Мама і тато, які постійно кричать на дитину, шкодять їй

Розчарування батьків від поведінки, яку ми вважаємо неправильною з боку дітей, легко може перерости в крик і покарання. Ми знаємо, що це неправильно, ми часто читаємо про це в соціальних мережах і книжках, та й всі педагоги повторюють нам це, але чому саме батьки, які кричать, шкодять дітям?

Доктор Алан Каздін, професор дитячої психології та психіатрії Єльського університету, автор посібників і декількох досліджень по цій темі, давно сперечався, пояснюючи, що постійні крики і лайка на дітей впливають так саме, як і фізичне насильство, і мають серйозні наслідки для образу, який батьки створюють у дитини про себе.

Ми говоримо не про крик на дитину, коли вона знаходиться в небезпеці або робить щось, що ставить під загрозу її життя, а про ті ситуації, коли крик регулярно використовують як форму спілкування і виховання в сім'ї.

На думку експертів, постійний крик і звичка лаяти дітей можуть негативно вплинути на їх емоційний розвиток і характер, з підвищеним ризиком розвитку низької самооцінки і депресії. Крім того, батьки, які кричать, насправді лякають дитину: мама чи тато – найважливіші фігури в житті дитини, ті, хто піклуються про неї, балують її, годують, а коли вони втрачають контроль, для дитини вони стають монстрами. Все це породжує глибоке почуття незахищеності.

Як уникнути помилки регулярного використання крику як засобу виховання або навіть як форми повсякденного спілкування? Можливо, ми часто говоримо надто на підвищених тонах або через стрес і втому, нервозність, яка нас переслідує, проявляється в тому, як ми розмовляємо з дітьми або лаємо їх.

Ось декілька практичних порад:
- використовуйте гумор як зброю, навіть коли сварите дітей;
- використовуйте позитивне підкріплення, тобто, перш ніж докоряти – підкреслюйте, скільки хорошого зробила дитина, і в той же час показуйте навіть на словах, що розумієте причину її поведінки.

Головне – спілкуватися з дітьми і допомагати їм зрозуміти, чому їх поведінка є неприйнятною, приділяючи при цьому особливу увагу словам, які ми використовуємо. Важливо дуже ретельно підбирати слова, додаючи щіпку іронії та гумору, щоб мати можливість мирно вирішити конфлікт, намагаючись задовольнити потреби кожного.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як стати жінкою, від якої ніколи не втече чоловік?

Сімейні справи | 01:30, 09.05.2026

Запит на «жіночу незамінність» часто виникає зі страху втрати, але насправді міцні стосунки тримаються не на маніпуляціях чи ідеальності, а на психологічному комфорті та взаємній повазі. Парадокс у тому, що чоловіки (як і жінки) найменше хочуть іти в

Люди, які часто дратуються через дрібниці, здатні сильніше кохати

Сімейні справи | 08:30, 08.05.2026

Психологи зазначають, що люди, які легко засмучуються через дрібниці, не завжди роблять це через злість - часто причина в емоційній залученості.

Пари, які сплять в обнімку, мають нижчий рівень кортизолу

Сімейні справи | 06:30, 08.05.2026

Вчені підтвердили: пари які сплять у фізичному контакті мають нижчий рівень кортизолу і вищий рівень окситоцину. Вони рідше сваряться вдень і вище оцінюють стосунки — не тому що вони ідеальні а тому що тіло щоночі отримує сигнал: ми разом ми в безпец

Психологи: Якщо зосереджуватись на проблемах - у вас будуть проблеми, якщо думати про можливості - у вас буде більше можливостей

Психологія | 00:30, 08.05.2026

У психології цей феномен пов’язаний із тим, як мозок фільтрує інформацію, щоб виділяти «важливе». Це не просто про позитивне мислення — це біологічний процес, у якому працює своєрідний «внутрішній фільтр».

Як зрозуміти, що твій шлюб щасливий?

Сімейні справи | 19:30, 07.05.2026

Щасливий шлюб — це не відсутність конфліктів, а те, як пара з ними справляється та як почувається в повсякденні.

Чому у шлюбі люди стають схожими один на одного?

Сімейні справи | 06:30, 07.05.2026

Схожість між подружжям, яка посилюється з роками, — це поєднання психологічних механізмів, спільного способу життя та підсвідомого вибору.

Ознаки депресії у підлітка

Школярі | 01:20, 07.05.2026

Депресія у підлітків часто маскується під типову вікову кризу, проте її ключовою відмінністю є тривалість (понад два тижні) та глибина змін у поведінці.