Як відучити дитину спати в одному ліжку з батьками?

Багато мам від народження дитини сплять із нею в одному ліжку. Так їм спокійніше – не потрібно постійно підхоплюватися й бігти до ліжечка дитини за найменшим її пхиньком, та й сама дитина звикає, що поруч – найрідніша людина, вона відчуває знайомий запах мами, бере її за руку, і ій затишно та спокійно. Але з часом ситуація змінюється – дитина дорослішає, а сама мама втомлюється від постійного неспокою за неї, від того, що вночі не може нормально відпочити. На думку психологів, до трьох років настає момент, коли дитина починає відчувати себе особистістю і потребує власного простору, отже, їй час спати окремо від батьків. Але як її відучити від загального ліжка?

Зрозуміло, що перенести ліжечко в окрему кімнату – це ще не вирішення проблеми. Дитина сприймає маму як свого головного захисника, без якого просто сон не прийде. Тому потрібно привчати дитину до того, що у неї є й інші захисники – домашній улюбленець або улюблена іграшка, які з задоволенням будуть спати з нею поруч і оберігати її сон. Потрібно поступово залишати дитину одну з домашньою собачкою (кішкою) чи м'якою іграшкою в кімнаті на якийсь час. Краще це робити під час денного сну, щоб підготувати дитину до ночі без мами.

Не варто сподіватися, що дитина одразу ж перейде в свою кімнату і там буде спокійно спати сама. Все поступово. Спочатку мама може поставити її ліжечко поряд зі своїм і спати разом в одній кімнаті, але в різних ліжках. Потім трохи відсунути ліжечко від свого ліжка. З часом відставити його в інший кут кімнати. А коли дитина трохи звикне, що мами вже немає поруч, можна переставити ліжко в дитячу кімнату.

Влаштовуйте дитячу разом із дитиною
Дитина повинна любити свою нову спальню, а для цього облаштовувати її потрібно разом з нею. Разом купити і наклеїти шпалери, придбати столик, ковдру і подушку (або просто купити підковдру і пірничок з милими дитячими малюнками), повісити на стіну улюблені фотографії та картинки. Дитина повинна брати у цих клопотах найактивнішу участь і любити свій власний куточок.

Спочатку дитина часто прокидається вночі, тому що їй стає страшно без мами. Тому варто залишати біля її ліжка якусь мамину річ, наприклад, її теплу хустку (або накидку). Річ пахне мамою, і цей запах діє на дитину заспокійливо.

Щовечора мама повинна вкладати дитину спати в її кімнаті, співати колискові пісні, розповідати казки, і йти тільки після того, як дитина засне. Проте доведеться запастися терпінням, тому що ночами дитина буде прокидатися і приходити в мамину кімнату. Тоді мамі потрібно її обійняти, заспокоїти, разом з нею знову піти в дитячу, вкласти та сісти поруч. Розповісти щось добре, приємне, помріяти про завтрашній день або найближчий вихідний, знову розповісти казку, погладити її по голові, говорити, як вона любить свого малюка, тримати дитину за руку. Коли він заспокоїться і засне, можна піти до себе, але не раніше.

Діти часто бояться залишатися в темній кімнаті самі, тому спочатку можна залишати увімкненим нічник.

Захоплюйтеся дитячою кімнатою
Можна розіграти невеличку сценку. Нехай хтось із близьких родичів, яких дитина любить, прийде в гості, увійде в дитячу кімнату і ахне від її краси й затишку, почне розхвалювати шпалери, картинки і особливо ліжечко, а ще повідомить, що сам хотів би спати на такому ліжечку, але у нього такого немає. Це підлестить дитині, і значущість власної кімнати в її очах ще більше зросте.

Режим дня – насамперед
Дуже важливий чіткий режим дня. Ввечері – тільки тихі заняття на зразок читання книжки або спокійної прогулянки по двору. Добре привчити дитину перед сном проводити час у своїй кімнаті, щось малювати або дивитись картинки. А о дев'ятій вечора – вмитися, почистити зуби й в ліжко. Навіть заради свят режим не має змінюватися, і тоді дитина швидко звикне до такого розпорядку.

Дуже часто діти домагаються свого криком та істерикою. Вони вимагають, аби мама знову взяла до себе в ліжко на всю ніч. Проте мамі потрібно бути твердою і не йти на будь-які поступки. Так, дитині можна трохи полежати з мамою. Але потім обов'язково йти в своє ліжечко, адже там на неї чекає плюшевий ведмедик, який дуже сумує. Потрібно говорити з дитиною м'яко, але наполягати на своєму. Інакше всі попередні старання будуть просто перекреслені.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Формування самооцінки у дитини та важливість внутрішньої мотивації до навчання

Навчання | 08:30, 19.06.2026

У початковій школі змінюється авторитет дитини: думка вчителя та оцінки починають сильно впливати на її внутрішнє сприйняття себе.

Емоційний інтелект та психологічна готовність дитини до школи

Дошкільнята | 07:30, 19.06.2026

Вміння читати та рахувати до 100 — це далеко не головні показники готовності дитини до першого класу, набагато важливішим є рівень її психоемоційної зрілості.

Молодший дошкільний вік: ера рольових ігор та перші кроки у світ соціалізації

Ігри та іграшки | 06:30, 19.06.2026

У віці трьох років дитина виходить за межі сімейного кокона та починає активно цікавитися іншими дітьми, вчачись будувати перші соціальні зв'язки.

Ранній вік (1–3 роки): чому предметна гра та самостійність важливіші за вивчення літер?

Дошкільнята | 01:20, 19.06.2026

Намагання навчити дворічну дитину читати чи рахувати суперечить законам розвитку її мозку, адже в цьому віці провідною є зовсім інша діяльність.

Сенсорний розвиток немовляти та чому «дорогі іграшки» не працюють?

Немовля | 00:30, 19.06.2026

У перший рік життя мозок малюка розвивається зі стрімкою швидкістю, проте найкращими тренажерами для нього є не дорогі гаджети, а прості побутові речі та мамин голос.

Як запобігти емоційному віддаленню чоловіка після появи малюка?

Післяпологовий період | 01:20, 18.06.2026

Коли в домі з'являється немовля, чоловіки часто опиняються в тіні материнської турботи, що призводить до прихованих образ та віддалення.

Чому перший рік батьківства стає найбільшою кризою для шлюбу?

Сімейні справи | 00:30, 18.06.2026

Народження малюка — це не лише радість, а й радикальна перебудова всього життя пари, яка часто провокує глибоку кризу у стосунках.