Як навчити дитину бути ввічливою?

Adoption

Date: 05:00, 02.11.2022 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

553 Переглядів

Навчання дітей ввічливого й ефективного спілкування є одним з найбільш важливих завдань батьків. Надія на те, що діти самі набудуть необхідних навичок спілкування без батьківського наставництва, – велика помилка. Батьки повинні почати прищеплювати дітям основні навички спілкування з народження та продовжувати їх відточувати в міру дорослішання дитини.

8653_1.jpg (50.21 Kb)

Ефективне спілкування – головний талант, необхідний для життя в суспільстві. Адже якщо дитині не прищепити необхідні навички, вона може протягом усього життя відчувати дискомфорт, перебуваючи в ньому.

Щоденне спілкування батьків з дітьми є чудовим способом моделювання основних навичок спілкування. Свідомо акцентована ввічливість у бесідах з малюками допомагає закласти їм фундамент ввічливого спілкування в подальшому житті. Адже кінцева мета батьків у розвитку навичок ефективного спілкування в дітей полягає у вихованні людини, яка чемно спілкується, слухає те, що кажуть інші, а також людини, яка може чітко формулювати свої думки та ідеї.

У книзі Пеггі Пост «Енциклопедія етикету Емілі Пост» запропоновано шість основних навичок спілкування, які батькам варто прищепити своїм дітям.

Перша навичка. У першу чергу це зоровий контакт. Важливо, щоб діти навчились установлювати зоровий контакт з людиною, з якою розмовляють. Прямий зоровий контакт зі співрозмовником свідчить про інтерес і повагу. Також дітям важливо знати про те, що коли під час бесіди вони дивляться в бік, то тим самим проявляють байдужість і відсутність хороших манер.

Друга навичка. Запорука ефективного спілкування – це чітка і грамотна мова з використанням чіткої дикції, лексики без поспіху й переривчастості. Приклад такого мовлення повинні показати батьки. Важливо звертати увагу дітей на вчинені ними помилки, але робити це дуже тактовно, делікатно, не бентежачи дитину. Не слід робити зауваження у присутності сторонніх, оскільки діти можуть відчути себе ніяково й невпевнено, а в подальшому будуть соромитись казати щось при незнайомих людях.

Третя навичка. Висловлюватися треба по черзі й ніколи не переривати співрозмовника. Діти повинні бути привчені не втручатись у розмову тільки тому, що їм хочеться порозмовляти або висловитись. Важливо, щоби батьки приборкували подібну поведінку та прищеплювали дітям навички самоконтролю. Коли дитина перериває, батьки повинні припинити розмову, делікатно, але твердо вказати дитині на черговість співрозмовників, а потім продовжити спілкування з того самого місця, на якому воно зупинилось.

Четверта навичка. Слухати треба уважно й відповідним чином реагувати на почуте. Якщо батьки будуть добре й уважно слухати своїх співрозмовників, діти захочуть копіювати їхню модель поведінки й самі стануть уважними слухачами. Розмовляючи з дітьми, батьки повинні їх уважно слухати й повторювати ключові фрази, які вимовляє дитина, так, щоб вона відчувала себе почутою. Поставте дитині відповідні запитання й дайте їй можливість відповісти. Проявляйте інтерес до того, що дитина хоче вам сказати. Кращі співрозмовники – це ті, хто вміє добре слухати.

П'ята навичка. Увічливе приєднання до розмови. Необхідно навчити дітей правильно долучатись до бесіди так, щоб дотриматися етикету та проявити хороші манери. Якщо батьки постійно демонструють, як чемно вступати в розмову, з часом діти запозичать цю практику.

Батькам важливо показати дітям, як треба спокійно підійти до співрозмовників, посміхнутись їм у процесі розмови, слухати, що вони кажуть, чекати, доки вони не договорили, перш ніж почати розмову самому. Батькам також важливо навчити дітей того, як чемно поводитись, коли хтось іще долучається до жвавої бесіди. Співрозмовники з основної групи повинні посміхнутись, кивнути й визнати новачка, а коли він закінчить, можна перейти до привітань і знайомства.

Шоста навичка полягає в тому, щоб закінчувати розмову у ввічливій і приємній формі. Завершення розмови з дотриманням хороших манер є однією з найважливіших навичок, над розвитком якої повинні ретельно попрацювати батьки. Вони повинні заохочувати дітей завершувати розмову чимось приємним, як, наприклад: «Вибачте, я обіцяв двоюрідному брату зустрітись і погуляти з ним, тому зараз мені треба йти, але порозмовляти з вами було дуже приємно».

Серед інших важливих навичок спілкування, які батьки повинні прищепити дітям, можна виділити контроль гучності свого голосу, табу на лихослів'я та вживання жаргонних слів, а також збереження в таємниці того, що вам сказали по секрету.

Батьки також повинні допомогти дітям навчитись розуміти жести й міміку, що є складовими невербального спілкування. Хмурити обличчя, закочувати очі, корчити гримаси, позіхати, розправляти волосся, відвертати обличчя, покусувати нігті або дивитись на годинник – усе це погані манери. Діти повинні знати, що їхні небажані жести й міміка можуть стати причиною поганого самопочуття співрозмовника.

Важливою навичкою для ефективного спілкування буде також уміння зчитувати невербальні сигнали інших людей, яке з часом допоможе дітям зрозуміти момент, коли варто закінчити розмову або змінити її тему.

У сучасному світі комунікацій кожній людині необхідно бути знавцем у сфері людського спілкування. Діти мають потребу в наставництві батьків, щоб навчитись того, як ефективно та ввічливо спілкуватись. Позитивні навички слухання, самоконтролю, грамотної мови та сприйнятливість – це все те, що їм належить засвоїти.

Якщо батьки почнуть приділяти цьому увагу із самого народження дитини, то допоможуть дітям розвинути високоефективні навички спілкування, що принесуть їм велику користь у дорослому житті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: