Чому дуже важливо говорити про насильство в сім'ї?

Понад 1,1 мільйона жінок в Україні щороку стають жертвами фізичного чи сексуального насильства у сім’ї. Є те, що може робити кожен із нас – говорити про домашнє насильство у своїй сім’ї, з партнером і дітьми. Говорячи про це, ми вже діємо проти насильства. І є як мінімум п’ять причин, чому це критично важливо робити.

Проговорюючи емоції, ми знижуємо рівень агресії

Фізичне насильство у стосунках не виникає на рівному місці. Воно нарощується поступово, як снігова куля. Спочатку з’являється емоційне насильство, що проявляється в ігноруванні, демонстративно холодному ставленні до партнера чи дитини. Потім виникає психологічне насильство: знецінення, приниження, образи, обмеження свободи. І вже після цього може проявлятися фізичне насильство. Якщо партнер починає розповідати, як вам поводитися, що одягати, порівнює вас з іншими – це перші дзвіночки. Приховане послання таких дій: "Я не впевнений(-а)у собі", "Мені страшно тебе втратити", "Я хочу відчувати владу, самостверджуватися через агресію над тобою". Головною помилкою у цьому випадку буде мовчати і не реагувати, намагаючись не провокувати агресора. Не отримуючи реакції, насильник ще більше включається. Буває і так, що партнер просто не усвідомлює, що своїми словами чи діями завдає вам болю або дискомфорту. Тому ви маєте сказати про свої відчуття і так зупинити ріст "снігової кулі" агресії.

Так ми даємо інструкцію партнеру

Коли ми купуємо якийсь товар, до нього, як правило, є інструкція. У ній написано, що може його пошкодити, а що вивести з ладу. Це стосується і людини: певні слова чи дії можуть травмувати нас чи виводити з ладу. Крім того, коли ми приходимо у стосунки зі своїм партнером, кожен приносить свої переконання, звички та очікування. Якщо ми не розповідаємо про них партнеру, це однозначно колись призведе до конфліктів та агресії. Тому потрібно говорити з партнером про те, що вас може травмувати, що вам не подобається в певних ситуаціях, на які слова ви реагуєте з болем. Зріле спілкування відбувається тоді, коли ми починаємо говорити про себе й даємо інструкцію іншім, як із нами поводитись. При цьому говорити важливо не тоді, коли ви вже сваритеся, а тоді, коли все добре.

Пояснюючи, ми можемо виховувати щасливіших дітей

Так само, як дорослому партнеру, дітям можна і треба пояснювати свої емоції. Замість "Як тобі не соромно?" можна сказати: "Я тебе люблю. Але те, що ти зараз робиш, мене злить". Замість того, щоб кинути дитині: "Відчепися!", можна сказати: "Я зараз втомлена(-ий), і мені потрібно відпочити. Давай пограємось пізніше". Тоді дитина бачить, що батьки – живі люди, і вчиться висловлювати свої емоції так само, як вони. Жінка, яка у постійному тісному контакті з дитиною, перебуває весь час у стані віддачі. Тому постійно втомлена, тривожна, частково сама травмована. Це не може не відображатися на дитині. І в усіх батьків трапляються ситуації, коли вони не змогли стриматись і накричали чи образили дитину. В такому разі не треба боятись вибачитись і пояснити дитині, що сталось. Це не слабкість – дитина оцінить вашу довіру й повагу до неї. А ще побачить модель того, як можна визнавати і виправляти свої помилки.

Коли ми говоримо, формуємо нову норму відносин

У нашій психіці ще живуть моделі поведінки наших бабусь і дідусів, яким доводилося виживати у суворому світі. Ми несвідомо переймаємо їх спотворені уявлення про те, що ми є значущими, коли жертвуємо собою. Тоді як здорові відносини – це рівність та взаємоповага партнерів. За дослідженнями, Україна є носієм найсильнішої моделі виживання. Ми прожили багато історичних процесів, в яких змогли вижити, у нас є велике серце, і ми вміємо справлятися з болем. Але є й великий мінус звички до жертовності, болю, переживань: інколи ми не бачимо, що може бути по-іншому. Сьогодні вже не потрібно виживати. Ми можемо любити та спілкуватись, як зрілі люди. Якщо будемо визнавати ситуацію та змінюватися, то в майбутньому у хлопців та дівчат, які зараз ростуть в сім'ях агресорів, є шанс не потрапити у коло насильства. Зміни повинні відбутися не тільки в державі, а перш за все – в суспільстві, в нашій ментальності. При спілкуванні з жертвами насилля часто виявляється, що біль для них – норма, бути жертвою – норма. Вони не знають, що буває по-іншому.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як парі висловлювати невдоволення без образ і руйнації стосунків?

Сімейні справи | 01:20, 20.06.2026

Конфлікти є в кожній парі, проте одні партнери після сварки стають ближчими, а інші — роками накопичують токсичні образи.

«Я працюю, а ти сидиш вдома»: як приборкати фінансовий аб'юз та докори з боку чоловіка?

Сімейні справи | 19:30, 18.06.2026

Фрази у стилі «я ці гроші важко заробляю, а ти витрачаєш їх на дурниці» — це перші тривожні дзвіночки економічного насильства в родині.

Як жінці зберегти психологічний комфорт, коли заробляє лише чоловік?

Мама | 08:30, 18.06.2026

Необхідність щоразу просити гроші навіть на дрібні особисті потреби викликає у молодих мам почуття приниження, тривоги та втрати контролю над власним життям.

Чому фінансові конфлікти загострюються після народження малюка?

Післяпологовий період | 07:30, 18.06.2026

Зміна фінансового статусу родини після появи дитини — один із найпотужніших тригерів для сварок, який здатний похитнути навіть найміцніший шлюб.

Післяпологова депресія та шлюб: як чоловікові підтримати дружину в найважчий період?

Тато | 06:30, 18.06.2026

Післяпологова депресія — це не примха чи лінощі, а серйозний медичний стан, який вимагає максимальної чуйності від партнера.

Як запобігти емоційному віддаленню чоловіка після появи малюка?

Післяпологовий період | 01:20, 18.06.2026

Коли в домі з'являється немовля, чоловіки часто опиняються в тіні материнської турботи, що призводить до прихованих образ та віддалення.

Чому перший рік батьківства стає найбільшою кризою для шлюбу?

Сімейні справи | 00:30, 18.06.2026

Народження малюка — це не лише радість, а й радикальна перебудова всього життя пари, яка часто провокує глибоку кризу у стосунках.