Що робити, якщо дитина стала жадіною?

Adoption

Date: 06:20, 26.02.2024 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

310 Переглядів

Буває, мамам доводиться червоніти за своїх крихіток в гостях або на дитячому майданчику, коли багряний від напруги, маленький власник кричить одноліткам "не дам!" і ховає за спину відерце або цукерку. Або запроторює свої іграшки від брата (сестри), категорично не бажаючи дати «ненадовго», «просто пограти».

5530_14.jpeg (44.92 Kb)

У чому причини?

До 1,5-3 років поняття «своє/чуже» у малюка ще не сформоване. Весь осяжний ним світ він вважає частиною себе.

До 2-2,5 років малюк вже усвідомлено вимовляє слово "моє!" і перестає говорити про себе в 3-му обличчі. Починається формування кордонів свого світу, що поділяють всі об'єкти на «своє» і «чуже». Слово "моє" — це позначення його особистого простору, що включає все, що дороге і потрібне для виживання.

До 3-х років малюк набуває здатність говорити «ні». При відсутності такої здатності малюкові буде важко стверджувати свою індивідуальність в майбутньому.

Після 3 років починається новий етап соціалізації дитини. На передній план виходить спілкування, в лексикон дитини входить слово «ми». Іграшки та особисті речі стають інструментами, що зв'язують це спілкування. До малюка приходить усвідомлення, що ділитися — це розташовувати до себе людей, а скупитися — значить, налаштовувати їх проти себе.

Тому лаяти малюка в цьому віці за жадібність не слід. Потрібно прищеплювати йому радісне почуття спільності з рештою світу, допомогти вперше випробувати радість від дарування, від безкорисливої спільної «праці» з будівництва «будиночка» з піску, навчитися отримувати задоволення від щасливої посмішки інших. Так закладаються основи великодушності.

У віці 5-7 років жадібність — це свідчення внутрішніх проблем. Батькам слід проаналізувати свої методи виховання

Фахівці виділяють кілька основних причин жадібності в дошкільному віці (та й більш пізніх періодах):

- Дитині не вистачає батьківської любові, уваги, тепла.
- Малюк живе в неповній родині і, сумуючи за спілкуванням з татом, сприймає його подарунки як особливо цінні, і в цьому випадку жадібність стає природним наслідком ситуації.
- Ревнощі до братів (сестричок), найчастіше — до молодших. Якщо їм дістається більше уваги і батьківської ласки, то дитина автоматично висловлює свою образу проявами жадібності і агресивності стосовно брата (сестри).
- Життя в бідності, коли іграшка — розкіш для дитини, і вона боїться, що в чужих руках вона буде зламана, зіпсована, та й помічає, наскільки краще забезпечені всім необхідним інші діти (сучасні ігри, спортивний інвентар, поїздки з батьками в дитячі розважальні центри і т.д.).
- Сором'язливість, нерішучість дитини, коли єдині «друзі» скутого, хворобливого малюка — його іграшки. Тому і ділитися ними він, звичайно, не хоче.
- Зайва ощадливість матері і батька, скупість і сувора звітність в будинку за кожну річ. Зрозуміло, що малюк настільки переживає за збереження і цілісність дорогих йому іграшок, що нікому не дозволяє їх чіпати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: