Що робити, якщо дитина заїкається?

Найчастіше заїкання виникає в дитинстві. Порушення мовлення може виникнути через активний розвиток нервової системи й із часом минати. А інколи – це наслідок стресу або психологічної травми.

Заїкання – це порушення темпу, ритму та плавності мовлення. Найчастіше заїкання виникає в дітей із двох-трьох років. Саме в цей період у них починає активно розвиватися фразове мовлення.

Заїкання може мати органічний або психогенний характер. Дитина може робити паузи або зупинки, зациклюватись на певному складі або звукові, розтягувати слова.

Якщо батьки помітили у своєї дитини заїкання, не варто відразу панікувати. В більшості випадків, до п’яти-шести років може виникати фізіологічне заїкання, яке спричинене активним розвитком нервової системи, мисленнєвих процесів і мовлення. Дитина може заїкатися від декількох тижнів до декількох місяців. Фізіологічне заїкання проходить самостійно, без додаткової допомоги спеціалістів.

Також заїкання може бути генетично обумовленим. Дослідження на близнюках говорять про те, що взаємодія між генетичними чинниками та навколишнім середовищем може призводити до заїкання осіб, які схильні до цього.

Крім цього, заїкання може виникати, коли здатність дитини до вільного володіння мовленням не відповідає вимогам навколишнього середовища. Наприклад, дитина пішла в перший клас, але ще не готова відповідати на заняттях. Необхідність говорити може викликати хвилювання та стрес, через що дитина може почати заїкатися.

Також причиною часто стають стресові чинники. Наприклад, дитина чогось сильно злякалася, отримала сильне емоційне враження та психологічну травму, внаслідок чого почала запинатися. У такому випадку потрібне втручання не лише логопеда, а й психолога, щоб пропрацювати первинну причину заїкання.

У декого заїкання може вторинно викликати соціальну фобію, через що діти часто уникають спілкування. Бо інколи їх можуть підганяти батьки, вчителі або булити однолітки. Це посилює стрес і погіршує проблему. Тому важливо забезпечити дитині безпечне середовище вдома та поза його межами.

Що робити батькам?

- забезпечте вдома спокійну атмосферу. Постарайтеся сповільнити темп сімейного життя;
- говоріть повільно й чітко, коли розмовляєте з дитиною чи іншими в її присутності;
- завжди підтримуйте зоровий контакт із дитиною, вона має відчувати, що є активним вашим співрозмовником;
- дозвольте вашій дитині говорити за себе та закінчувати свої думки до кінця;
- говоріть із дитиною неквапливо, часто роблячи паузи. Чекайте декілька секунд після того, як дитина закінчить говорити;
- використовуйте короткі прості фрази й запитання, які не вимагають широкої розгорнутої відповіді;
- зменште кількість запитань до дитини. Нехай вона частіше відчуває себе ініціатором. Так діти мають більше мотивації до спілкування та відчувають себе більш вільно в процесі комунікації;
- обов’язково щоденно приділяйте дитині час, грайте в її улюблені ігри. Їй дуже важливо відчувати любов і підтримку батьків.

Чого не варто робити?

- не варто сварити дитину за заїкання, це спричиняє додатковий стрес. Не вимагайте завжди говорити точно та правильно. Дозвольте спілкуванню бути веселим і приємним.
- не перебивайте дитину та не кажіть їй починати спочатку. Уникайте слів: «Думай перед тим, як сказати!».
- уникайте виправлень або критики. Наприклад, коментарі на кшталт: «Говори повільніше», «Не поспішай» або «Зроби глибокий вдих» можуть лише погіршити ситуацію і, як наслідок, дитина буде зациклюватися на своєму заїканні ще більше.

Коли потрібна допомога спеціаліста?

Існують червоні прапорці, які сигналізують, що варто звернутися до лікаря:

- у дитини дуже посилюється заїкання, стає більш стійким;
- дитина намагається уникати ситуацій, що вимагають комунікації з іншими людьми;
- замінює одне слово іншим, через страх заїкання;
- під час заїкання з’являються додаткові рухи тіла або обличчя, підвищена напруга в м’язах мовленнєвого апарату;
- часто та послідовно повторює цілі слова та фрази;
- частіше повторює звуки та склади;
- через напруження може спостерігатися підвищення висоти тону або гучності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому у дітей можуть виникнути затримки мовлення?

Дитина | 06:30, 04.04.2026

Уміння вимовляти окремі слова в кожного малюка з’являється в різний час залежно від особливостей індивідуального розвитку. Про вік, у якому діти починають говорити, та можливі причини затримки мовлення розповіла Тетяна Кудярська, завідувачка логопеди

Коли дитина починає самостійно тримати голову?

Дитина | 01:20, 04.04.2026

Малюки ростуть надзвичайно швидко. Мама з татом і озирнутися не встигнуть, як їхня дитина вже починає самостійно тримати голівку. У скільки місяців діти починають тримати голівку та як батькам допомогти опанувати це вміння?

Старші чи молодші, доньки чи сини:кого батьки люблять більше?

Сімейні справи | 00:30, 04.04.2026

Дослідження, проведене міжнародною командою вчених, виявило, що батьки часто віддають перевагу старшим дітям і донькам.

Коли дитина починає сидіти: норми

Дитина | 07:30, 03.04.2026

Малюки дуже швидко розвиваються. У перші місяці життя дитина вже вчиться тримати голівку, фокусувати увагу на одному предметі та сидіти. Коли діти починають самостійно сидіти та чи можуть батьки допомогти опанувати цю навичку?

Чи можна натирати дитину оцтом при високій температурі?

Хвороби | 06:30, 03.04.2026

Висока температура в дитини – страшний кошмар кожної мами. Батькам хочеться допомогти малюку якнайшвидше, але якщо під рукою немає жарознижувальних препаратів у хід йдуть народні методи. Один з ефективних народних способів збити температуру – натиран

Одна година в телефоні підвищує ризик короткозорості в дітей на 21%

Дитина | 01:20, 03.04.2026

Команда корейських учених під час метааналізу інших досліджень на задану тему з’ясувала, що лише одна година сидіння перед екраном телефону або іншого гаджета підвищила ризик появи у дітей міопії, тобто короткозорості, на 21%.

Все більше дітей страждають на психічні розлади

Дитина | 00:30, 03.04.2026

Команда вчених Лондонського університету під час дослідження з’ясувала, що кількість дітей, госпіталізованих у відділення інтенсивної терапії в Англії через серйозні проблеми з психічним здоров’ям, за останнє десятиліття збільшилася на 65%.