Що робити, якщо дитина заїкається?

Найчастіше заїкання виникає в дитинстві. Порушення мовлення може виникнути через активний розвиток нервової системи й із часом минати. А інколи – це наслідок стресу або психологічної травми.

Заїкання – це порушення темпу, ритму та плавності мовлення. Найчастіше заїкання виникає в дітей із двох-трьох років. Саме в цей період у них починає активно розвиватися фразове мовлення.

Заїкання може мати органічний або психогенний характер. Дитина може робити паузи або зупинки, зациклюватись на певному складі або звукові, розтягувати слова.

Якщо батьки помітили у своєї дитини заїкання, не варто відразу панікувати. В більшості випадків, до п’яти-шести років може виникати фізіологічне заїкання, яке спричинене активним розвитком нервової системи, мисленнєвих процесів і мовлення. Дитина може заїкатися від декількох тижнів до декількох місяців. Фізіологічне заїкання проходить самостійно, без додаткової допомоги спеціалістів.

Також заїкання може бути генетично обумовленим. Дослідження на близнюках говорять про те, що взаємодія між генетичними чинниками та навколишнім середовищем може призводити до заїкання осіб, які схильні до цього.

Крім цього, заїкання може виникати, коли здатність дитини до вільного володіння мовленням не відповідає вимогам навколишнього середовища. Наприклад, дитина пішла в перший клас, але ще не готова відповідати на заняттях. Необхідність говорити може викликати хвилювання та стрес, через що дитина може почати заїкатися.

Також причиною часто стають стресові чинники. Наприклад, дитина чогось сильно злякалася, отримала сильне емоційне враження та психологічну травму, внаслідок чого почала запинатися. У такому випадку потрібне втручання не лише логопеда, а й психолога, щоб пропрацювати первинну причину заїкання.

У декого заїкання може вторинно викликати соціальну фобію, через що діти часто уникають спілкування. Бо інколи їх можуть підганяти батьки, вчителі або булити однолітки. Це посилює стрес і погіршує проблему. Тому важливо забезпечити дитині безпечне середовище вдома та поза його межами.

Що робити батькам?

- забезпечте вдома спокійну атмосферу. Постарайтеся сповільнити темп сімейного життя;
- говоріть повільно й чітко, коли розмовляєте з дитиною чи іншими в її присутності;
- завжди підтримуйте зоровий контакт із дитиною, вона має відчувати, що є активним вашим співрозмовником;
- дозвольте вашій дитині говорити за себе та закінчувати свої думки до кінця;
- говоріть із дитиною неквапливо, часто роблячи паузи. Чекайте декілька секунд після того, як дитина закінчить говорити;
- використовуйте короткі прості фрази й запитання, які не вимагають широкої розгорнутої відповіді;
- зменште кількість запитань до дитини. Нехай вона частіше відчуває себе ініціатором. Так діти мають більше мотивації до спілкування та відчувають себе більш вільно в процесі комунікації;
- обов’язково щоденно приділяйте дитині час, грайте в її улюблені ігри. Їй дуже важливо відчувати любов і підтримку батьків.

Чого не варто робити?

- не варто сварити дитину за заїкання, це спричиняє додатковий стрес. Не вимагайте завжди говорити точно та правильно. Дозвольте спілкуванню бути веселим і приємним.
- не перебивайте дитину та не кажіть їй починати спочатку. Уникайте слів: «Думай перед тим, як сказати!».
- уникайте виправлень або критики. Наприклад, коментарі на кшталт: «Говори повільніше», «Не поспішай» або «Зроби глибокий вдих» можуть лише погіршити ситуацію і, як наслідок, дитина буде зациклюватися на своєму заїканні ще більше.

Коли потрібна допомога спеціаліста?

Існують червоні прапорці, які сигналізують, що варто звернутися до лікаря:

- у дитини дуже посилюється заїкання, стає більш стійким;
- дитина намагається уникати ситуацій, що вимагають комунікації з іншими людьми;
- замінює одне слово іншим, через страх заїкання;
- під час заїкання з’являються додаткові рухи тіла або обличчя, підвищена напруга в м’язах мовленнєвого апарату;
- часто та послідовно повторює цілі слова та фрази;
- частіше повторює звуки та склади;
- через напруження може спостерігатися підвищення висоти тону або гучності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому неслухняна дитина - це добре?

Дитина | 00:30, 07.05.2026

Неслухняна дитина — це часто ознака здорового розвитку, яка свідчить про активну позицію, формування власної думки та критичного мислення. Така поведінка демонструє емоційну зрілість, вміння відстоювати кордони та прагнення до самостійності, а не слі

Як налагодити стосунки з дочкою підлітком?

Сімейні справи | 19:30, 06.05.2026

Налагодження стосунків з дочкою-підлітком вимагає терпіння, поваги до її особистого простору та переходу від стилю «наставник» до стилю «партнер». Ключовими є щире слухання без оцінок, прийняття її емоцій, повага до приватного життя та спільний якісн

Лікарі назвали продукти, що підвищують IQ у дітей

Дитяче харчування | 08:30, 06.05.2026

Лікарі та дієтологи виділяють продукти, багаті на Омега-3, холін та антиоксиданти, які критично важливі для розвитку мозку, пам'яті та когнітивних здібностей дітей. До ТОП-списку входять жирна риба (лосось, тунець), яйця, горіхи, ягоди (чорниця), зел

Як допомогти дитині перемогти страх темряви?

Дитина | 07:30, 06.05.2026

Щоб допомогти дитині перемогти страх темряви, важливо спокійно обговорити її побоювання, не знецінювати їх та створити атмосферу безпеки. Використовуйте нічники, малюйте монстрів і перетворюйте їх на смішних персонажів, грайте в ігри з ліхтариком та

Як підготувати дитину до розлучення батьків?

Сімейні справи | 01:30, 06.05.2026

Діти часом дуже непросто переживають зміни в сім’ї, які відбуваються через розлучення батьків. Як допомогти сину чи доньці справитися та не поглиблювати болісні переживання?

Батьківський інстинкт: коли він є, а коли його немає?

Тато | 06:30, 05.05.2026

Науково підтвердженого, автоматичного «інстинкту» відразу після пологів у людей часто не існує; це скоріше психологічний та гормональний механізм, що формується поступово. Батьківський інстинкт проявляється як бажання захистити та навчити дитину, при

Чому кажуть, що молодшого люблять більше?

Дитина | 01:20, 05.05.2026

Твердження про те, що молодших дітей у сім'ї люблять більше, є досить поширеним стереотипом, який часто базується не стільки на різниці в обсязі любові, скільки на особливостях батьківської поведінки та динаміки стосунків.