Що робити, якщо дитина заїкається?

Найчастіше заїкання виникає в дитинстві. Порушення мовлення може виникнути через активний розвиток нервової системи й із часом минати. А інколи – це наслідок стресу або психологічної травми.

Заїкання – це порушення темпу, ритму та плавності мовлення. Найчастіше заїкання виникає в дітей із двох-трьох років. Саме в цей період у них починає активно розвиватися фразове мовлення.

Заїкання може мати органічний або психогенний характер. Дитина може робити паузи або зупинки, зациклюватись на певному складі або звукові, розтягувати слова.

Якщо батьки помітили у своєї дитини заїкання, не варто відразу панікувати. В більшості випадків, до п’яти-шести років може виникати фізіологічне заїкання, яке спричинене активним розвитком нервової системи, мисленнєвих процесів і мовлення. Дитина може заїкатися від декількох тижнів до декількох місяців. Фізіологічне заїкання проходить самостійно, без додаткової допомоги спеціалістів.

Також заїкання може бути генетично обумовленим. Дослідження на близнюках говорять про те, що взаємодія між генетичними чинниками та навколишнім середовищем може призводити до заїкання осіб, які схильні до цього.

Крім цього, заїкання може виникати, коли здатність дитини до вільного володіння мовленням не відповідає вимогам навколишнього середовища. Наприклад, дитина пішла в перший клас, але ще не готова відповідати на заняттях. Необхідність говорити може викликати хвилювання та стрес, через що дитина може почати заїкатися.

Також причиною часто стають стресові чинники. Наприклад, дитина чогось сильно злякалася, отримала сильне емоційне враження та психологічну травму, внаслідок чого почала запинатися. У такому випадку потрібне втручання не лише логопеда, а й психолога, щоб пропрацювати первинну причину заїкання.

У декого заїкання може вторинно викликати соціальну фобію, через що діти часто уникають спілкування. Бо інколи їх можуть підганяти батьки, вчителі або булити однолітки. Це посилює стрес і погіршує проблему. Тому важливо забезпечити дитині безпечне середовище вдома та поза його межами.

Що робити батькам?

- забезпечте вдома спокійну атмосферу. Постарайтеся сповільнити темп сімейного життя;
- говоріть повільно й чітко, коли розмовляєте з дитиною чи іншими в її присутності;
- завжди підтримуйте зоровий контакт із дитиною, вона має відчувати, що є активним вашим співрозмовником;
- дозвольте вашій дитині говорити за себе та закінчувати свої думки до кінця;
- говоріть із дитиною неквапливо, часто роблячи паузи. Чекайте декілька секунд після того, як дитина закінчить говорити;
- використовуйте короткі прості фрази й запитання, які не вимагають широкої розгорнутої відповіді;
- зменште кількість запитань до дитини. Нехай вона частіше відчуває себе ініціатором. Так діти мають більше мотивації до спілкування та відчувають себе більш вільно в процесі комунікації;
- обов’язково щоденно приділяйте дитині час, грайте в її улюблені ігри. Їй дуже важливо відчувати любов і підтримку батьків.

Чого не варто робити?

- не варто сварити дитину за заїкання, це спричиняє додатковий стрес. Не вимагайте завжди говорити точно та правильно. Дозвольте спілкуванню бути веселим і приємним.
- не перебивайте дитину та не кажіть їй починати спочатку. Уникайте слів: «Думай перед тим, як сказати!».
- уникайте виправлень або критики. Наприклад, коментарі на кшталт: «Говори повільніше», «Не поспішай» або «Зроби глибокий вдих» можуть лише погіршити ситуацію і, як наслідок, дитина буде зациклюватися на своєму заїканні ще більше.

Коли потрібна допомога спеціаліста?

Існують червоні прапорці, які сигналізують, що варто звернутися до лікаря:

- у дитини дуже посилюється заїкання, стає більш стійким;
- дитина намагається уникати ситуацій, що вимагають комунікації з іншими людьми;
- замінює одне слово іншим, через страх заїкання;
- під час заїкання з’являються додаткові рухи тіла або обличчя, підвищена напруга в м’язах мовленнєвого апарату;
- часто та послідовно повторює цілі слова та фрази;
- частіше повторює звуки та склади;
- через напруження може спостерігатися підвищення висоти тону або гучності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як завершити грудне вигодовування безпечно для мами і дитини?

Післяпологовий період | 00:30, 31.03.2026

До року грудне молоко залишається основним джерелом енергії та поживних речовин для малюка. Після року воно також не втрачає корисних властивостей, навпаки — чим довше немовля отримує грудне молоко, тим краще формується у нього/неї прикус, захист від

Денний сон: як вкласти дитину спати вдень, якщо вона не хоче?

Дитина | 19:30, 29.03.2026

Режим дня кожної дитини індивідуальний. Але є одна обставина, яка об’єднує всіх дітей, – це потреба в денному сні. Новонароджені зазвичай сплять дуже багато, по 18-20 годин на добу, а до 2 місяців – вже 15-17 годин. У 3 місяці перерви на неспання ста

Дитячий садок, няня чи бабуся і дідусь: з ким залишити дитину?

Дитина | 08:30, 29.03.2026

Дитячий садок, бабуся і дідусь чи няня: ось три можливості, з ким залишити дитину, коли мама повертається на роботу.

Герпес у дітей: симптоми і лікування

Інфекції | 07:30, 29.03.2026

Герпес або застуда на губі рідко з’являється у зовсім маленьких дітей, оскільки вони мають імунітет, який дістався їм від матері. Але пізніше такий захист слабшає і ймовірність зараження герпесом зростає. Чому ж у дітей з’являється герпес і як його л

Чому варто відмовитися від пластикової пляшечки для годування?

Немовля | 06:30, 29.03.2026

Дослідження фахівців з Трініті-коледжу в Дубліні виявило наявність в пляшечках для годування немовлят мільйонів часток мікропластику. Причина їх появи – звична процедура очищення пляшок.

Переводимо годинники: як допомогти дитині адаптуватися до переходу на літній час?

Дитина | 00:30, 29.03.2026

Важливо поступово коригувати час приймання їжі, збільшити час перебування на свіжому повітрі та обмежити використання гаджетів увечері, щоб полегшити перехід.

Як говорити з дітьми про статеві органи?

Дитина | 19:30, 28.03.2026

Коли батьки замість медичних назв “пеніс” або “вульва” кажуть “піся”, вони дають дитині зрозуміти, що це щось непристойне. Незалежно від того, чи відповідають батьки на питання дитини або самі починають розмову про статеві органи, варто враховувати з