Зраджують тільки нещасні — думка психолога

Зрада в стосунках — це завжди потрясіння та великий стрес. Зраджені можуть мати почуття, наближені до посттравматичного стресового розладу. Однак зрада не завжди сигналізує про те, що кохання зникло. Якщо обидва партнери хочуть зберегти свої стосунки, то на них чекає довгий шлях відновлення довіри. Парна та сімейна терапевтка Софія Терлез і письменник Марк Лівін розібрались, чому партнери зраджують та як пережити цей травматичний досвід.

Психологиня пояснює, що зрада — це деструктивний механізм, за допомогою якого людина хоче сховатися від труднощів у стосунках. Хтось тікає з дому на роботу, хтось починає надмірно вживати алкоголь, а хтось зраджує.

При цьому одразу треба прояснити, що зрада не обов’язково виникає в поганих стосунках, де партнеру(-ці) чогось не вистачає.

Зовсім навпаки — дослідження вказують на те, що більшість зрадників насправді емоційно дуже прив’язані до своїх партнерів та оцінюють свої стосунки як щасливі.

Але навіть у хороших шлюбах буває важко. Наприклад, багато пар проходять кризовий період після народження дитини. Або ж коли партнер(-ка) втрачає роботу й шукає нову вакансію.

Тобто, це час якихось кардинальних змін у житті. І тут людина робить свідомий вибір та йде “на сторону”, шукаючи в такий спосіб розв’язання своїх проблем.

Отже, відповідальність за зраду несе лише зрадник. Інша людина не має почуватись винною за те, що нібито чогось не додає партнеру(-ці).

На практиці багато людей після зради повертаються у стосунки. І ось тут уже вибір залежить від іншої людини — тої, яку зрадили.

Як пережити зраду
Якщо обидва партнери після зради ухвалюють рішення продовжити стосунки, то це означає, що в обох є надія щось змінити та покращити своє життя.

Але інколи люди поспішають повернутись до звичних справ, удаючи, буцімто нічого не сталось. Вони можуть десятиліттями ховати свій біль та недовіру, насправді тільки відштовхуючись одне від одного.

Непережита та непробачена зрада отруює стосунки та провокує нові негаразди. Можна скільки завгодно разів повторювати собі, що все погане залишилось у минулому, але тіло вказуватиме на зворотне.

Адже будь-який тригер (слово, запахи, атмосфера, інтонації, почуття тощо) може призвести до появи флешбеків, а відтак і відповідної негативної реакції — гніву, суму, плачу, істерики, відсторонення тощо. Людина не може це контролювати.

Тобто якщо не відновити довіру в стосунках, то щоразу одна людина проживатиме зраду, а інша — відчуватиме, що її вчинок не забувся і не отримав прощення попри всі намагання виправити ситуацію.

То що ж робити? Тут потрібна систематична і фундаментальна праця обох партнерів над стосунками. Відповідальність має початись з того, хто зрадив. І тільки після такої ініціативи інший партнер(-ка) “вмикається” у спільну роботу.

Спершу той, хто зрадив, має почути історію травми, тобто те, що пережила інша людина, коли дізналась про зраду. Це дасть розуміння, чому в партнера(-ки) виникають ті чи інші стани та флешбеки.

Відновлення довіри — справа довга та важка. Треба бути відкритими та відвертими одне з одним. Зі сторони того, кого зрадили, можуть бути безпідставні підозри, перевірка телефонів, контроль тощо.

Але замість відсторонення та роздратування той, хто зрадив, має навпаки наблизитися та продемонструвати свої прозорість і почуття.

Гарною ідеєю буде запитати: “А що я можу зробити чи сказати, щоб тобі стало легше?” Тепло і прийняття діють як найкращі ліки та заспокійливе.

Якщо ж людина постійно згадує зраду та проживає ці почуття знову і знову, то це означає, що довіра не повертається. Допомогти може парна терапія.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Дії батьків, що підривають впевненість дитини в собі

Сімейні справи | 08:30, 14.02.2026

Самооцінка формується змалечку, і саме батьки закладають її основу. Проте деякі їхні слова та вчинки можуть несвідомо завдавати шкоди, змушуючи дитину сумніватися у власній цінності.

Як впоратися з непростим періодом у дитини?

Сімейні справи | 07:30, 14.02.2026

Багато батьків стикаються з непростою поведінкою малюка у віці трьох років. Це природний етап розвитку, коли дитина починає усвідомлювати свою особистість, виявляти незалежність і протестувати проти встановлених правил. Як реагувати на такі зміни і д

Як бабусі можуть ускладнювати виховання онуків?

Сімейні справи | 01:30, 14.02.2026

Виховання дитини – це складний і багатогранний процес, у якому беруть участь не лише батьки, а й інші члени сім’ї, зокрема бабусі. Їхня роль може бути надзвичайно важливою: вони передають традиції, дарують тепло і турботу. Однак не всі бабусі сприяют

Що не варто казати дитині, навіть коли ви роздратовані?

Сімейні справи | 00:30, 14.02.2026

Кожен з нас може втратити самовладання, особливо у складні моменти виховання. Однак деякі слова, сказані у гніві, можуть залишити глибокий слід у дитячій душі.

3 знаки зодіаку, які розкриваються у батьківстві

Сімейні справи | 06:30, 13.02.2026

Дехто мріє про дітей ще з юності, інші знаходять у цьому сенс життя вже пізніше. Але є знаки зодіаку, яким материнство або батьківство дається настільки природно, ніби вони народжені для цієї ролі. Вони інтуїтивно відчувають потреби дитини, вміють вс

Чому підлітки віддаляються від батьків: психологічні причини

Сімейні справи | 00:30, 13.02.2026

У період дорослішання багато дітей починають змінювати ставлення до батьків. Те, що раніше здавалося природним — тримати маму за руку, просити поради в тата, — раптом стає незручним, навіть дратівливим. Батьки можуть сприймати це як особисту образу а

Коли «любов» стає тягарем: що видає батьків, які шкодять замість підтримки?

Сімейні справи | 19:30, 12.02.2026

Бути мамою чи татом — це не лише про обов’язки. Це про чуйність, довіру й здатність бачити у дитині окрему людину. Але інколи ті, хто мав би бути головною опорою, стають джерелом постійного тиску. І найстрашніше — не завжди це помітно одразу. Багато