Атопічний дерматит у дітей: що треба знати?

Adoption

Date: 00:30, 23.03.2024 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

456 Переглядів

Атопічний дерматит — це хронічне генетично обумовлене захворювання шкіри алергічної природи, яке характеризується певною циклічністю висипання, морфологічними відмінностями патологічних шкірних елементів у різних вікових груп і сильним свербінням. Терміну «атопічний дерматит» відповідають такі нозології: атопічна екзема, синдром атопічного дерматиту, дифузний нейродерміт, хронічний алергічний дерматит. Виникнення атопічного дерматиту детерміноване поєднанням двох факторів: спадкової схильності та впливу навколишнього середовища.

8475_3.jpg (23.73 Kb)

Атопічний дерматит маніфестує в ранньому дитячому віці, тому цю хворобу слід розглядати з позиції педіатричної практики. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення поширеності хронічних захворювань шкіри алергічного генезу серед дитячого населення.

Згідно зі статистичними даними, захворюваність на атопічний дерматит серед дітей дошкільного віку становить 10-15%, у школярів – до 20%. Патологія характеризується спадковою схильністю: наявність навіть у одного кровного родича першої лінії споріднення будь-яких алергологічних захворювань (бронхіальна астма, нейродерміт, поліноз, харчова алергія та ін.) істотно підвищує ризик виникнення алергодерматозу в дитини. Якщо ж хворі обоє батьків, то ризики сягають 80%.

Серед вчених усього світу виникають суперечки щодо конкретного визначення нозології «атопічний дерматит» і діагностичних ознак захворювання.

Атопічний дерматит неоднаково проявляється у різних вікових категоріях. Заведено виділяти такі види захворювання:

Еритематозно-сквамозний атопічний дерматит (папульозний висип, сильний свербіж, виражена сухість шкіри, екскоріації), характерний для дітей раннього віку.

Екзематозний атопічний дерматит (набряк і почервоніння шкіри, симетричний папульозно-везикульозний висип з тенденцією до утворення ерозій з кірками, мокнуття, сильний свербіж) зустрічається у дітей дошкільного віку.

Ліхеноїдний атопічний дерматит (еритема та незначний набряк шкіри, ущільнення та посилення малюнка шкіри в області природних складок, сухість, лущення та свербіж шкіри) діагностується у школярів і підлітків.

Прурігоподібний атопічний дерматит (множинні дрібні папули з твердими кірками та типовою локалізацією, екскоріації) частіше спостерігається у дітей старшого віку.

Методи лікування атопічного дерматиту
Лікування атопічного дерматиту в дітей охоплює такі напрямки:

- ліквідація алергічного тригера захворювання;
- місцеве лікування шкіри;
- системне лікування.

Для дітей до 1 року основним тригером атопічного дерматиту є компоненти продуктів харчування. Виявлення харчового алергену – основне завдання першого етапу лікування хворої дитини. Для цього використовують елімінаційні дієти. Сенсибілізувати дитячий організм може практично будь-який компонент їжі (білки в молочних продуктах, м'ясо, вівсянка, фрукти та ін.), тож дотримання всіх правил – копітка робота батьків.

Виключити вплив побутових алергенів простіше. Важливо усунути контакт дитини з тваринами, пилом, деякими текстильними виробами, гігієнічними засобами. Фототерапія проводиться дітям із дифузним ураженням шкіри, стійким до стандартної схеми лікування. Опромінення шкіри проводиться ультрафіолетовим спектром А і В, що дозволяє досягти регресії атопічного дерматиту.

Сухість шкіри – це провідний симптом атопічного дерматиту. Він призводить до формування тріщин на шкірі, які є вхідними воротами для патогенної мікрофлори. Тому постійне зволоження шкіри – це важлива складова лікувального процесу. Для цього використовують індиферентні фармацевтичні та косметичні гіпоалергенні креми, мазі, лосьйони.

Місцева протизапальна терапія – важлива складова комплексного лікування дитини з атопічним дерматитом. Шкіру обробляють кремами та мазями з протизапальною дією, а також препаратами, які стимулюють регенерацію шкіри та відновлення її основних функцій. Глюкокортикостероїдні препарати іноді показані короткими курсами.

Системне лікування атопічного дерматиту охоплює:

- застосування антигістамінних препаратів 1 покоління, які знижують інтенсивність свербіння, ліквідують супутні симптоми алергічного риніту та кон'юнктивіту; перевага віддається препаратам із седативною дією;
- антибіотики призначаються в разі підтвердження вторинного бактеріального інфікування шкіри;
- системні глюкокортикостероїди застосовуються в разі тяжкого перебігу захворювання, і призначаються тільки в період загострення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: