Що робити, якщо дитина заїкається?

Найчастіше заїкання виникає в дитинстві. Порушення мовлення може виникнути через активний розвиток нервової системи й із часом минати. А інколи – це наслідок стресу або психологічної травми.

Заїкання – це порушення темпу, ритму та плавності мовлення. Найчастіше заїкання виникає в дітей із двох-трьох років. Саме в цей період у них починає активно розвиватися фразове мовлення.

Заїкання може мати органічний або психогенний характер. Дитина може робити паузи або зупинки, зациклюватись на певному складі або звукові, розтягувати слова.

Якщо батьки помітили у своєї дитини заїкання, не варто відразу панікувати. В більшості випадків, до п’яти-шести років може виникати фізіологічне заїкання, яке спричинене активним розвитком нервової системи, мисленнєвих процесів і мовлення. Дитина може заїкатися від декількох тижнів до декількох місяців. Фізіологічне заїкання проходить самостійно, без додаткової допомоги спеціалістів.

Також заїкання може бути генетично обумовленим. Дослідження на близнюках говорять про те, що взаємодія між генетичними чинниками та навколишнім середовищем може призводити до заїкання осіб, які схильні до цього.

Крім цього, заїкання може виникати, коли здатність дитини до вільного володіння мовленням не відповідає вимогам навколишнього середовища. Наприклад, дитина пішла в перший клас, але ще не готова відповідати на заняттях. Необхідність говорити може викликати хвилювання та стрес, через що дитина може почати заїкатися.

Також причиною часто стають стресові чинники. Наприклад, дитина чогось сильно злякалася, отримала сильне емоційне враження та психологічну травму, внаслідок чого почала запинатися. У такому випадку потрібне втручання не лише логопеда, а й психолога, щоб пропрацювати первинну причину заїкання.

У декого заїкання може вторинно викликати соціальну фобію, через що діти часто уникають спілкування. Бо інколи їх можуть підганяти батьки, вчителі або булити однолітки. Це посилює стрес і погіршує проблему. Тому важливо забезпечити дитині безпечне середовище вдома та поза його межами.

Що робити батькам?

- забезпечте вдома спокійну атмосферу. Постарайтеся сповільнити темп сімейного життя;
- говоріть повільно й чітко, коли розмовляєте з дитиною чи іншими в її присутності;
- завжди підтримуйте зоровий контакт із дитиною, вона має відчувати, що є активним вашим співрозмовником;
- дозвольте вашій дитині говорити за себе та закінчувати свої думки до кінця;
- говоріть із дитиною неквапливо, часто роблячи паузи. Чекайте декілька секунд після того, як дитина закінчить говорити;
- використовуйте короткі прості фрази й запитання, які не вимагають широкої розгорнутої відповіді;
- зменште кількість запитань до дитини. Нехай вона частіше відчуває себе ініціатором. Так діти мають більше мотивації до спілкування та відчувають себе більш вільно в процесі комунікації;
- обов’язково щоденно приділяйте дитині час, грайте в її улюблені ігри. Їй дуже важливо відчувати любов і підтримку батьків.

Чого не варто робити?

- не варто сварити дитину за заїкання, це спричиняє додатковий стрес. Не вимагайте завжди говорити точно та правильно. Дозвольте спілкуванню бути веселим і приємним.
- не перебивайте дитину та не кажіть їй починати спочатку. Уникайте слів: «Думай перед тим, як сказати!».
- уникайте виправлень або критики. Наприклад, коментарі на кшталт: «Говори повільніше», «Не поспішай» або «Зроби глибокий вдих» можуть лише погіршити ситуацію і, як наслідок, дитина буде зациклюватися на своєму заїканні ще більше.

Коли потрібна допомога спеціаліста?

Існують червоні прапорці, які сигналізують, що варто звернутися до лікаря:

- у дитини дуже посилюється заїкання, стає більш стійким;
- дитина намагається уникати ситуацій, що вимагають комунікації з іншими людьми;
- замінює одне слово іншим, через страх заїкання;
- під час заїкання з’являються додаткові рухи тіла або обличчя, підвищена напруга в м’язах мовленнєвого апарату;
- часто та послідовно повторює цілі слова та фрази;
- частіше повторює звуки та склади;
- через напруження може спостерігатися підвищення висоти тону або гучності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

З якого віку можна давати дитині полуницю?

Дитяче харчування | 00:30, 02.06.2026

Полуницю можна вводити в раціон дитини з 6 місяців, тобто з самого початку введення прикорму.

Чому дитина часто плаче уві сні?

Дитина | 08:30, 01.06.2026

Частий плач дитини уві сні найчастіше пов'язаний із незрілістю її нервової системи, яка бурхливо реагує на події дня, етапами активного розвитку або нічними жахами. У більшості випадків такий плач є тимчасовим явищем, проте він завжди свідчить про те

Чому дитина дуже неуважна?

Дитина | 07:30, 01.06.2026

Надмірна неуважність у дитини найчастіше викликана перевтомою, дефіцитом сну або хронічним стресом через надмірні навантаження. Батькам часто здається, що дитина просто лінується чи вередує, проте здатність концентруватися напряму залежить від зрілос

Чому дитину болить спина?

Дитина | 06:30, 01.06.2026

Біль у спині в дітей найчастіше викликаний м'язовим перенапруженням через важкі наплічники, тривале сидіння за гаджетами або різкі рухи під час спорту. На відміну від дорослих, у яких спина зазвичай болить через вікові зміни хребта, у дітей цей симпт

Чи можна дітям робити МРТ?

Дитина | 01:20, 01.06.2026

Дітям можна і безпечно робити МРТ (магнітно-резонансну томографію). Це обстеження не використовує радіацію чи рентгенівське випромінювання, тому воно не завдає шкоди дитячому організму і його можна проводити навіть немовлятам з перших днів життя.

Які продукти, що діти їдять щодня, шкідливі для їхнього здоров'я?

Дитяче харчування | 00:30, 01.06.2026

Найбільш шкідливими для дітей є ультраоброблені продукти, що містять надлишок доданого цукру, солі, штучних консервантів та трансжирів. Оскільки дитячий організм активно росте, щоденне вживання такої їжі перевантажує внутрішні органи та веде до хроні

Тривала відсутність апетиту у дитини: чи варто хвилюватися?

Дитяче харчування | 08:30, 31.05.2026

Тривала відсутність апетиту у дитини протягом кількох тижнів — це серйозний сигнал, який вказує на прихований хронічний процес в організмі, психологічний дискомфорт або дефіцит важливих мікроелементів. На відміну від ситуативного зниження апетиту (на