Медичний термін «лімфаденіт» означає запалення лімфатичного вузла. Його слід відрізняти від більш широкого поняття - збільшення лімфатичного вузла. Тобто, причиною збільшення лімфатичного вузла може бути не тільки запальний процес у ньому.
Причини запалення лімфовузлів
Згідно офіційної лінії німецького наукового медичного товариства AWMF основними причинами збільшення лімфовузлів найчастіше є наступні 7 груп:
бактеріальні інфекції;
вірусні інфекції;
грибкові інфекції;
онкологічні захворювання;
лімфопроліферативні захворювання;
хвороби порушення обміну речовин;
прийом медикаментів.
Проте це не повний список можливих причин. Наприклад, у довіднику «Діагностика лімфаденопатій» Всеволода Чуми зазначено 155 різноманітних захворювань, що можуть викликати збільшення лімфовузлів. Коли у пацієнта розвивається лімфаденіт, то, як правило, причиною цього є патологічні мікроорганізми - бактерії (найчастіше), віруси і гриби (досить рідко).
Серед бактерій виділяють дві великі групи:
неспецифічні збудники (стафілококи, стрептококи, клебсієла, кишкова паличка, протей, синьогнійна паличка тощо)- мікроорганізми, що можуть стати причиною запалення у різних органах і тканинах організму. При цьому клінічні прояви, незалежно від виду мікроорганізму, однакові.
специфічні бактерії та специфічні, тобто такі, (бартонела Хенселя- синдр. «котячої подряпини», мікобактерія туберкульозу, ієрсинії, бліда трепанела- збудник сифілісу, бруцели, борелії тощо) - які викликають лише одне захворювання із притаманною лише йому клінічною картиною.
Так само поділяються вірусні збудники:
неспецифічні - грип, парагрип, аденовірус, респіраторно-синцитіальний вірус, риновірус, короновірус тощо;
специфічні - вірус Ебшейн-Барра, збудник інфекційного мононуклеозу, кір, краснуха, епідемічний паротит, ВІЛ-інфекція тощо.
Найчастіше лімфаденіт виникає в ділянці шиї. Чому власне така локалізація? Відповідь криється у функцій лімфовузлів - затримати і знешкодити інфекційний агент - бактерію, вірус, грибок. В ділянці голови людський організм найбільше контактує із інфекційними збудниками хвороб, оскільки тут знаходиться багато шляхів для їх проникнення- ротоглотка із зубами, дихальні шляхи, вуха, очі. Щоб відразу «захопити» інфекцію і не дати поширитись їй по нашому тілу далі, біля цих шляхів розміщуються численні лімфовузли. До речі, в людському організмі нараховується біля 600 лімфовузлів, майже половини з яких розміщується в ділянці «голова-шия».
Також лімфаденіт - це захворювання переважно дитячого віку, оскільки лімфатичні вузли дітей так би мовити ще «функціонально незрілі», і в процесі знешкодження інфекційних чинників вони запалюються. Якщо сили організму переважають над вірулентністю (силою) інфекції, то лімфатичний вузол вбиває останню і настає одужання. Зникають ознаки запального процесу, лімфатичний вузол зменшується в розмірах. Якщо вірулентність інфекційного агенту сильніша, то захворювання прогресує. Часто виникає нагноєння ураженого лімфовузла. Або запальний процес не посилюється, проте втримується тривалий час. Тоді гострий лімфаденіт переходить у хронічну форму. Це особливо характерно для лімфаденітів туберкульозної етіології.
Види лімфаденітів
Лімфаденіти можуть поділятись на різні види по відповідним критеріях:
По тривалості захворювання: гострий лімфаденіт- 1-2 тижня, підгострий- 2-6 тижнів, та хронічний- більше 6 тижнів.
По характеру запального процесу: гнійний/негнійний, або в стадії інфільтації.
По розміщенню в організмі: шийний, підщелеповий, потиличний, паховий тощо.
По виду мікроорганізму, що його спричинює: бактеріальний, вірусний, грибковий.
По наявності ускладнень: ускладнений/ неускладнений.
Клінічна картина
Першою скаргою при лімфаденіті є біль в ділянці ураженого лімфовузла. Останній збільшується в розмірах, його пальпація також стає болючою. В більшості випадків підвищується температура тіла. Рівень підвищення може бути різним: від 37 оС до 39-40 оС, що залежить від особливостей організму, мікроорганізму, що викликав захворювання та від виду запального процесу у лімфовузлі (гнійний/негнійний). При прогресуванні захворювання виникає набряк м’яких тканин довкола ураженого лімфовузла, болі посилюються, шкіра над зоною ураження стає червоною. Через посилення болю пацієнт щадить уражену ділянку тіла. Наприклад, при лімфаденіті в ділянці шиї виникає обмеження рухів головою, часто хворий тримає голову у певному вимушеному положенні.
Діагностика запалення лімфовузлів
При такій «розгорнутій» клінічній картині діагностика лімфаденіту не викликає труднощів і для постановки діагнозу та вибору тактики лікування хірургу вистачає лише клінічного огляду. Проте, на ранніх стадіях захворювання або у певних клінічних випадках, правильно поставили діагноз може бути складно навіть і для досвідченого спеціаліста. Тоді виникає необхідність проведення лабораторно-інструментальні досліджень:
загальний аналіз крові розгорнутий;
УЗД ураженої ділянки тіла, при потребі внутрішніх органів;
біохімічний аналіз крові;
серологічні дослідження крові (виявлення антитіл до специфічних збудників захворювання (мононуклеоз, токсоплазмоз, синдр. «котячої подряпини» тощо) , полімеразно-ланцюгова реакція для виявлення фрагментів цих збудників);
проба Манту, квантифероновий тест (при підозрі на туберкульоз);
рентгенографія грудної клітки.
Лікування лімфаденіту
Лікування лімфаденіту на початкових стадіях полягає у призначенні препаратів проти ймовірного збудника захворювання: антибіотики/противірусні/протигрибкові. Також застосовують протизапальні середники, препарати для зниження температури, протиалергічні. Можливе застосування фізіотерапії- УВЧ. Слід наголосити, що лікування в кожному конкретному клінічному випадку може бути загальним (прийом медикаментів через рот, ін’єкції антибіотиків тощо), місцевим та комбінованим (загальним/місцевим).
При виникненні нагноєння лімфовузла обов’язково проведення оперативного втручання - розкриття, санація і дренування лімфаденіту. В залежності від віку пацієнта та зони ураження, операція може бути виконана під місцевим чи загальним (наркоз) знечуленням. Зволікання із оперативним втручанням може призвести до розвитку ускладнень. Гнійного процес може поширитись за межи ураженого лімфовузла у прилеглі м’які тканини із розвитком аденофлегмони. Також інфекційні агенти можуть викликати «нагноєння крові»- сепсис. Ці два ускладнення можуть становити навіть загрозу життю пацієнта. Саме тому ще у перших століттях нашої ери було сформовано головний постулат гнійної хірургії «ubi pus, ibi encisio» (лат. «де гній, там і його видалення»), який є непорушною аксіомою і у наш час.
Підсумовуючи можно сказати, що діагностика та лікування лімфаденіту є лише на перший погляд легкою задачею і нерідко потребує мультидисциплінарного підходу. Окрім огляду терапевта/педіатра та хірурга може знадобитись консультація онколога, гематолога, ревматолога, отоларинголога. Тому, якщо у Вас з’явились клінічні ознаки лімфаденіту, або Ви помітили збільшений лімфовузол, не зволікайте із зверненням за медичною допомогою. Найкраще звернутися у відповідні медичні центри, які мають у своєму штаті профільних спеціалістів та володіють необхідними лабораторно-інструментальними засобами. Про це пише .
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: лімфаденіт
Цікаво також:
Новини по темі
Що насправді означає дитяча фраза: «У мене болить живіт»
Дитина | 08:30, 27.03.2026
Дітям з аутизмом корисно спілкуватися з котами
Дитина | 01:20, 27.03.2026
Зневоднення: як визначити нестачу рідини у в організмі дитини?
Здоров'я | 07:30, 25.03.2026
Весняний авітаміноз у дітей: симптоми, чим лікувати?
Імунітет | 08:30, 24.03.2026
Чи є нежить протипоказанням для відвідування садочка чи школи?
Дитина | 00:30, 22.03.2026
ГРВІ: як правильно лікувати дитину?
Профілактика і лікування | 01:30, 21.03.2026
Лікування зубів дитині під наркозом: варто чи ні?
Профілактика і лікування | 07:30, 20.03.2026
