Що робити, якщо дитина заїкається?

Найчастіше заїкання виникає в дитинстві. Порушення мовлення може виникнути через активний розвиток нервової системи й із часом минати. А інколи – це наслідок стресу або психологічної травми.

Заїкання – це порушення темпу, ритму та плавності мовлення. Найчастіше заїкання виникає в дітей із двох-трьох років. Саме в цей період у них починає активно розвиватися фразове мовлення.

Заїкання може мати органічний або психогенний характер. Дитина може робити паузи або зупинки, зациклюватись на певному складі або звукові, розтягувати слова.

Якщо батьки помітили у своєї дитини заїкання, не варто відразу панікувати. В більшості випадків, до п’яти-шести років може виникати фізіологічне заїкання, яке спричинене активним розвитком нервової системи, мисленнєвих процесів і мовлення. Дитина може заїкатися від декількох тижнів до декількох місяців. Фізіологічне заїкання проходить самостійно, без додаткової допомоги спеціалістів.

Також заїкання може бути генетично обумовленим. Дослідження на близнюках говорять про те, що взаємодія між генетичними чинниками та навколишнім середовищем може призводити до заїкання осіб, які схильні до цього.

Крім цього, заїкання може виникати, коли здатність дитини до вільного володіння мовленням не відповідає вимогам навколишнього середовища. Наприклад, дитина пішла в перший клас, але ще не готова відповідати на заняттях. Необхідність говорити може викликати хвилювання та стрес, через що дитина може почати заїкатися.

Також причиною часто стають стресові чинники. Наприклад, дитина чогось сильно злякалася, отримала сильне емоційне враження та психологічну травму, внаслідок чого почала запинатися. У такому випадку потрібне втручання не лише логопеда, а й психолога, щоб пропрацювати первинну причину заїкання.

У декого заїкання може вторинно викликати соціальну фобію, через що діти часто уникають спілкування. Бо інколи їх можуть підганяти батьки, вчителі або булити однолітки. Це посилює стрес і погіршує проблему. Тому важливо забезпечити дитині безпечне середовище вдома та поза його межами.

Що робити батькам?

- забезпечте вдома спокійну атмосферу. Постарайтеся сповільнити темп сімейного життя;
- говоріть повільно й чітко, коли розмовляєте з дитиною чи іншими в її присутності;
- завжди підтримуйте зоровий контакт із дитиною, вона має відчувати, що є активним вашим співрозмовником;
- дозвольте вашій дитині говорити за себе та закінчувати свої думки до кінця;
- говоріть із дитиною неквапливо, часто роблячи паузи. Чекайте декілька секунд після того, як дитина закінчить говорити;
- використовуйте короткі прості фрази й запитання, які не вимагають широкої розгорнутої відповіді;
- зменште кількість запитань до дитини. Нехай вона частіше відчуває себе ініціатором. Так діти мають більше мотивації до спілкування та відчувають себе більш вільно в процесі комунікації;
- обов’язково щоденно приділяйте дитині час, грайте в її улюблені ігри. Їй дуже важливо відчувати любов і підтримку батьків.

Чого не варто робити?

- не варто сварити дитину за заїкання, це спричиняє додатковий стрес. Не вимагайте завжди говорити точно та правильно. Дозвольте спілкуванню бути веселим і приємним.
- не перебивайте дитину та не кажіть їй починати спочатку. Уникайте слів: «Думай перед тим, як сказати!».
- уникайте виправлень або критики. Наприклад, коментарі на кшталт: «Говори повільніше», «Не поспішай» або «Зроби глибокий вдих» можуть лише погіршити ситуацію і, як наслідок, дитина буде зациклюватися на своєму заїканні ще більше.

Коли потрібна допомога спеціаліста?

Існують червоні прапорці, які сигналізують, що варто звернутися до лікаря:

- у дитини дуже посилюється заїкання, стає більш стійким;
- дитина намагається уникати ситуацій, що вимагають комунікації з іншими людьми;
- замінює одне слово іншим, через страх заїкання;
- під час заїкання з’являються додаткові рухи тіла або обличчя, підвищена напруга в м’язах мовленнєвого апарату;
- часто та послідовно повторює цілі слова та фрази;
- частіше повторює звуки та склади;
- через напруження може спостерігатися підвищення висоти тону або гучності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чи варто змушувати дитину їсти?

Дитяче харчування | 00:30, 12.11.2025

Зазвичай проблема поганого апетиту малюків вперше підіймається бабусями. Це саме їм завжди здається, що дитина погано їсть, що вона дуже худа або занадто бліда. У більшості випадку, це й справді їм тільки здається, але в результаті страждає той самий

Там Бабай: чим ми лякаємо своїх дітей?

Дитина | 22:30, 10.11.2025

Які тільки методи не використовують люблячі батьки, для того, щоб виростити гідну людину. Інколи в хід йдуть не найкращі прийоми, такі як покарання та залякування. Бабайка, сіренький вовчик та страшний дядя міліціонер стають вірними помічниками у вих

Чим зайняти дитину в дорозі?

Дитина | 20:30, 10.11.2025

Не рідко діти переносять дорогу тривожно: вже через 20-30 хвилин поїздки їм зазвичай стає нудно, вони починають вередувати та щохвилини питати: «Ну скоро вже?», «Ну коли приїдемо?». В результаті, початок відпустки стає суцільним жахом як для дітей, т

З чого починати ранок перед школою?

Школярі | 19:30, 10.11.2025

Не дарма кажуть, що як день почнеш – так його і проведеш. У період навчання ранок є чи не найважливішим часом доби. Адже саме вранці необхідно отримати заряд бадьорості та енергії і позитивно налаштуватись на продуктивний день.

Дитина гризе нігті: як допомогти їй позбутися цієї звички?

Дитина | 19:00, 10.11.2025

Деякі батьки вважають це абсолютно нормальним явищем, тому рідко вживають якісь радикальні дії. З іншої сторони, психологи стверджують, що ця нестрашна на перший погляд звичка може бути симптомом серйозних проблем зі здоров’ям. Хто ж насправді має ра

Гіперактивність у дитини – це риса характеру чи хвороба?

Дитина | 18:22, 10.11.2025

Раніше вважалося, якщо дитина активна – то вона безперечно здорова та щаслива. Але часом трапляється і так, що ця зайва енергійність починає дратувати не тільки маму з татом, а й самого маленького непосиду. З віком у дитини формується неможливість ск

Коли занадто: Чому гігієна має бути в міру?

Здоров'я | 08:30, 10.11.2025

Ми вчимо дітей правильній гігієні буквально з народження. Мити руки після прогулянки та перед їжею, щоденно купатись, слідкувати за охайністю власного одягу – все це прості правила, з якими живуть більшість людей. Але зустрічаються й такі матусі, для