Як на дітей впливає домашнє насильство?

Adoption

Date: 14:00, 10.01.2018 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

3103 Переглядів

На дворі 21 століття, але ми досі не можемо наблизитися до того, щоб назвати домашнє насильство пережитком минулого. Воно настільки в'їлося в життя суспільства, що часто не здається чимось неправильним. Багато жертв домашнього насильства навіть не допускають думки про те, що вони не повинні терпіти знущання, а агресори не замислюються про наслідки своїх дій. І, на жаль, дітям часто «дістається» найбільше.
7793_nasilstvo.jpg (25.23 Kb)

Агресія в сторону дитини може бути відповіддю на невідповідність її дій очікуванням дорослих. В такому випадку гнобитель буде прикриватися виховними заходами. Дитина повинна поважати старших, слухатися їх, розуміти з півслова і ніколи не порушувати правил. Такі дорослі немов слідують стародавнім інстинктам, встановлюючи свій авторитет з первісного принципу «хто сильніший, той і правий». Всім нам одного разу так чи інакше доводилося чути фразу «я його просто ляснув пару раз, для профілактики». Такі батьки люблять виправдовуватися тим, що їх «теж в дитинстві били, але вони ж виросли нормальними», не помічаючи очевидного: ні, не виросли. Навіть простий «ляпас», навіть «для профілактики» вже є насильством, і він не може бути виправданий. Навіть такою простою дією, наче абсолютно безболісною, батько розписується в своєму безсиллі. Показує, що його аргументи закінчилися, і він вже не знає, що робити, щоб переконати дитину слухатися. Після удару дитина на якийсь час затихає, але не від того, що вона прийняла точку зору батьків, а зі страху, що далі може бути гірше.

Дорослі жертви пережитого в дитинстві насилля прагнуть до самотності, вони часто підозрілі, відчувають труднощі в спілкуванні з іншими. Багато з них мають низьку самооцінку, вважають себе негідними, неадекватними, нелюбимими. Рідко зазнавали глибокі прихильності в дитинстві, вони часто шукають любов і розуміння у тих, хто не може виправдати їхніх сподівань, вступаючи в подружні або партнерські відносини з людьми, що мають подібний досвід сімейного насильства. Стаючи батьками, вони бачать своїх дітей як відображення власної компетентності і самоцінності. Все це служить причиною для виникнення у них нереалістичних очікувань щодо поведінки, успіхів і розвитку своїх власних дітей. Іншими словами, великий шанс, що дитина, яку били в дитинстві, перенесе засвоєні методи виховання на своїх власних дітей, тим самим утворюючи замкнуте коло.

На щастя, тільки 10% батьків, які застосовують фізичне або психологічне насильство по відношенню до своїх дітей, ніколи не зможуть перебудувати свій спосіб життя. Як правило, ці люди мають серйозні психічні відхилення, які вимагають більш пильної медичного уваги. Решта сімей мають шанс повністю відмовитися від насильницьких практик, працюючи над цим самостійно або вдавшись до допомоги фахівця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: