А наша мама водій вантажного автомобіля і вона дуже пишається своєю роботою

Adoption

Date: 22:58, 09.11.2014 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

2322 Переглядів

Я дуже чекала на появу мого синочка Ярослава на світ. В день, коли він народився, я зрозуміла, що це найбільший дар у цілому світі. Виріс він дуже швидко, але я ніколи не забуду його перші слова, перші кроки,як він вперше в житті спробував яблуко та посміхнувся мені. Я почуваю себе дуже щасливою, коли поруч мій рідний синочок.

Зараз йому вже 10 років і він ходить до школи. Там йому дуже подобається, у нього багато друзів. Для нього завжди легко виконувати домашні завдання, особливо писати твори на різні теми. Одного дня він прийшов додому і сказав, що необхідно написати твір на тему «Ким працюють мої батьки». Наш тато працює на будівництві, його роботу він дуже добре знає. Батько інколи бере його з собою, щоб показати яким цікавим та незвичайним буває будівничий процес. Тож про тата мій Ярослав написав багато і добре. Про мою роботу він попросив розповісти докладніше, адже вона теж його дуже захоплювала.

Я вже декілька років працюю в компанії RiNS водієм вантажного таксі. Часто, коли люди бачать за кермом жінку, вони дивуються, адже така робота вважається суто чоловічою. Майже кожен клієнт запитує, чи подобається мені займатися вантажоперевезеннями у Києві? Відповідь завжди одна: так, це саме те, чим я хотіла займатися. Мені з самого дитинства подобалось лагодити зі своїм батьком його автомобіль. Він дуже рано навчив мене кермувати, тож у автошколі я навчалася найкраще. Після школи я пішла вчитися на бухгалтера, але в душі все ще зберігалася надія, що я стану керувати вантажним автомобілем. Коли я вчилася на останньому курсі університету, то влаштувалася працювати диспетчером у вантажне таксі. Через деякий час я завагітніла та пішла у декретну відпустку. Коли моєму сину виповнилося три роки, настав час виходити на роботу. Але всі вакансії диспетчерів були зайняті, тож мені запропонували стати водієм. У керівництві нашої компанії добре знали, що за кермом я почуваю себе дуже впевнено, тож вони не вагалися, а я зрозуміла, що моя мрія нарешті здійсниться. Велике спасибі нашим чоловікам, які мене підтримували та давали цінні поради. Через два тижні стажування я вже самостійно виїжджала на виконання замовлень. Клієнти дивувалися, адже не кожен день їм доводиться зустрічатися з жінкою-водієм. Тим паче вантажного автомобіля. Свою роботу я дуже люблю і не проміняю на будь-яку іншу. Кажуть, що робота повинна приносити в першу чергу задоволення. Сідаючи за кермо свого вантажного автомобіля, я почуваю себе дуже комфортно. Я ніби знову, як колись в дитинстві, опиняюся поруч із батьком, коли він вчив мене кермувати.

На наступний день, коли твір мого сина був ще не завершений, я взяла його з собою на роботу. Ми разом мандрували по місту, і він зрозумів, яке задоволення приносить мені ця робота. Він навіть сказав, що теж хоче стати водієм вантажного автомобіля, коли стане дорослим. Важко передати ту радість і гордість, яку я відчувала у цей момент. Тож, навіть якщо Ви займаєтесь не зовсім «жіночою» роботою, це не означає, що Ви не можете насолоджуватися нею. Якщо Ви захочете підшукати для себе нову роботу, то обов’язково перегляньте вакансії на сайті www.robotazp.com.ua. Завдяки цьому сервісу я влаштувалася у компанію RiNS, і моя мрія стати водієм вантажівки стала реальністю. На цьому сайті Ви дуже багато пропозицій щодо роботи в Києві та інших містах України. Бажаю кожній мамі, щоб її дитина пишалася роботою своє мами, як і мій Ярослав.

Ольга, 38 років, Київ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: