Що робити, якщо дитина заїкається?

Найчастіше заїкання виникає в дитинстві. Порушення мовлення може виникнути через активний розвиток нервової системи й із часом минати. А інколи – це наслідок стресу або психологічної травми.

Заїкання – це порушення темпу, ритму та плавності мовлення. Найчастіше заїкання виникає в дітей із двох-трьох років. Саме в цей період у них починає активно розвиватися фразове мовлення.

Заїкання може мати органічний або психогенний характер. Дитина може робити паузи або зупинки, зациклюватись на певному складі або звукові, розтягувати слова.

Якщо батьки помітили у своєї дитини заїкання, не варто відразу панікувати. В більшості випадків, до п’яти-шести років може виникати фізіологічне заїкання, яке спричинене активним розвитком нервової системи, мисленнєвих процесів і мовлення. Дитина може заїкатися від декількох тижнів до декількох місяців. Фізіологічне заїкання проходить самостійно, без додаткової допомоги спеціалістів.

Також заїкання може бути генетично обумовленим. Дослідження на близнюках говорять про те, що взаємодія між генетичними чинниками та навколишнім середовищем може призводити до заїкання осіб, які схильні до цього.

Крім цього, заїкання може виникати, коли здатність дитини до вільного володіння мовленням не відповідає вимогам навколишнього середовища. Наприклад, дитина пішла в перший клас, але ще не готова відповідати на заняттях. Необхідність говорити може викликати хвилювання та стрес, через що дитина може почати заїкатися.

Також причиною часто стають стресові чинники. Наприклад, дитина чогось сильно злякалася, отримала сильне емоційне враження та психологічну травму, внаслідок чого почала запинатися. У такому випадку потрібне втручання не лише логопеда, а й психолога, щоб пропрацювати первинну причину заїкання.

У декого заїкання може вторинно викликати соціальну фобію, через що діти часто уникають спілкування. Бо інколи їх можуть підганяти батьки, вчителі або булити однолітки. Це посилює стрес і погіршує проблему. Тому важливо забезпечити дитині безпечне середовище вдома та поза його межами.

Що робити батькам?

- забезпечте вдома спокійну атмосферу. Постарайтеся сповільнити темп сімейного життя;
- говоріть повільно й чітко, коли розмовляєте з дитиною чи іншими в її присутності;
- завжди підтримуйте зоровий контакт із дитиною, вона має відчувати, що є активним вашим співрозмовником;
- дозвольте вашій дитині говорити за себе та закінчувати свої думки до кінця;
- говоріть із дитиною неквапливо, часто роблячи паузи. Чекайте декілька секунд після того, як дитина закінчить говорити;
- використовуйте короткі прості фрази й запитання, які не вимагають широкої розгорнутої відповіді;
- зменште кількість запитань до дитини. Нехай вона частіше відчуває себе ініціатором. Так діти мають більше мотивації до спілкування та відчувають себе більш вільно в процесі комунікації;
- обов’язково щоденно приділяйте дитині час, грайте в її улюблені ігри. Їй дуже важливо відчувати любов і підтримку батьків.

Чого не варто робити?

- не варто сварити дитину за заїкання, це спричиняє додатковий стрес. Не вимагайте завжди говорити точно та правильно. Дозвольте спілкуванню бути веселим і приємним.
- не перебивайте дитину та не кажіть їй починати спочатку. Уникайте слів: «Думай перед тим, як сказати!».
- уникайте виправлень або критики. Наприклад, коментарі на кшталт: «Говори повільніше», «Не поспішай» або «Зроби глибокий вдих» можуть лише погіршити ситуацію і, як наслідок, дитина буде зациклюватися на своєму заїканні ще більше.

Коли потрібна допомога спеціаліста?

Існують червоні прапорці, які сигналізують, що варто звернутися до лікаря:

- у дитини дуже посилюється заїкання, стає більш стійким;
- дитина намагається уникати ситуацій, що вимагають комунікації з іншими людьми;
- замінює одне слово іншим, через страх заїкання;
- під час заїкання з’являються додаткові рухи тіла або обличчя, підвищена напруга в м’язах мовленнєвого апарату;
- часто та послідовно повторює цілі слова та фрази;
- частіше повторює звуки та склади;
- через напруження може спостерігатися підвищення висоти тону або гучності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Немовля не набирає вагу: коли це дійсно проблема?

Немовля | 06:30, 25.04.2026

Немовля дійсно має проблему з набором ваги, якщо воно не повертає вагу при народженні до 14-го дня життя, втрачає вагу після 2-х тижнів, набирає менше 150-200 г на тиждень (у перші місяці) або стає млявим/зневодненим. Головна причина — недостатнє хар

Аптечка у відпустку: що взяти з собою для дитини?

Профілактика і лікування | 01:20, 25.04.2026

Ми зібрали для вас перелік необхідного — для різних ситуацій у дорозі, на морі чи в горах. Нічого зайвого. І все важливе.

Укуси комах у дітей: що робити та коли звертатися до лікаря?

Здоров'я | 19:30, 24.04.2026

Весна й літо — чудовий час для прогулянок, пікніків і відпочинку на природі. Але разом із сонцем і зеленню активізуються й комахи. Особливо чутливі до їхніх укусів — діти: їхня шкіра ніжніша, а реакції організму — яскравіші.

Як депресія мами може вплинути на інтелект дитини?

Мама | 06:30, 24.04.2026

Депресія матері може негативно впливати на інтелект і вербальні навички її дитини. Такого висновку дійшли психологи з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго.

Температура у дитини: як правильно збивати і коли звертатися до лікаря?

Дитина | 19:30, 23.04.2026

Підвищення температури — це не хвороба, а захисна реакція організму й частина запального процесу. На температуру впливають вік, час доби (орієнтовно верхня межа норми — до 37,2°C вранці та 37,7°C увечері), рівень активності, харчування, а у підлітків

Червоні прапорці у розвитку дитини до року

Дитина | 08:30, 23.04.2026

Перший рік життя — це період неймовірних змін. Малюк щодня вчиться новому: тримати голову, тягнутися до іграшок, посміхатися, вимовляти перші звуки. Для батьків це подорож, сповнена радості й відкриттів. Водночас інколи розвиток може відхилятися від

Дитина хоче їсти лише солодощі: що робити?

Дитяче харчування | 07:30, 23.04.2026

Якщо дитина хоче їсти лише солодощі, важливо діяти комплексно: прибрати спокуси вдома, не купувати солодке про запас, пропонувати здорову альтернативу (фрукти, сухофрукти) та встановлювати правила (наприклад, десерт лише після основного прийому їжі).