Чи важливо просити пробачення у дитини?

Adoption

Date: 21:10, 22.10.2013 | Категорія: Мама [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

4445 Переглядів

Ми, дорослі, навіть внутрішньо розуміючи, що не праві, боїмося вибачитися перед власною дитиною. Якщо не праві, якщо помилилися, якщо зірвалися і образили - потрібно вибачитися. Давайте разом з "Нашою мамою" обговоримо це питання.

Якщо погортати спеціалізовану літературу, то можна дізнатися, що приблизно в 2-3 роки дітки здатні відчувати сором і якоюсь мірою усвідомлювати почуття провини . Саме в цьому віці у малюків з'являється необхідність, потреба виконувати все правильно, вони починають відчувати почуття власної гідності, а також відповідальність за свої вчинки.

В 4 роки дитина вчиться вибачатися за неправильні дії, в її словниковому запасі крім слова "вибач" з'являється пояснення до вибачення, тобто маля починає аналізувати свої вчинки, емоції, вчиться контролювати їх, а також озвучувати їх іншим людям.

Образа на батьків у дитини виникає найчастіше за нереалізовані, не виконані обіцянки. Парадокс, але малюки можуть пам'ятати такі обіцянки довгий час. Швидше за все, у цьому віці вони живуть у світі своїх почуттів, представляють нас дорослими-суперменами. Уявіть, що відчувають діти, коли ми не виконуємо своїх обіцянок (зовсім не важливо, з якої причини) і не пояснюємо дитинці, не вибачаємося...

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бити чи не бити: психологія тілесних покарань

Наша безвідповідальність, коротка пам'ять на обіцянки можуть призвести до того, що ми, самі того не підозрюючи, будемо руйнувати довіру дитини до нас. І може наступити такий момент, коли дитина просто перестане вірити нашому слову, ми перестанемо бути для неї авторитетом. Щоб цього не сталося, потрібно навчитися говорити з дитиною, вибачатися за свої вчинки, в яких ми неправі стосовно дитини.

Якщо ви щиро, від усієї душі, попросите у дитини вибачення за свою неправоту - вона, звичайно ж, простить вас. Більше того, це зблизить вас на емоційному рівні. Але не забудьте подякувати їй за розуміння. Дуже важливо, щоб ви разом винесли урок із ситуації для того, щоб більше не здійснювати подібних помилок.

Діти - це ті люди, від яких ми хочемо набагато більше, ніж від самих себе. Покладаючи на них свої надії, ми мріємо і плануємо їх майбутнє. Ми - батьки, відповідаємо за своїх дітей, за те, хто з них виросте, якими вони будуть у майбутньому. І вже точно ніхто з нас не прагне виростити несамостійну і затюкану людину.

Діти - це наше дзеркало і в наших силах зробити так, щоб наше відображення було краще нас самих!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: