби їй все можна?

Дитина | 01:20, 18.09.2025

Розпещеність дитини — не питання характеру, а наслідок стилю виховання. Психологи наголошують: розпещеність формується тоді, коли дитині не встановлюють чітких меж, надмірно поступаються її бажанням, або ж намагаються “відкупитися” подарунками заміст

Як навчити дитину висловлювати емоції без агресії?

Дитина | 00:30, 18.09.2025

Коли маленька дитина б’є маму — це не свідчення жорстокості чи поганого виховання. Це сигнал: дитина ще не вміє інакше висловлювати свої сильні почуття — розчарування, страх, гнів, втому. Важливо не ігнорувати такі ситуації, але й не карати суворо —

Що може означати скрегіт зубами у дитини вночі?

Дитина | 14:50, 17.09.2025

Сон дитини — це час, коли її організм відпочиває, росте і відновлюється. Та іноді нічний спокій порушує незвичне явище — дитина скрегоче зубами. Для багатьох батьків це лякає або викликає занепокоєння. Чи справді варто турбуватись і що стоїть за цим

Як легко перейти від підгузків до горщика без стресу для дитини?

Дошкільнята | 12:10, 17.09.2025

Звільнення дитини від підгузків — важливий етап у її розвитку та водночас виклик для батьків. Щоб процес пройшов спокійно та без примусу, важливо дотримуватись природного ритму малюка й зважати на готовність, а не на вік.

Як батьківські страхи формують емоційний світ дитини?

Сімейні справи | 11:20, 17.09.2025

Діти з перших років життя уважно вбирають усе, що відбувається навколо. Вони ще не розуміють, що таке «тривожність», але чудово відчувають, коли мама чи тато постійно напружені, метушливі або стривожені. Батьківські хвилювання, навіть якщо вони не оз

10 важливих уроків для доньки, які допоможуть їй вирости сильною і щасливою жінкою

Дитина | 09:30, 17.09.2025

Кожна дитина приходить у світ з унікальним потенціалом, але саме батьки — особливо тато або мама — можуть допомогти їй розкрити крила. Донька не просто маленька дівчинка, яка з часом подорослішає. Вона — майбутня жінка, яка житиме в непростому, мінли

Як підтримати дитину, яка постійно переживає?

Дитина | 07:40, 17.09.2025

Тривожність у дітей — це не просто емоційна реакція на певну ситуацію. У деяких випадках це сигнал про глибші внутрішні переживання, які дитина не завжди може висловити словами. Вчасно помічені симптоми та правильна реакція дорослих можуть змінити си