Що робити, якщо дитина заїкається?

Найчастіше заїкання виникає в дитинстві. Порушення мовлення може виникнути через активний розвиток нервової системи й із часом минати. А інколи – це наслідок стресу або психологічної травми.

Заїкання – це порушення темпу, ритму та плавності мовлення. Найчастіше заїкання виникає в дітей із двох-трьох років. Саме в цей період у них починає активно розвиватися фразове мовлення.

Заїкання може мати органічний або психогенний характер. Дитина може робити паузи або зупинки, зациклюватись на певному складі або звукові, розтягувати слова.

Якщо батьки помітили у своєї дитини заїкання, не варто відразу панікувати. В більшості випадків, до п’яти-шести років може виникати фізіологічне заїкання, яке спричинене активним розвитком нервової системи, мисленнєвих процесів і мовлення. Дитина може заїкатися від декількох тижнів до декількох місяців. Фізіологічне заїкання проходить самостійно, без додаткової допомоги спеціалістів.

Також заїкання може бути генетично обумовленим. Дослідження на близнюках говорять про те, що взаємодія між генетичними чинниками та навколишнім середовищем може призводити до заїкання осіб, які схильні до цього.

Крім цього, заїкання може виникати, коли здатність дитини до вільного володіння мовленням не відповідає вимогам навколишнього середовища. Наприклад, дитина пішла в перший клас, але ще не готова відповідати на заняттях. Необхідність говорити може викликати хвилювання та стрес, через що дитина може почати заїкатися.

Також причиною часто стають стресові чинники. Наприклад, дитина чогось сильно злякалася, отримала сильне емоційне враження та психологічну травму, внаслідок чого почала запинатися. У такому випадку потрібне втручання не лише логопеда, а й психолога, щоб пропрацювати первинну причину заїкання.

У декого заїкання може вторинно викликати соціальну фобію, через що діти часто уникають спілкування. Бо інколи їх можуть підганяти батьки, вчителі або булити однолітки. Це посилює стрес і погіршує проблему. Тому важливо забезпечити дитині безпечне середовище вдома та поза його межами.

Що робити батькам?

- забезпечте вдома спокійну атмосферу. Постарайтеся сповільнити темп сімейного життя;
- говоріть повільно й чітко, коли розмовляєте з дитиною чи іншими в її присутності;
- завжди підтримуйте зоровий контакт із дитиною, вона має відчувати, що є активним вашим співрозмовником;
- дозвольте вашій дитині говорити за себе та закінчувати свої думки до кінця;
- говоріть із дитиною неквапливо, часто роблячи паузи. Чекайте декілька секунд після того, як дитина закінчить говорити;
- використовуйте короткі прості фрази й запитання, які не вимагають широкої розгорнутої відповіді;
- зменште кількість запитань до дитини. Нехай вона частіше відчуває себе ініціатором. Так діти мають більше мотивації до спілкування та відчувають себе більш вільно в процесі комунікації;
- обов’язково щоденно приділяйте дитині час, грайте в її улюблені ігри. Їй дуже важливо відчувати любов і підтримку батьків.

Чого не варто робити?

- не варто сварити дитину за заїкання, це спричиняє додатковий стрес. Не вимагайте завжди говорити точно та правильно. Дозвольте спілкуванню бути веселим і приємним.
- не перебивайте дитину та не кажіть їй починати спочатку. Уникайте слів: «Думай перед тим, як сказати!».
- уникайте виправлень або критики. Наприклад, коментарі на кшталт: «Говори повільніше», «Не поспішай» або «Зроби глибокий вдих» можуть лише погіршити ситуацію і, як наслідок, дитина буде зациклюватися на своєму заїканні ще більше.

Коли потрібна допомога спеціаліста?

Існують червоні прапорці, які сигналізують, що варто звернутися до лікаря:

- у дитини дуже посилюється заїкання, стає більш стійким;
- дитина намагається уникати ситуацій, що вимагають комунікації з іншими людьми;
- замінює одне слово іншим, через страх заїкання;
- під час заїкання з’являються додаткові рухи тіла або обличчя, підвищена напруга в м’язах мовленнєвого апарату;
- часто та послідовно повторює цілі слова та фрази;
- частіше повторює звуки та склади;
- через напруження може спостерігатися підвищення висоти тону або гучності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• 5 речей, яких краще не робити мамі в присутності дитини
  
• 5 заборон, через які у дітей з'являються комплекси
  
• Літо 2024 року буде таким же спекотним, як і попереднє, а потім буде "переворот", – кліматологи
  
• В Індонезії блискавка вбила футболіста під час матчу (відео)
  

Цікаво також:

Новини по темі

5 «не можна» у вихованні донечки

Виховання | 14:50, 06.09.2024

Дівчатка — це квіточки. Вони ніжні, тендітні, вразливі. Батькам хочеться докласти максимум зусиль, аби вберегти донечок від небезпек та розчарувань. І це все від безмежної любові. Проте інколи потрібно зупинитися і поглянути на речі у довгостроковій

Що насправді означає «поважати дитину»?

Дитина | 11:20, 06.09.2024

Що означає «поважати вибір та потреби дитини»? Від самого народження вона вже має все необхідне для розвитку. Не можна ставитися до дітей як до «неповноцінних». Як і дорослий, дитина існує у цьому світі, має почуття, і батькам необхідно дослуховувати

Як припинити робити уроки з дитиною?

Школярі | 10:30, 06.09.2024

Пам’ятайте, що навчання — справа дитини, а не ваша. Якщо ви занадто хвилюєтеся за невиконане домашнє завдання, тривалий час сидите разом з дитиною над ними, то це ознака надмірної тривожності, гіперопіки. Дитина повинна навчитися сама розподіляти сві

Що не можна говорити дитині, коли ваша дитина збирається до садочка

Дошкільнята | 09:30, 06.09.2024

Перші кроки до соціального життя та залучення до першого дитячого колективу — це стрес для малюка. Нові люди, нова обстановка та ще й мами немає поряд. Не загострюйте ситуацію, кажучи дитині фрази, здатні посилити стресове навантаження.

6 помилок батьків, які відвертають першокласників від шкільного навчання

Мама | 08:30, 06.09.2024

Коли першокласники стикаються з першими труднощами, їхнє подальше ставлення до навчання формують саме батьки. А ті іноді навіть не помічають, що і яким тоном вони кажуть стосовно навчання. Коментувати дії педагогів, сумніватися у раціональності систе

Що робити батькам, якщо дитина постійно ниє?

Дитина | 07:40, 06.09.2024

У маленьких дітей частою є спільна риса — вони полюбляють поскиглити. Хоче переглянути ще один фільм, замість йти у ліжко? Ниє. Хоче лягти спати у пачці балерини? Ниє. Вже 10 хвилин намагається самостійно відчинити дверцята машини? Ниє. Та як діяти?

5 кроків до підвищення самооцінки невпевнених у собі дітей

Дитина | 14:50, 05.09.2024

Невпевненість у собі — це не просто сором’язливість. Дитина з низькою самооцінкою швидко підпадає під чужий вплив, не вміє обстоювати свої інтереси. І постійні схвалення на зразок «Ти такий розумний!», «Ти найкращий!» не підвищують самооцінку, навпак

Коментарі до новини

Додати коментар до публікації

Ваше Ім'я:    Ваш E-Mail:  

Код:


Введіть код: