7 причин, чому дитина не хоче гратися самостійно

Adoption

Date: 07:40, 29.12.2024 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

615 Переглядів

Дуже часто діти спокійно поводяться лише тоді, коли матуся чи татусь поряд. До одного року для немовляти ця ситуація більш-менш зрозуміла, а коли синові чи доньці вже три рочки, або навіть у шість років навідріз відмовляється проводити вільний час наодинці з іграшками чи книжками, то це вже маніпуляція батьками. Існують дослідження науковців, які підтверджують, що немовлята з півроку вже починають маніпулювати батьками. Це тоді, коли вони влаштовують страшну істерику без причини, аби їх лише взяли на руки, бо просто не хочуть гратися в ліжечку чи манежі. Психологи рекомендують уже тоді привчати потроху малюка до самостійної гри. Якщо 6-місячна дитина здорова, чиста, суха та не бажає пити чи їсти, а все одно кричить та вимагає свого, потрібно не реагувати. Необхідно вже тоді розмовляти з нею й пояснювати, чому інколи ви не можете підійти. Не будете, як скажені бігти, почувши крик немовляти, дитина все зрозуміє та не буде влаштовувати істерик. А навіщо, якщо на них не реагують?

7440_0.jpg (35.13 Kb)

Якщо час втрачений, усе ще завжди можна змінити. Як це зробити? Потрібно з’ясувати причини відмови гратися самостійно. Кожна дитина неповторна та має свій характер, манеру поведінки, до кожної слід знайти свій підхід. Але є загальні причини такого «впертого» висновку: «Мамо, я не хочу сам гратися, я буду лише з тобою!».

Ось кілька пояснень, чому саме дитина не хоче займатися самостійно, та поради, як це можна виправити:

1. Дитина має сталу звичку — граю лише з батьками. Зазвичай таку дитину ні на хвилину не полишають наодинці змалечку. «А раптом щось станеться!» Усією родиною та навіть кіт розважають малюка до 3–5 років. А одного разу батьки наче прокидаються та дивуються: «А чого це синочок (донечка) сам не хоче гратися?». А хіба колись його залишали на самоті з іграшками? То чого ж тоді дивуватися? Настав час змінювати звички!

2. Дитина просто не має навичок самостійної гри. Такі ситуації виникають, коли батьки просто залишають малюка без слів і пояснень у дитячій кімнаті та йдуть. Зазвичай дитина зацікавлюється та спокійно грається у будь-якому віці. Але є діти, яким потрібно показувати на пальцях, як катати машинку й розповісти цікаву історію про ведмедика, якому можна побудувати будиночок. Це займе 2–3 хвилини, потім дитина гратиметься самостійно, а мати може зайнятися хатніми справами.

3. Дитина є маленьким маніпулятором. Іноді дитина не живе з рідним татом, а вже з 4–5 років демонструє маніпулятивні здібності точнісінько, як біологічний тато. Дитина діє за внутрішніми бажаннями, можливо, ще не усвідомлюючи, що це маніпулятивні дії. Але на них мама дуже швидко реагує і частіше не на свою користь. Необхідно навчитися розпізнавати маленьких маніпуляторів, коригувати їхню поведінку та не допускати подібного: «Якщо ти не підеш зі мною грати, я розіб’ю цю чашку!»

4. Дитина «оточена» гіперопікою батьків. Любові та ласки через край, а малюк усе одно ниє та тримається за спідницю матусі, не відпускає від себе ані на крок. Самостійно гратися відмовляється! Частіше це сама матуся боїться відпустити дитину від себе та своєю опікою придушує в ній усі спроби самостійної гри.

5. Дитина обділена любов’ю та ласкою. Тут навпаки малюкові бракує уваги та любові. Батьки можуть перебувати поряд, але ніколи не проявляють сентиментальності. Інколи дітям достатньо кілька хвилин щирих обіймів, лоскотання та поцілунків, аби вони півдня спокійно гралися самостійно, даючи можливість батькам робити свої справи.

6. Дитина ревнує батьків до брата чи сестри. Ревнощі можуть проявлятися будь-як, тому дитина може спеціально розповідати, що не вміє гратися, не хоче самостійно, аби батьки перебували поряд лише з нею. Зазвичай гратися малюк не може самостійно саме тоді, коли мамі чи татові слід повчити уроки з братом (сестрою) чи приготувати щось. У такому разі приділяйте всім дітям достатньо уваги.

7. Дитина має порушення розвитку емоційного інтелекту. Малюк не вміє розпізнавати емоції інших і не знає, як впоратися зі своїми. Тому самостійна гра в його житті, як один зі способів виплескування емоцій, відсутня. Це частіше трапляється тоді, коли батьки стримують усі свої емоційні реакції на будь-яку поведінку дитини та терпляче чекають, коли у неї проявиться сумління. А ніколи! Саме собою це не станеться, якщо не розвивати дитячий емоційний інтелект.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: