Тривожність викликає агресію в дітей

Є безліч способів проявів тривоги, оскільки в її основі лежить фізіологічна реакція на зовнішню загрозу. Ця реакція максимально мобілізує ресурси організму, щоб людина могла боротися з джерелом загрози або втекти від нього. Тому деякі діти в таких випадках намагаються уникнути джерела страху, а інші – подолати некомфортну ситуацію. Некеровані емоції дитини батьки можуть приймати за гнів або непослух.

Тривога криється за безліччю симптомів. Вона схожа на деякі емоційні та поведінкові реакції. Діти, які не вміють висловлювати свої почуття, виявляють тривогу за допомогою некерованої поведінки. В основному в дітей проявляються такі симптоми тривоги, як порушення сну, уникнення певних занять або навмисно стримана поведінка. Ці симптоми легко розпізнати. Однак тривога може бути й прихованою.

Коли в дитини трапляються напади гніву або проявляється агресивна поведінка в школі, а в магазині стається істерика, важко відразу визначити причину такої поведінки. Але, якщо проконсультуватися з психологом, виявляється, що дитина страждає на посилену тривогу.

Проблеми в школі

Діти, які відчувають посилену тривогу, проявляють агресивну поведінку в школі через те, що не можуть упоратися зі шкільними вимогами й обмеженнями. Така поведінка виникає без видимої причини, і це збиває з пантелику вчителів.

Психологи вважають, що дітям з почуттям тривоги, яка виражається через агресивну поведінку, важко вчитися в школі. Адже їхня агресія направлена в першу чергу на вчителів – людей, здатних допомогти їм відчути себе в безпеці. Коли таких дітей змушують піти з класу за погану поведінку, вони багато часу надані самі собі замість того, щоб навчитися справлятися з тривогою в класі.

Агресивна поведінка дитини в школі часто пов'язана з емоційними травмами, які вона отримує вдома. Якщо вдома дитина не відчуває себе в безпеці, у школі вона схильна проявляти агресивну поведінку. Особливо яскраво це проявляється в дітей з синдромом дефіциту уваги. Вони гіперактивні й конфліктні, їм складно всидіти на місці й дотримуватися шкільної дисципліни.

Як учитель може допомогти дитині впоратися з тривогою

Учителю важливо розібратися в причинах агресивної поведінки дитини, а не робити поспішні висновки про те, що дитина намагається таким чином принизити вчителя. Коли вчитель встановлює довірливі стосунки з дитиною, він розуміє, як відчуває себе учень, що провокує його агресивність й допомагає впоратися з тривогою.

При цьому ефективними можуть виявитися багато методів – від дихальних вправ до бесід з метою відвернути дитину від тривожних переживань. Учитель може також звернути увагу шкільного психолога на симптоми в його учня. Об'єднавши зусилля, можна буде домогтися зниження рівня тривоги в дитини.

Тривога й синдром дефіциту уваги

Тривога має схожі симптоми з синдромом дефіциту уваги, тому їх часто плутають. Неуважність дитини, постійне порушення шкільного розпорядку й дисципліни в класі, конфлікти з однокласниками – такі симптоми часто приймають за ознаки синдрому дефіциту уваги, хоча насправді вони можуть свідчити про тривогу. Наявні й відмінні ознаки цих двох видів розладу. Так, діти з синдромом дефіциту уваги ставлять багато запитань, у той час як діти, які відчувають тривогу, цього не роблять. Це відбувається не тому, що вони не слухають учителя, а тому, що відчувають себе в класі недостатньо впевнено.

Як визначити в дитини тривожність

Тривожність у дитини виглядає як агресивна поведінка або співзвучна з нею. Діти мають досить складну психіку, тому їм потрібна якісна та всебічна діагностика.

Якісна діагностика передбачає збір даних з багатьох джерел, а не тільки опитування батьків. Психологу слід поговорити з учителями та іншими людьми, пов'язаними з життям дитини, тому що в деяких випадках дитина поводиться вдома і в школі зовсім по-різному. Також слід брати до уваги всі прояви її поведінки, а не тільки найбільш очевидні.

Учителям не варто звинувачувати дитину в поганій поведінці або успішності, не розібравшись у їх причинах. Чуючи такі оціночні судження щодня, дитина прийме це для себе як очевидний факт і їй стане ще важче справлятися з тривогою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

7 ознак, що ваш чоловік — ще дитина

Мама | 07:40, 18.09.2025

Зовнішність, вік, навіть наявність серйозної роботи — ще не гарантія того, що перед вами емоційно зрілий партнер. Деякі чоловіки, попри свій статус, залишаються у психологічному віці підлітків. Вони можуть здаватися милими, безтурботними та «душею ко

Як батьківські страхи формують емоційний світ дитини?

Сімейні справи | 11:20, 17.09.2025

Діти з перших років життя уважно вбирають усе, що відбувається навколо. Вони ще не розуміють, що таке «тривожність», але чудово відчувають, коли мама чи тато постійно напружені, метушливі або стривожені. Батьківські хвилювання, навіть якщо вони не оз

5 шкідливих порад для турботливих батьків

Сімейні справи | 10:30, 17.09.2025

Здоров’я дітей — найцінніше, що можуть мати батьки. Але іноді, бажаючи добра, дорослі самі несвідомо шкодять. Щоб привернути увагу до небезпечних звичок у вихованні, подаємо їх у формі шкідливих порад. Не сприймайте їх буквально — це навпаки перелік

10 правил, які змінять вашу сім'ю на краще

Сімейні справи | 08:30, 15.09.2025

Хороші сімейні стосунки тримаються на довірі, домовленостях і правилах. А ще на спільних зусиллях та глибокому розумінні того, що дійсно важливо. Якщо в родині існують правила, їх повинні дотримуватись всі члени родини, а не лише діти. Пропонуємо 10

Як уникнути сварок і зберегти стосунки?

Сімейні справи | 11:20, 13.09.2025

Сварки виникають з різних причин, але часто їх можна уникнути. Ось декілька простих порад, які допоможуть зберегти мир у стосунках.

Як емоційний стан тата стає дзеркалом для дитини?

Психологія | 12:10, 12.09.2025

Батьківство — це не лише про забезпечення, виховання чи правила. Це передусім — про емоції. Особливо емоції батька, які часто залишаються в тіні, але мають величезну силу формувати особистість дитини.

Чому нічого не хочеться робити і як подолати цей стан?

Психологія | 09:30, 12.09.2025

Стівен Хейс – американський клінічний психолог, засновник психотерапевтичного підходу ACT (acceptance and commitment therapy), терапії прийняття та відповідальності. ACT вчить не змінювати або контролювати свої думки, переживання та почуття, а поміча