Негативні оцінки дитини
А от і ще одна причина не чути батьківських прохань та настанов. Це — негативні оцінки на свою адресу. (…) Ігнорування батьківських прохань, настанов та закликів — це одна зі стратегій, якою тепер уже дитина користується для збереження внутрішнього спокою та рівноваги. (…) Дитина безпомилково відчуває — її звинувачують у тому, що вона погана. І не хоче чути цього звинувачення.
Безжальні дорослі, безжальні діти
Грубіянство та задерикуватість — це ще одна захисна стратегія. Це спроба спинити потік негативних характеристик на свою адресу. Цю стратегію діти виробляють дещо пізніше, коли вже зневіряться в пошуках порозуміння. Коли набудуть власний, специфічний досвід, що дорослі безжальні. Вони не співчувають, не реагують на знаки, які засвідчують потребу у дружбі. Не розуміють, що завдають болю. Тільки ображають і карають. Залишають наодинці з незрозумілими та болісними відчуттями. З віком діти, своєю чергою, стають безжальними до батьків.
Немає поганих почуттів
Дорослі впевнені, що дитячі вчинки мають якесь лихе начало. Тому вони постійно налаштовані на строгість, покарання, «приборкання» поганих схильностей малюка. А вбачають їх у виявах «кепських» почуттів, чомусь поділивши людські почуття на «погані» і «хороші», дозволені і недозволені. Дорослі чомусь не знають, що всі почуття, геть усі, — корисні та необхідні. Так звані «кепські почуття» — злість, упертість, жадібність, норовистість, слабкість — так само природні, як і «хороші почуття». (…) Завдання батьків — допомогти дитині усвідомити: важкі, болісні почуття — минають. А любов і близькість — залишаються назавжди.
Співчуття
Відучити дитину битися — це насправді навчити співчувати чужому болю. Зробити це дуже просто — виявляти співчуття до неї самої.
Відповідальність батьків
Відповідальність за все, що відбувається, лежить винятково на дорослих. Якщо малюк «не такий, як хотілося б» — отже, саме дорослі не так вибудовують із ним стосунки.
Обіцянки
У дітей не варто брати обіцянок. Це безрезультативно з погляду керівництва вчинками малечі. (Спробуйте пригадати хоча б кілька випадків, коли три-п`ятирічні дітки дотримували своїх обіцянок?) А з погляду батьківського самопочуття — це просто шкідливо. (…) Виконати «дану під тиском батьків» обіцянку дитина не може. Для цього в неї бракує внутрішніх ресурсів: розуміння потреби й сили волі. (…) Не слід вимагати від дітей, аби вони щось обіцяли. Батьки мусять самі спокійно, чітко та твердо повідомляти дітям програму дій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина не слухається
Цікаво також:
Новини по темі
Як підготувати дитячу кімнату та простір до появи другого малюка?
Дитина | 07:30, 16.06.2026
Роль батька у період адаптації старшої дитини до появи другої
Тато | 06:30, 16.06.2026
Регрес у поведінці старшої дитини: чому «дорослий» первісток знову просить пустушку?
Дитина | 01:20, 16.06.2026
Пастка дитячих ревнощів: як запобігти суперництву між старшою та молодшою дитиною?
Дитина | 00:30, 16.06.2026
Гроші в родині: як чесно говорити з дитиною про фінансові проблеми?
Сімейні справи | 08:30, 15.06.2026
Статеве виховання без сорому: коли і як починати розмову про «це»?
Дитина | 08:30, 14.06.2026
Коли родина руйнується: як повідомити дитині про розлучення батьків?
Сімейні справи | 07:30, 14.06.2026