Як навчити дитину заступатися за себе, коли з неї глузують в школі?

Досить часто діти у школах стають об'єктами глузувань та образ для інших дітей. Особливо "щастить" тим, хто хоч чимось відрізняється від оточення: наявністю окулярів, пластинок, що вирівнюють, на зубах, великою або занадто малою вагою і так далі... Але навіть якщо дитина особливо нічим не відрізняється від інших, образливе прізвисько може приклеїтися через будь-яку дрібницю. Варто, наприклад, дитині голосно чхнути на уроці, як її можуть почати дражнити "болячкою" або навіть "коронавірусом", і це не найприкріші прізвиська. А далі... Якщо дитина реагує на глузування надто болісно і важко переживає, то це ще більше розбурхує дітей, і вони починають його активно "діставати" і навмисно доводити до сліз та істерик. Тому дитину потрібно навчити правильно реагувати на образи та глузування. Як саме?

Не подавати знаку, що скривджений
Отже, перше, що треба порадити дитині, – не показувати, як їй прикро і як вона страждає від глузування. Зрозуміло, що це одразу дитині не вдасться, але треба її навчити. Наприклад, почувши чергове глузування, зробити глибоке зітхання, яке допоможе опанувати свої емоції або порахувати до десяти. Такі тренування потрібно практикувати вдома, коли дитина перебуває у спокійному стані. І за необхідності вона зможе скористатися цими методиками релаксації. Дитина повинна запам'ятати, що якщо вона не буде подавати знаку, що глузування її зачіпають, то кривдникам стане нецікаво її дражнити надалі. І вони поступово відчепляться.

Не опускати голову
Крім того, дуже важливо, щоб дитина не маа пригнічений і наляканий вигляд. Поясніть йому, що не можна опускати голову і ховатися від кривдників, бо саме таких дітей найбільше кривдять. Навпаки, треба підняти голову, випрямити плечі і набути незалежного вигляду, який каже: я тебе не боюся. Можна подивитися фільми, де супергерої борються з ворогом і перемагають, використовуючи не лише фізичну силу, а й моральну перевагу. Можна навіть відпрацювати погляд і вираз обличчя, яке має приборкати насмішників. Допоможіть дитині уявити себе таким же супергероєм, якого не зачіпають глузування та образи і всі образливі слова відскакують від нього, як м'яч від стіни. Поясніть, що сильна людина вміє володіти своїми емоціями та нікого не боїться.

Жорстке висловлювання
Для початку можна просто ігнорувати задираку. Вдавати, що дитина просто не чує і не бачить його. Якщо це не допомагає, то у відповідь на насмішку можна просто знизати плечима, мовляв, не розумію, про що йдеться, і одразу піти. Або сказати так: "Не хочу слухати твоє марення. У мене більш важливі справи". А ще можна додати: "Діставай когось іншого" або "Мені це не цікаво" чи "Зміни платівку". Потрібно вміти різко відповісти на хамство чи глузування. Це не завжди допомагає, проте оточення зрозуміє, що цю дитину не так просто образити і почне ставитися до неї більш шанобливо.

Якщо дитина чує, як її обговорюють за спиною, їй потрібно озирнутися і впевнено запитати: "Ти щось хотів мені сказати?". А якщо образливі слова висловлені голосно і за всіх, то можна уточнити: "Що ти сказав?" Зазвичай задирака не наважується ще раз повторити і уникає прямої розмови. Якщо ж хтось із дітей висміює дитину за її погані оцінки, то вона може сказати: "Ну якщо ти такий розумний, то допоможи мені теж стати розумнішим"... Ще ефективна констатація факту. Якщо дражнять через окуляри, то можна сказати: "Так, я ношу окуляри і що в цьому такого?" Або "Так, я не можу швидко бігати, зате виконую завдання краще за тебе". Словом, батькам разом із дитиною потрібно продумати загальну стратегію спілкування з кривдником та планомірно боротися з цим.

Сміх обеззброює
Один з ефективних способів протистояти нахабі — це сміх. Він обеззброює і збиває з пантелику. Кривдник очікує від дитини сліз, а вона – сміється! Якщо все сприймати з гумором і перетворювати на жарт, це завжди добре працює. Але тут потрібний досвід. І все ж таки дитині варто спробувати на образливі слова реагувати хоча б легкою усмішкою і потисканням плечей, мовляв, що ти таке кажеш? Або, дивлячись у вічі кривднику, посміхнутися і запитати: "Ну що ще цікавого ти розкажеш?". Або так: "Це ти сам придумав? Можна було цікавіше"...

Що можуть зробити батьки?
Батькам потрібно не лише допомогти дитині впоратися з кривдником, а й підвищити її самооцінку. Хвалити її, більше говорити про успіхи та досягнення. Допомогти познайомитися з хорошими доброзичливими дітьми, щоб син чи донька не були самотніми. А ще допомогти впоратися із тими недоліками, через які дитині доводиться вислуховувати неприємні слова. Якщо у дитини є зайві кілограми, то почніть всією сім'єю правильно харчуватися, виключіть із раціону солодощі та припиніть пекти торти, займіться спортом або запишіться на фітнес. Якщо дитина страждає від того, що на обличчі з'явилися акне або висипання, сходіть до дерматолога, купіть необхідну косметику і допоможіть впоратися з проблемою. Якщо дитина слабша за всіх хлопчиків у класі, запишіть її до спортивної секції, разом відтискайтеся вранці, бігайте і качайте прес. Це зближує дітей та батьків, надає дітям сили та віри в себе та робить впевненішими.

Якщо є загроза життю та здоров'ю, то...
Дитина може спробувати впоратися з глузівниками та завоювати авторитет у класі самостійно за допомогою наведених моделей поведінки лише в тих ситуаціях, які не несуть загрози її життю та здоров'ю. Але, якщо сина чи доньку постійно переслідують старші діти, цинічно насміхаються, заманюють у закриті приміщення, намагаються у неї відібрати речі, погрожують тощо, їй потрібно негайно звернутися за допомогою до дорослих і не намагатися впоратися самій. Поясніть, що це зовсім не соромно. Не можна терпіти постійні погрози та образи. Крім того, батькам не варто самим з'ясовувати стосунки з батьками кривдника, оскільки вони завжди захищатимуть свою дитину, навіть якщо вона справді винна. Найоптимальніше рішення – звернутися до дирекції школи та спільно вирішувати цю проблему.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Жінки обирали собі багатших чоловіків, а чоловіки — красивіших партнерок

Психологія | 23:30, 08.02.2026

Жінки виявилися схильними обирати для себе багатших й амбіційніших за них партнерів, тоді як чоловіки — красивіших за них партнерок. Водночас для жінок виявилося важливо бути красивішими за своїх партнерів, а для чоловіків — смішнішими. Науковці прип

Батьківство зробило людей байдужими до екскрементів

Психологія | 23:00, 08.02.2026

Люди, які мали малих дітей, за роки догляду за ними стали відчувати меншу огиду як до дитячих екскрементів, так і загалом до людських. Однак ті люди, у яких діти ще перебували на грудному вигодовуванні, виявилися більш чутливими до таких подразників.

Патологічна прокрастинація частково передалася від батьків дітям

Психологія | 21:00, 08.02.2026

Рівень успадкування патологічної прокрастинації, тобто відкладання справ на потім попри неприємні наслідки, виявився близьким до 47 відсотків. Такий рівень успадкування має більшість фізіологічних рис людей, зокрема обмін речовин або наявність неінфе

Які вони негативні батьківські установки для дітей

Сімейні справи | 08:30, 07.02.2026

Батьки часто несвідомо передають дітям негативні установки, які можуть суттєво вплинути на їх розвиток та самооцінку.

У дітей байдужих і суворих батьків виникають проблеми з вагою

Психологія | 01:30, 07.02.2026

За даними британських медиків, діти суворих батьків, як і ті, яким не приділяють достатньо уваги, частіше мають надмірну вагу. Статистика свідчить, що в сім’ях, де батьки або занадто строго виховують своїх дітей, або, навпаки, майже не проявляють інт

Чи може дитяча травма стати причиною вживання алкоголю?

Дитина | 00:30, 05.02.2026

Дитячі травми — це досвід, який залишає слід у житті кожної людини. Однак, коли йдеться про жорстоке поводження або нехтування, їхній вплив може мати довгострокові наслідки, зокрема зловживання алкоголем у дорослому віці.

Антидепресанти та лібідо: що відбувається з сексуальним бажанням під час лікування?

Секс | 21:30, 03.02.2026

Проте іноді разом з покращенням настрою приходить зовсім неочікуваний побічний ефект — зниження лібідо. Чому так відбувається, чи це нормально та що з цим робити? На ці запитання відповіла неврологиня, психіатриня та психотерапевтка Людмила Підкуймух