Ознаки розвитку «важкого характеру» у дитини

Батьки часто усвідомлюють, що їм «дісталася важка дитина» якось несподівано та миттєво. Тобто. до певного періоду, здається, що все що відбувається це випадковості та тимчасові труднощі, і раптом … приходить усвідомлення що всі дитячі викрутаси та проблеми частина чогось більшого.

Сам собою складний темперамент не є хворобою. Це певне поєднання окремих рис характеру, які перебувають на верхній межі норми. Тим не менш, деякі риси в поведінці дитини можуть бути також ознаками розладу особистості, що розвивається.

Тут справа не в тому, що батьки з раннього віку неправильно дитину виховують. Крім так званих «нажитих» чи «крайніх» розладів особистості, коли характер і особистість формують умови, є ще й «ядерні» розлади особистості, які проявляються від народження та є вродженими. Їх досить складно коригувати, і тому краще починати якомога раніше.

Як би там не було, чи це важкий темперамент чи інші проблеми, є те, на що потрібно звернути батькам увагу. «Звернути увагу» це не означає поставити на дитині хрест, а передбачити, що в неї можуть виникнути проблеми і бути готовими їх своєчасно вирішувати, не чекаючи, а раптом саме пройде.

Отже, на думку доктора Стенлі Турескі, на проблеми поведінки дитини в майбутньому можуть вказувати наступні моменти.

Для дитини від 0 до 12 місяців:
1. Дитина неспокійна. Часті розлади сну, вона насилу заспокоюється і засинає.

2. Погана здатність до адаптації. Будь-які зміни дитина переносить досить болісно. Нова обстановка, нові люди і навіть нові іграшки можуть викликати в неї досить тривалий період занепокоєння та примх.

3. Початкова відмова. Дитина ніби уникає всього нового. Випльовує будь-яку нову їжу, не підходить до нових іграшок, не хоче спати в новому ліжку, навіть нова постільна білизна може спричинити негативну реакцію.

4. Висока інтенсивність почуттів. Якщо вже дитина засмутилася, про це знають люди в радіусі кілометра. Він верещать і репетує на всю силу своїх легень. Здається, що це кінець світу.

5. Нерегулярність навичок. Дитині досить складно встановити режим, навіть якщо батьки намагаються це зробити. Вона може відмовлятися від сну або їжі і вимагати цього в найнесподіваніший час.

6. Висока чутливість. Багато подразників дуже пере збуджують дитину, викликають у неї негатив. Малюк чутливий до різного роду нового одягу, незвичайної текстури їжі або іграшок, яскравого світла, гучних звуків тепла або холоду.

7. Поганий настрій. Дитина здається нещасливою. Ось начебто все в неї є, у тому числі й увага батьків, а вона постійно перебуває в стані похмурості, хникання та невдоволення.

Діти віком від року до 4-х років:
1. Загалом складається враження, що криза 2-3-х років у них починається до року. З ними досить важко порозумітися, як тільки дитина освоює «ні», це слово стає переважним у її лексиконі.

2. Як тільки дитина стає на ноги, її не зупинити. Деякі батьки кажуть, що малюк навчився бігати раніше, ніж ходити. Він постійно чіпає речі, перевертає їх, кидає чи ламає.

3. Дитина відволікається або ж навмисно не слухає батьків. З нею говориш, а вона займається іншою справою, часто не може повторити, що саме їй говорили. І хоч відволікання загалом характерне для цього віку, тут воно настільки впадає в око, що повз пройти просто неможливо. У дитячому садку дитину дуже важко мобілізувати на якісь спільні справи, тому що вона дуже швидко переходить у самостійний режим занять, не реагуючи на слова вихователя.

4. Дитина вперта, негативна і погано адаптується. Зберігається негатив до нового. Дитина стоїть до останнього, наполягаючи на своєму і здається її неможливо повернути в потрібну сторону. Жодні спроби відволікти, зайняти іншим не працюють. Вона може реагувати або нескінченним скигленням, або нападами гніву або істериками, і продовжувати це годинами. Іноді дитина змінює тактику, щоб досягти свого. Тобто. “залишити дитину і не звертати увагу” на її погану поведінку досить складно і треба запастися терпінням на кілька годин. Нові люди і нові місця викликають негативне ставлення. Ні няня вдома, ні дитячий садок, ні нові друзі чи новий ігровий майданчик її не тішать і викликають хвилю опору.

5. Зберігається висока інтенсивність емоцій, переважання поганого чи похмурого настрою, невдоволення всім і вся, нерегулярність рутинних справ удома та висока чутливість до подразників.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як делікатно вказати бабусі на кордони у вихованні вашої дитини?

Сімейні справи | 08:30, 16.06.2026

Поява онуків часто пробуджує у старшого покоління надмірне бажання керувати процесом виховання, що стає причиною сварок із молодими батьками.

Як підготувати дитячу кімнату та простір до появи другого малюка?

Дитина | 07:30, 16.06.2026

Побутові зміни в домі, пов'язані з появою новонародженого, не повинні обмежувати інтереси та права старшої дитини.

Роль батька у період адаптації старшої дитини до появи другої

Тато | 06:30, 16.06.2026

Коли мама повністю занурена в догляд за новонародженим, саме батько стає головною опорою та гарантом безпеки для старшої дитини.

Регрес у поведінці старшої дитини: чому «дорослий» первісток знову просить пустушку?

Дитина | 01:20, 16.06.2026

Після появи в домі немовляти старша дитина раптово може почати пісятися в ліжко, просити суміш із пляшечки або розмовляти дитячим лепетом.

Пастка дитячих ревнощів: як запобігти суперництву між старшою та молодшою дитиною?

Дитина | 00:30, 16.06.2026

Поява немовляти неминуче зміщує фокус уваги батьків, що часто провокує у старшої дитини гострі напади ревнощів та образи.

Гроші в родині: як чесно говорити з дитиною про фінансові проблеми?

Сімейні справи | 08:30, 15.06.2026

Економічні кризи та втрата роботи батьками впливають на всю родину, і діти відчувають фінансову тривогу дорослих без жодних слів.

Статеве виховання без сорому: коли і як починати розмову про «це»?

Дитина | 08:30, 14.06.2026

Сучасне статеве виховання — це не про анатомію інтимних стосунків, а насамперед про безпеку, особисті кордони та повагу до свого тіла.