5 фраз, які повільно руйнують самооцінку вашої дитини

Adoption

Date: 14:50, 01.10.2024 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

645 Переглядів

Кожен батько хоче виховати дитину впевненою у собі та у своїх силах. Але як часто — здебільшого мимоволі — з вуст мам та тат зриваються закиди, які не залишають від дитячої самооцінки каменю на камені?

89_1.jpg (28.03 Kb)

5 фраз, яких краще уникати:

«Подивися, як у Андрійка гарно виходить, не те що в тебе!»

Порівняння — безвідмовний спосіб знищити віру в себе. Подібні фрази не мотивують. Якщо вони і пробуджують дух змагання, то далеко не в його здоровому прояві.

Насамперед дитина робить висновок, що гіпотетичний Микита подобається мамі чи татові більше: якби їхня воля, вони б здали невдалий екземпляр і завели того, у якого виходить краще. Ні в чому не винний Микитка стає об’єктом ненависті.

Найпоширеніший результат таких посилань — доросла людина, яка займається чимось не з внутрішнього спонукання, а щоб довести, що вона краща за інші. Вона не насолоджується спортом, бо не вміє програвати. Кидає будь-яку діяльність, як тільки бачить, що чиїсь навички чи таланти перевершують її. Знаходиться у постійному стресі на роботі і не завжди вирішує поставлені завдання, бо бачить у колегах конкурентів.

Чужі невдачі його радують, але не приносять задоволення: адже він постійно порівнює себе з іншими і бачить, що у когось машина дорожча, на комусь краще сидить костюм, хтось у його роки захистив дві дисертації. І все це відбувається від прихованої впевненості: «Мама мене не любить, тому що я поступаюся оточуючим».

«Ти все тільки псуєш!»
Нерідко діти показують вам свій витвір мистецтва на стіні, вироби, те, як вони вперше помили посуд, але їх результат далекий від досконалості. А коли вони чують від батьків фразу: “Ти все псуєш”, вона в корені вбиває бажання пробувати щось нове.

Звичайно, не потрібно захоплюватися всім, що робить дитина, говорити: «Дуже добре», коли насправді «погано» — це позбавить її здатності тверезо оцінювати свої твори у дорослому віці.

Підходити до питання треба тонко: хвалити за ініціативу, знаходити вдалі деталі, але пояснювати, як виконати завдання краще.

Повернемося доприкладу з псуванням стін. Деякі батьки заводять у дитячій спеціальні шпалери, щоб дитина ні в чому собі не відмовляла. Якщо такої можливості немає, а син чи дочка продовжують малювати на стінах, незважаючи на закиди — переконайтеся, що дитина має альбоми для малювання.

Навіть якщо вам здається, що вона займається мазнею – ви ж не хочете бути тим батьком, який душить талант у зародку. Критикуючи, не забувайте відзначати: ви висловлюєте свою думку, а не безумовну істину.

«Тобі нічого не можна довірити!»
Дитина йшла з магазину і впустила пакет із яйцями: вона зіпсувала продукти — це не привід розбивати її сприйняття себе як повноцінного члена сім’ї, який може і хоче допомогти батькам.

Скільки побутових промахів допускають дорослі? Гублять гроші, забувають речі в метро, б’ють посуд.

Здорова реакція: «Ніхто не помер, наступного разу будь обережнішим і уважнішим».

«Я сама все зроблю, бо за тебе переробляти доведеться!»
У цей момент дитина почувається нікчемною: «Якщо я ні на що не придатна, то я й пробувати більше не буду. Мамі все одно доведеться робити наново». У результаті вона навіть робити уроки розпочати не може. Чому? Та тому, що ви в будь-якому випадку зробите все по-своєму без її участі, коли повернетесь із роботи.

Тут проблема не лише у фразі, а й у звичках. З раннього дитинства в людини має бути сфера діяльності, в яку не втручаються старші, навіть якщо в них руки сверблять зробити «як треба».

«Ти в цьому нічого не розумієш, не втручайся в розмову!»
По-перше, дітям краще не бути присутніми при діалогах, теми яких їм недоступні. Якщо дитина все ж таки знаходиться поруч, будьте готові вислухати її. В іншому випадку їй буде дуже складно висловлювати особисту думку у школі, у колі друзів, а в майбутньому – на роботі.

Якщо ви дійсно бажаєте своїм дітям кращого, хочете, щоб вони росли впевненими в собі, треба навчитися сприймати їх не як недотеп, а як повноправних членів сім’ї, на чию думку необхідно зважати.

Довіра, повага, дружба можуть пов’язувати дітей та батьків на всіх етапах життя. Ніхто не скаже, що контролювати слова, що злітають з вуст, легко, але результат того вартий.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: