Алергічний риніт - це запальний процес слизової оболонки носа внаслідок IgE-залежної алергії, яке характеризується ринореєю, чханням, закладеністю носа, свербежем.
Алергічний риніт класифікують:
1) за часом тривання симптомів:
a) інтермітуючий (періодичний) — триває <4 днів на тиждень або <4 тиж.;
б) персистуючий (хронічний) — триває >4 днів протягом тижня і >4 тиж.;
2) за інтенсивністю симптомів:
a) легкий — немає жодного з нижче наведених критеріїв;
б) помірний або важкий — наявність ≥1 з критеріїв:
порушення сну;
порушення повсякденної діяльності, відпочинку та/або заняття спортом;
труднощі на роботі або при навчанні;
важка симптоматика;
3) за алергенами, котрі викликають симптоми:
a) сезонний — спричинений сезонними алергенами;
б) цілорічний — спричинений алергенами, що трапляються протягом року.
Симптоми алергічного риніту
Симптоми алергічного риніту можуть бути різними і варіюють від легших до більш важких. Основні ознаки алергічного риніту включають:
виділення з носа водянистого секрету
чхання, часто — нападоподібне;
закладений ніс та густий слизовий секрет;
свербіж носа та кон'юнктив (і почервоніння), вух, піднебіння і горла;
порушення нюху;
сухість слизової оболонки ротової порожнини;
порушення сну, концентрації уваги та здатності до навчання,
незначне підвищення температури тіла,
біль голови,
пригнічений настрій,
постназальне стікання , яке спричиняє кашель .
сльозотеча
У 70% хворих симптоми посилюються вночі і рано вранці.
Маленькі діти (<2 років) — розвиток алергічного риніту потребує повторного та тривалого контакту з алергенами, тому менш поширений у дітей віком до двох років. Якщо у дитини віком до двох років спостерігаються стійкі носові симптоми, слід розглянути інші розлади, такі як «синдром дитячого садка» (тобто повторні вірусні інфекції верхніх дихальних шляхів), гіпертрофію аденоїдів або інші захворювання.
Симптоми алергічного риніту можуть змінюватися в залежності від типу алергену та індивідуальної чутливості. Симптоми можуть бути сезонними, якщо алерген відомий (наприклад, пилок рослин), або протягом цілого року, якщо алерген є постійним (наприклад, тварини або пил).
Якщо дитина має подібні симптоми, особливо якщо вони тривають тривалий час або супроводжуються іншими симптомами , такими як астма, важкість дихання чи висипаннями, рекомендується звернутися до сімейного лікаря або алерголога для діагностики та лікування.
При обстеження дитини лікарі виділяють такі клінічні симптоми, як:
«алергічне сяйво» (темні кола навколо очей, пов’язані з вазодилатацією або закладеністю носа),
«алергічний салют» горизонтальна носова складка на переніссі (через постійне тертя кінчика носа долонею вгору)
лінії Денні-Моргана (DM) - це поперечні складки, які утворюються вздовж нижніх повік (частіше при алергічному конʼюнктивіті)
«алергічне обличчя», яке зазвичай спостерігається у дітей з тривалим проявом алергічного риніту, складається з деформації піднебіння, відкритого рота внаслідок дихання ротом і неправильного прикусу
Разом із характерними симптомами алергічного риніту , також можуть бути присутні такі симптоми, як:
Алергічний кон’юнктивіт – до 60% пацієнтів з алергічним ринітом мають супутній алергічний кон’юнктивіт. Алергічний кон’юнктивіт проявляється свербіжем, сльозотечею, набряком кон’юнктиви, гіперемією, водянистими виділеннями, печінням, світлобоязню. Симптоми зазвичай двобічні.
Синусит – запалення носа, пов’язане з алергічним ринітом, також може спричинити закупорку остеомеатального комплексу, тим самим створюючи схильність до бактеріальної інфекції пазух. На цей процес припадає 30- 80% випадків гострого та хронічного бактеріального синуситу. Симптоми бактеріального синуситу включають закладеність носа, гнійну ринорею або постназальне стікання, біль в обличчі або зубах та кашель. Гнійна ринорея, біль у верхній щелепі, у дітей - постійний кашель, є найбільш характерними проявами бактеріального синуситу.
Астма – до 50% пацієнтів з астмою мають алергічний риніт. У дітей кашель і хрипи є найпоширенішими симптомами, які часто більш помітні при навантаженні.
Атопічний дерматит – у дітей атопічний дерматит проявляється еритематозними плямами з інтенсивним свербежем з папулами та невеликою кількістю кірочок, які зазвичай вражають обличчя, шкіру голови, кінцівки або тулуб.
Синдром оральної алергії – свербіж та/або легкий набряк у роті та горлі одразу після вживання певних сирих фруктів (таких як яблука, персики, сливи, вишні та деякі горіхи) або сирих овочів. Симптоми є результатом контактної реакції в ротоглотці, спричиненої білками, пов’язаними з пилком у цих продуктах.
Інші стани – алергічний риніт тісно пов’язаний з дисфункцією євстахієвої труби, серозним і гострим середнім отитом, які зазвичай розвиваються, як ускладнення , внаслідок тривалого порушення носового дихання .
Закладеність носа внаслідок важкого алергічного риніту також може спричинити порушення дихання уві сні та аносмію (втрата нюху).
У пацієнтів з алергічним ринітом, також може спостерігатись частий біль голови.
ЛІКУВАННЯ АЛЕРГІЧНОГО РИНІТУ
Лікування алергічного риніту включає зменшення впливу алергенів та інших тригерів у поєднанні з медикаментозною терапією. У більшості людей цей комбінований підхід може ефективно контролювати симптоми.
Уникнення тригерів — іноді люди можуть лікувати свій алергічний риніт, просто уникаючи речей, які викликають симптоми:
Пилові кліщі — це мікроскопічні види комах, які живуть у постільній білизні, диванах, килимах або будь-якому тканинному матеріалі.
Вплив пилових кліщів можна зменшити, вкривши подушки, матраци, ковдри та меблі в непроникні для кліщів бар’єри. При накриванні матраців для дитячих ліжечок і дитячих матраців та подушок слід використовувати лише щільні чохли, призначені для цієї мети. На дитячих ліжках не можна використовувати саморобні чохли , оскільки вони можуть розійтися, і діти можуть задихнутися. У кімнатах, де людина проводить найбільше часу по можливості слід звести до мінімуму кількість пилу, килимів, м’яких меблів, штор, а також усунути горизонтальні жалюзі. Для дітей кількість м’яких іграшок в спальні слід звести до мінімуму.
Лупа тварин — лупа тварин складається з відмерлих клітин шкіри або лусочок , які тварини постійно виділяють. Будь-яка порода собак чи кішок може бути алергенною, хоча рівень виділення окремих тварин може певною мірою відрізнятися. У котів білок, який викликає у більшості людей алергію, міститься в котячій слині, шкірних залозах і сечовивідних/репродуктивних шляхах. Відповідно, короткошерсті коти не обов’язково менш алергенні, ніж довгошерсті тварини, а безшерсті коти мають рівні алергенів, подібні до пухнастих.
Інші тварини, такі як гризуни, птахи та тхори, також можуть викликати симптоми у алергіків. Домашні тварини без пір’я чи хутра, такі як рептилії, черепахи та риби, рідко викликають алергію, хоча відкладення корму для риб, які накопичуються під кришками акваріумів, є чудовим джерелом їжі для колоній пилових кліщів.
Якщо у людини виявлена алергія на тварину, найефективнішим варіантом буде вилучення тварини з дому. Обмеження тварини певною зоною в будинку неефективно, тому що алергени переносяться на одязі або поширюються в повітрі. Після того, як домашня тварина залишила дім, слід ретельно почистити (або видалити) килими, дивани, штори та постільну білизну. Це особливо вірно для котячих алергенів, оскільки вони «липкі» та прилипають до різноманітних поверхонь у приміщенні. Навіть після того, як кота вивели з дому та ретельно вимили, можуть пройти місяці, перш ніж рівень котячого алергену впаде. З цієї причини може знадобитися кілька місяців, щоб симптоми людини повністю відобразили відсутність домашньої тварини.
Гризуни — у сечі мишей і щурів є білки, які можуть викликати алергію. Щоб запобігти проникнення гризунів , слід зберігати їжу та сміття в закритих контейнерах, прибирати залишків їжі з підлоги та стільниць, а також закладати тріщин у стінах, дверях і підлозі.
Таргани — екскременти тарганів містять алергени, які можуть спровокувати астму та алергічний риніт у чутливих людей. Таргани процвітають у теплому вологому середовищі з легкодоступною їжею та водою. На жаль, спроби контролювати популяцію тарганів у заражених районах часто не є успішними. Але все ж рекомендуються певні заходи:
Своєчасно прибирайте з дому сміття та харчові відходи
Мийте посуд і кухонне приладдя відразу після використання
Усуньте будь-яку стоячу воду з протікаючих кранів або каналізації
Підтримуйте рівень вологості менше 50 відсотків за допомогою осушувача або кондиціонера
Проконсультуйтеся з професійним дезінфектором у разі великих або повторних інвазій.
Цвіль у приміщенні розвивається у вологому середовищі. Такі місця, як вентиляційні отвори кондиціонерів, водозбірники, душові кабіни, негерметичні раковини та вологі підвали, особливо вразливі до появи цвілі, якщо їх не чистити регулярно. Більшість спор цвілі потрапляє в будинок із зовнішнього повітря.
Щоб зменшити зростання цвілі в будинку, необхідно видалити наявну цвіль за допомогою спеціальних розчинів а також зменшити вологість, щоб запобігти подальшому розвитку цвілі. Вологість можна зменшити, видаливши джерела стоячої води та стійкої вогкості. Видалення кімнатних рослин, ремонт негерметичної сантехніки, виправлення раковин і душів, які не стікають повністю, видалення килимів у ванних кімнатах, які піддаються впливу пари та вологи, використання витяжки у ванних кімнатах під час купання та осушення вологих приміщень до рівнів нижче 50 відсотків.
Симптоми алергічного риніту, які посилюються на вулиці та в певну пору року, ймовірно, спровоковані алергією на пилок, інший рослинний матеріал або цвіль. У цьому випадку люди повинні закрити вікна автомобіля та будинку, залишатися вдома, коли це можливо, і використовувати кондиціонери для фільтрації повітря під час пікових симптомів. Душ перед сном видаляє алергени з волосся та шкіри та може допомогти зменшити забруднення постільної білизни. Безрецептурні сольові спреї та ополіскувачі можна використовувати після перебування на вулиці, щоб змити алергени зі слизової оболонки носа
Медикаментозне лікування:
Глюкокортикоїдні назальні спреї. Назальні глюкокортикоїди (стероїди), є препаратом першої лінії для лікування симптомів алергічного риніту. Ці препарати мають мало побічних ефектів і значно полегшують симптоми у більшості людей. Дослідження показали, що назальні стероїди ефективніші для полегшення симптомів, ніж пероральні антигістамінні препарати.
Як використовувати назальний спрей?
Назальні спреї працюють найкраще, якщо їх правильно використовувати, а ліки залишаються в носі, а не стікають по задній стінці горла. Якщо ваш ніс вкритий кірочками або містить слиз, ви можете очистити його за допомогою ізотонічного назального спрею, перш ніж використовувати назальний спрей, який містить ліки.
Тримайте голову прямо, направте спрей від носової перегородки (хрящ, який розділяє дві сторони носа). Після розпилення обережно понюхайте, щоб втягнути його у вищі частини носа. Уникайте надто сильного нюхання, оскільки це може призвести до того, що ліки потечуть у горло.
Антигістамінні препарати — антигістамінні препарати полегшують свербіж, чхання та нежить при алергічному риніті, але вони не знімають закладеність носа. Використання їх разом із назальними стероїдами або деконгестантами може забезпечити більше полегшення симптомів, ніж використання одного з цих препаратів окремо. Однак, існують різні групи цих препаратів та різний механізм дії, також є ризик побічних дій препарату, тому перед застосування, слід звернутись до лікаря.
Протинабрякові засоби — при значній закладеності носа , додатково до лікування застосовують судиннозвужувальні спреї , проте їх не слід використовувати тривало, оскільки вони можуть спричинити «медикаментозний риніт», який спричиняє постійну закладеність носа.
Промивання носа та сольові спреї — особливо корисні для лікування постназального стікання, чхання та сухості в носі. Лікування сприяє вимиванню з носа алергенів і подразників. Для промивання носа можна використовувати різноманітні спреї або ж системи (SinuSalt, ДОЛ, та інші)
Алерген-специфічна імунотерапія — імунотерапія передбачає спробу змінити спосіб, у який імунна система людини реагує на алергени. Існує три форми АСІТ: ін'єкційна, у вигляді таблеток та сублінгвальних спреїв. Імунотерапія займає відносно багато часу і часто призначена для людей, які погано реагують на ліки або хочуть мінімізувати кількість ліків, які їм потрібні в довгостроковій перспективі.
Якщо Ви помітили будь-які прояви алергії у себе чи свого малюка, необхідно звернутись на консультацію до сімейного лікаря чи педіатра для запобігання ускладнень захворювання, він у свою чергу скерує Вас при необхідності до вузьких спеціалістів.
Пацієнтам із серйозними симптомами або резистентністю до терапії слід звернутись до алерголога.
Отоларинголог допоможе та призначить необхідне медикаментозне лікування із алергічним ринітом, повторюваними епізодами синуситу чи середнього отиту. Про це пише .
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Пелюшковий дерматит: лікування
Про що розповість дитяча несподіванка?
Літо 2024 року буде таким же спекотним, як і попереднє, а потім буде "переворот", – кліматологи
В Індонезії блискавка вбила футболіста під час матчу (відео)
Теги: хронічний риніт
Цікаво також:
Новини по темі
Як позбутися генітальних бородавок?
Патологія | 08:30, 29.04.2024
Що таке мозоль і як його позбутися?
Здоров'я | 00:30, 29.04.2024
До яких лікарів можна звернутися дітям і дорослим без скерування?
Хвороби | 10:30, 28.04.2024
Неочевидні причини мігрені у мами і тата
Хвороби | 06:20, 28.04.2024
Який шоколад краще ніколи не їсти дітям і дорослим?
Здоров'я | 01:20, 28.04.2024
Лікарі дали поради, як боротися з весняною алергією
Алергія | 10:30, 27.04.2024
Зайва вага у дітей з'являється через звички батьків
Дитина | 12:10, 26.04.2024
